11.Основні фактори формування особист. Школяра в процесі виховання.

Формування особистості – складний, тривалий і суперечливий процес. На формування особистості впливають фактори:

- біологічні (тип НС, задатки); - соціальні:

а) провідна діяльність (в ній формується свідомість, самооцінка); б) вчитель, його особистісні якості (доброта, ввічливість); в)класний колектив (доброзичливі відносини формують позитивні якості); г) сім’я; д) вулиця; е) культура, музика, кіно;

Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них усвідомлення і виконання обов’язкових завдань, довільного реагування поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителя та батьків. . У дітей формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість.

Фактори. 1. Родина 2.Особистість вчителя чи вихователя. 3. Спілкування в дитячому колективі. 4. Включеність диитини в певні види сумісної колективної діяльності. При цьому цілі повинні бути зрощумілими посильними і привабливими для дітей певного віку. 5. Праця. Під час праці відбувається формування у дитини рис громадської зрілості. 6. Спрямування виховної роботи на формаування психологічної готовності учня до проф-го самовизначення.

Структуру псих. готовності до проф. самовизначення входять вимоги, які проф. ставить до псих. сфери особистості.

12. Вікові аспекти виховання

Вікові аспекти у вихованні передбачає, що дитина, як об*єкт вихов. постійно змінюється ,перетворюючись на суб*єкт виховання.

Виховання дітей, підлітків, юнацтва, спрямоване на формування у них самостійності і відповідальності, принциповості і почуття гідності, творчої активності і критичного мислення. Удосконалення системи виховання вимагає не тільки якісної зміни діяльності спеціальних установ (шкіл різного типу дитячих і молодіжних суспільних організацій тощо), але й переорієнтації всіх інститутів суспільства, пов'язаних з духовною і виробничою -діяльністю, поваги до кожної підростаючої особи, як самостійної особистості.

При цьому важливо забезпечити єдність суспільного і сімейного виховання, що сприяє здійсненню і корекції виникаючих відхилень у розвитку особистості і поведінки. З метою створення широких можливостей для максимального самовираження, самореалізації, розвитку соціальної активності підростаючих людей, необхідно удосконалювати форми різноманітних діяльностей як в системі офіційно створених дитячих підлітково-юнацьких організацій, так і в неформальних об'єднаннях. Збагачуючись духовними цінностями, кожна людина буде виховуватись не просто як носій певної суми знань, але, перш за все, як громадянин з притаманними ідейними установками і інтересами, високою культурою праці і поведінки.

13. Формування якостей особистості в процесі виховання

Формування особистості відбувається також у процесі розвитку її інтересів, потреб.

Нехтування індивідуальними особливостями призводить до того, що нерідко навіть здібні учні втрачають інтерес до навчання, праці й потрапляють до категорії так званих важких дітей. Належним чином поставлене виховання передбачає знання кожного учня, тому що без ура­хування індивідуальності школярів неможливе успішне навчання і виховання.

Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини.

Виховання не може докорінно перебудувати й тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів.

Виховання не лише визначає розвиток, а й само залежить від нього, постійно спирається на досягнутий рівень розвитку.

Ефективність розвитку і формування особистості підвищується за умови, що вона стає не лише об'єктом, а й суб'єктом виховання. Тільки ті виховні впливи, які виражають потребу самої дитини і спираються на її активність, цінні як виховні й забезпечують її розвиток.

Серед механізмів що спричиняють вихованість дитини акцентують на 3-х.

1. Механізм позитивних звичок. 2. Механізм транспорту або переносу. В контексті цього питання сутність полягає в тому що істотно суб*єкт переносить на подібні ситуації чи явища. Дитина схильна переносити свій страх гнів на схожих людей чи на подібну ситуацію 3. Механізм конформізму. Конформність – це схильність в усьому підпорядковуватися, авторитету або значущій людині.