- •1. Предмет та завдання педагогічної психології
- •2. Історія вітчизняної педагогічної психології
- •3.Методи педагогічної психології
- •4. Експеримент в педагогічній психології
- •5.Основні показники психічного розвитку
- •6. Умови психічного розвитку
- •7. Взаємозв*язок виховання, навчання та розвитку
- •8. Рушійні сили психічного розвитку
- •9. Сутність та завдання психології виховання
- •10. Показники та критерії вихованості
- •11.Основні фактори формування особист. Школяра в процесі виховання.
- •12. Вікові аспекти виховання
- •13. Формування якостей особистості в процесі виховання
- •14. Індивідуальний підхід до дитини в процесі виховання
- •15. Процес учіння
- •16. Структура учбової діяльності
- •17. Мотивація вчення
- •18. Учіння та розвиток
- •19. Психологічні умови формування вміння вчитися
- •20. Психологічні фактори успішності учня
- •21. Загал. Характеристика процесу навчання
- •22. Психологічний аналіз управління учбовою діяльністю
- •23. Навчальні впливи
- •24.Спосіб управління учбовою діяльністю учнів
- •25. Типи навчання
- •26. Комп*ютерізація
- •27. Загальна характеристика педагогічної діяльнсті
- •28. Психологія праці
- •29. Здібності в структурі суб’єкта пед. Діяльності. Загальна характ. Пед. Умінь
- •31. Стрес у педагогічній діяльності
- •32. Мотивація педагогічної діяльності
- •33. Особливості педагогічного спілкування
- •34. Взаємини вчителя з учнями
- •35. Стилі педагогічної діяльності
35. Стилі педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність вчителя, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різних умовах її здійснення.
Власне психологічний смисл індивідуального стилю діяльності "це обумовлена типологічними особливостями стійка система способів, яка складається у людини, яка прагне до найкращого здійснення даної діяльності.
Стиль діяльності пов'язаний з стилем саморегуляції: вони розглядаються як взаємопов'язані сторони цілісного індивідуального стилю активності і діяльності людини.
За К. Левіним стилі поведінки відносяться до типу прийняття рішення керівником та визначені три стилі керівництва: авторитарний, демократичний та потурання.
Демократичний стиль з формального боку характеризується тим, що інструкції надходять у формі пропозицій, товариський тон мовлення, похвала та осудження — з порадами, розпорядження та заборона з дискусіями, позиція лідера — в середині групи.
Стиль потурання з формального боку — тон конвенціональний, відсутність похвали та осудження, ніякого співробітництва, позиція лідера — непомітна з боку групи.
Маркова визначає такі стилі
Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без врахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням.
Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Вчитель приймає рішення разом з учнями, враховує їх думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але і особистісні якості учнів.
Ліберальний стиль. Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам.
А.К. Марковою та А.Я. Ніконовою виділені 4 типи індивідуальних стилів, які характеризують сучасного вчителя.
Емоційно-імпровізаційний стиль (Е1С). Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв'язок з учнями.
Емоційно-методичннй стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективністю.
Розмірковуючо-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу.
Розмірковуючо-методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС проявляє консерватизм у використанні засобів педагогічної діяльності.
