5.Основні показники психічного розвитку

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

На характер якісних змін псих-го розвитку дитини впливає діяльність в яку дитина включена.

Процес психічного та особистісного розвитку характеризується такими основними інтегральними показниками, як:

Розвиток свідомості особистості. У процесі розвитку свідомості як вищого рівня психічного відображення і саморегуляції змінюються зміст, структура та механізми ідеального відображення дитиною дійсності. Це виявляється у зміні характеру розумової діяльності.

Розвиток спрямованості особистості. Враховуючи сформованість у дітей різноманітних потреб, ціннісних орієнтацій, мотивів, можна з'ясувати їх провідну спрямованість, яка визначає основні особливості поведінки.

Розвиток психічної структури діяльності особистості. З віком дитина опановує основні складові діяльності (цілетворення, планування, прогноз, оцінка, самооцінка, діагностика, корекція). Це також означає, що в неї розвиваються мотиви та саморегуляція, вона оволодіває певними діями, виробляє індивідуальний стиль діяльності.

Розвиток суб'єктності дитини. Суб'єктність особистості проявляється на основі рефлексивного усвідомлення себе та своїх можливостей, внутрішніх інтенцій (спрямованості до активності).

Розвиток духовності особистості. Духовний розвиток є основою розвитку особистості. Духовність людини не тотожна духовному життю суспільства. Вона є способом самопобудови особистості. Духовність пов'язана з вибором власного образу, своєї долі та ролі, тобто із зустріччю зі своїм Я, своїм сумлінням.

Довільність у поведінці та в організації психічних процесів особистості. З віком дитина все більше може керувати собою, у неї виникає різнопланова саморегуляція поведінки, мотивації, розвитку. Система саморегулювання передбачає сформованість умінь ставити цілі, планувати свою діяльність, прогнозувати, оцінювати, коригувати свою поведінку.

Нові якості по новоутворення мають складну динамічну структуру, які виділяють 3 сторони:

Мотиваційна – комплекс потреб, інтересів, перспектив

Змістова – система певних понять і уявлень про реальну дійсність.

Операційна – система дій і операцій які дитина здобуває, і застосовує операція.

6. Умови психічного розвитку

Психіка людини знаходиться в стані постійного розвитку і розвивається вона в процесі оволодіння дитиною досвіду, накопиченого людством за всю свою історію. Цей процес здійснюється в умовах постійного керівництва з боку дорослих, тобто в навчанні.

Навчання грає визначальну роль в процесі психічного розвитку дитини. Навчання грунтується на природних задатках, соціальному середовищі і ефективних, доступних для того чи іншого віку методах навчання. Так в плані вікового розвитку мислення ми бачимо, що в дитинстві переважає наочно-дійове мислення, потім з'являється наочно-образне, словесно-логічне, абстрактне, абстрактне теоретичне види мислення.

В процесі розвитку відбувається не тільки зміна, ускладнення знань і способів дії. Психічний розвиток дитини включає зміну його особистості в цілому, тобто розвиток загальних властивостей особистості. У динаміці розвитку можна віднести: 1) загальні властивості особистісної спрямованості дитини (навчальна, пізнавальна, взаємини з оточуючими), 2) особливості психологічної структури його діяльності (мотив, мета, об'єкт) і, 3) рівень розвитку механізмів свідомості.

Отже, в цілісному процесі розвитку дитини можна виділити три основні сторони: 1) розвиток знань і спосіб діяльності в процесі навчання, 2) розвиток психологічних механізмів застосування засвоєних способів, 3) розвиток загальних властивостей особистості (спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості і мислення) .