- •1. Предмет та завдання педагогічної психології
- •2. Історія вітчизняної педагогічної психології
- •3.Методи педагогічної психології
- •4. Експеримент в педагогічній психології
- •5.Основні показники психічного розвитку
- •6. Умови психічного розвитку
- •7. Взаємозв*язок виховання, навчання та розвитку
- •8. Рушійні сили психічного розвитку
- •9. Сутність та завдання психології виховання
- •10. Показники та критерії вихованості
- •11.Основні фактори формування особист. Школяра в процесі виховання.
- •12. Вікові аспекти виховання
- •13. Формування якостей особистості в процесі виховання
- •14. Індивідуальний підхід до дитини в процесі виховання
- •15. Процес учіння
- •16. Структура учбової діяльності
- •17. Мотивація вчення
- •18. Учіння та розвиток
- •19. Психологічні умови формування вміння вчитися
- •20. Психологічні фактори успішності учня
- •21. Загал. Характеристика процесу навчання
- •22. Психологічний аналіз управління учбовою діяльністю
- •23. Навчальні впливи
- •24.Спосіб управління учбовою діяльністю учнів
- •25. Типи навчання
- •26. Комп*ютерізація
- •27. Загальна характеристика педагогічної діяльнсті
- •28. Психологія праці
- •29. Здібності в структурі суб’єкта пед. Діяльності. Загальна характ. Пед. Умінь
- •31. Стрес у педагогічній діяльності
- •32. Мотивація педагогічної діяльності
- •33. Особливості педагогічного спілкування
- •34. Взаємини вчителя з учнями
- •35. Стилі педагогічної діяльності
23. Навчальні впливи
Навчальні впливи поділяють на основні та допоміжні
Основні – учбова задача, викладання вчителем нового матеріалу.
Допоміжні – підпитання, підказки, вказівки, виконання вчителем частини учбової задачі.
Учбова задача – це система завдань, при виконанні яких учень засвоює найбільш загальні способи дій. Учбова задача спрямована на удосконалення самого учня.
Характеризують за такими ознаками – Дана ця задача прямо чи не прямо опосередковано, До якого класу задач відноситься задача (предметна, на розуміння, на рефлексію)
Всі учбові задачі стимулюють і спрямовують учбову діяльність дітей, і мають мету, умову, фун-ї, вказівки, щодо виконання завдання. Викладення вчителем основного навч. матеріалу – це теж основний вплив. Учень може як бути залученим та і просто слухачем.
Визначають такі види – 1. Інформаційна 2. Відтворення фрагменту учб. діяльності – інформ. предметний – інформ.-операційний – проблемний (рефлексивний)
До додаткових навчальних впливів належать – педзадачі, запит, вказівки, часткові викон. вчителем учб. задачі. Їх поява пов*язана з тим, що учень може мати певні труднощі при виконанні учб. діяльності, і тоді вчитель будь-якими натяками намагається спрямувати діяльність дитини в певному напрямі.
24.Спосіб управління учбовою діяльністю учнів
Учбова діяльність – це діяльність спрямована, у процесі її формування учні засвоюють узагальнені способи дій і наукові поняття.
Учбова діяльність є соціально нормованою і здійснюється у процесі спілкування. Завдання формування учбової діяльності передбачає становлення її мотиваційної основи і засвоєння операційної структури. Структура учбової діяльності в міру її розвитку перетворюється на форму суб’єктивної активності дитини, тобто в учня формується відповідне ставлення до людей і навколишньої дійсності.
Основними структурними компонентами учбової діяльності виступають потреби, мотиви, учбові задачі, дії й операції, а специфічною потребою і мотивом є теоретичне ставлення до дійсності.
Метод навчання – це спосіб організації діяльності дитини з навчальним матеріалом.
Метод навчання реалізується за 4 параметрами: 1. в системі навчальних впливів 2. спосіб включення учнів в процес відтворення нового матеріалу. 3.”поле самостійності” це відхилення в розв*язанні учбових задач, при яких учням не надається допомога вчителя. 4.організаційні форми навчання і обміну інформації між вчителем і учнем.
Форми навчання – індивідуальні (майже репетиторство, орієнтація на конкретного учня) – групові (орієнтація на середнього учня) – колективні (орієнтація на модель одразу декількох людей або учня.
25. Типи навчання
Тип навчання — це спосіб і особливості організації мисленнєвої діяльності людини в процесі пізнання.
Визначають тип навчання на основі аналізу певних структурних елементів: характеру навчальної діяльності педагога; особливостей заучування матеріалу студентами; репродуктивної діяльності студентів; специфіки застосування знань на практиці.
В історії розвитку освіти сформувалися три основні типи навчання: догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемний.
Догматичне навчання характеризується такими особливостями: викладач повідомляє студентам певну сукупність знань у готовому вигляді без пояснення; студенти засвоюють знання без усвідомлення й розуміння і майже дослівно відтворюють завчене; від студентів не вимагається застосування знань на практиці.
Пояснювально-ілюстративний тип зумовлений більш високим рівнем суспільно-виробничих відносин. Він характеризується такими особливостями: викладач повідомляє студентам певну суму знань, пояснює сутність явищ, процесів, законів, правил та ін. з використанням ілюстративного матеріалу; студенти мають свідомо засвоїти пропоновану частку знань і відтворити її на рівні глибокого розуміння, застосувати знання на практиці в різноманітних видах.
Проблемне- Пошукове навчання характеризується такими особливостями: викладач створює певне пізнавальне завдання, допомагає студентам виділити й усвідомити його, організовує їх на його розв´язання; студенти самостійно оволодівають належною сумою знань і умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; викладач пропонує широкий спектр використання набутих знань на практиці.
Також існує 2га класифікаця, вона розподіляє навч. на – пряме, проблемне, не пряме.
Пряме – педагог чітко подає інфор. і зразок виконання. Виправляє помилки дає вказівки та поради.
Проблемне – вчитель уникає прямого повідомлення знань, а створює лише проблемну ситуацію.
Непряме – не повне формулювання учневі завдання, учень конкретизує для себе, вносить творчість в мету і спосіб виконання завдання.
В залежності від того, яка частина способу дії виступає продуктом навчання, виділяють 3ри типи навч. 1. прямим продуктом навч. виступає виконавча частина способу дії Вчитель подає зразок рішення і зразок результату. 2.орієнтування на виконавчу частину. Учням пропонують алгоритм і детальні вказівки але відсутнє розуміння доцільності певних дій. 3. головним продуктом є власне аналіз умов задач і забезпеч. найоптимальніший розвиток умов. задач.
