- •1. Предмет та завдання педагогічної психології
- •2. Історія вітчизняної педагогічної психології
- •3.Методи педагогічної психології
- •4. Експеримент в педагогічній психології
- •5.Основні показники психічного розвитку
- •6. Умови психічного розвитку
- •7. Взаємозв*язок виховання, навчання та розвитку
- •8. Рушійні сили психічного розвитку
- •9. Сутність та завдання психології виховання
- •10. Показники та критерії вихованості
- •11.Основні фактори формування особист. Школяра в процесі виховання.
- •12. Вікові аспекти виховання
- •13. Формування якостей особистості в процесі виховання
- •14. Індивідуальний підхід до дитини в процесі виховання
- •15. Процес учіння
- •16. Структура учбової діяльності
- •17. Мотивація вчення
- •18. Учіння та розвиток
- •19. Психологічні умови формування вміння вчитися
- •20. Психологічні фактори успішності учня
- •21. Загал. Характеристика процесу навчання
- •22. Психологічний аналіз управління учбовою діяльністю
- •23. Навчальні впливи
- •24.Спосіб управління учбовою діяльністю учнів
- •25. Типи навчання
- •26. Комп*ютерізація
- •27. Загальна характеристика педагогічної діяльнсті
- •28. Психологія праці
- •29. Здібності в структурі суб’єкта пед. Діяльності. Загальна характ. Пед. Умінь
- •31. Стрес у педагогічній діяльності
- •32. Мотивація педагогічної діяльності
- •33. Особливості педагогічного спілкування
- •34. Взаємини вчителя з учнями
- •35. Стилі педагогічної діяльності
20. Психологічні фактори успішності учня
Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих та однолітків.
Успішність засвоєння знань обумовлена дією різних факторів: - ставлення до учня – самооцінки успіхів і рівні домагань – вікові і індивідуальні особливості розвитку – від обраного методу навчання – від умов життя.
Основними факторами успішності учня є – ставлення до учня – вміння вчитися – особливості рівня розвитку. – Низький розв. цих факторів призводить до неуспішності учня.
Неуспішність — це гостра проблема сучасної школи, яка викликається багатьма причинами. Серед них розрізняють: соціальні, біологічні та педагогічні. Важливою причиною неуспішності є стан здоров'я школярів, який в останнє десятиріччя має тенденцію погіршуватися. Існує декілька типів неуспішності – 1. неуспішність пов*язна з пізнавальною активність людини 2. неусп-ть пов*язна з негативним ставленням до учіння і до школи 3. неусп. пов*язна з недостатністю організовувати власний процес учіння.
На успішність учня впливають індивідуальні особлив. учня, а зокрема особовий стиль учбової дільності. З розвитком дитини індивід. особлив. діяльності стають всебічними фактором учіння.
21. Загал. Характеристика процесу навчання
Навчання — це педагогічний процес, у ході якого учні оволодівають не лише різноманітними знаннями, вміннями і навичками, а й розвивають свої розумові сили, проходять шлях від незнання до знання. Таке розуміння процесу навчання саме по собі важливе, але для глибокого і повного визначення навчання як дидактичної категорії потрібні інші, конструктивніші підходи.
Навчання виконує такі функції – Освітня, Виховна, Розвивваюча
Освітня – це забезпечення, засвоєння учнями певними науковими знаннями і формування вмінь і навичок.
Знання – це форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Поділяються на – теоретичні (гіпотези, теорії, закони) та фактичні (знаки, цифри, історичні події)
Виховна – це формування наукового світогляду, формування моральних, естетичних якостей (почуття обов*язку, гуманізм, активна життева позиція)
Розвиваюча – передбачає розвиток учня в процесі навчання – формування волі, розвиток емоц.-чуттувої сфери, формув. навч. інтересів та мотивів.
Рушійною силою процесу навч – є суперечка між досягнутим учнем рівнем знань, вмінь і навичок, які необхідні для розв*язання поставлених вчителем задач.
22. Психологічний аналіз управління учбовою діяльністю
Навчання, як відомо, є спільною діяльністю учнів і вчителя і здійснюється в процесі взаємодії між ними, а з погляду діяльнісного підходу до навчання.
Одна з істотних особливостей управління учбовою діяльністю обумовлена специфікою спільної діяльності вчителя й учнів, її відмінностями від спільної діяльності в інших галузях, наприклад, виробничої. Як відомо, залежно від співвідношення діяльностей членів групи, що здійснюють спільну діяльність, можна виділити декілька її видів.
Навчання слід розглядати як управління учбовою діяльністю учнів:реалізацію 2-х механізмів до визначення задачі і рефлексивних відносин.
Сутність механізму до визначення задачі такий – Будь-який вплив вчителя перетвор. для учня на задачу лише в тому випадку коли набуває для учня особистісного смислу – коли учень вважає що розв*язання цієї поставленої задачі вчителем забезпечує досягнення актуальних для учнів цілей.
Окремим випадком до визначен. задачі є її перевизначееня тобто підримка однієї задачі іншою.
Механізм рефлексивних відносин – Рефлексія – це принцип людського мовлення який спрямований на осмислення і усвідомлення внутр. змін, це фактично здатність уявити як Я можу сприйматися іншими людьми. Рефлексія учня орієнтована на мислення про самого себе, на усвідомлення структури навчання та її результати на власні процеси індивідуального досвіду.
Механізм зворотнього зв*язку В біхевіоризмі зворотний зв*язок розглядався як підкріплення правильної відповіді. На думку біхевіористів основна фун-я зворотнього зв*язку – це підвищення імовірності правильної відповіді. На їх думку через заохочення процес навчання слід вибудувати таким чином щоб була максимальна імовінрність правильних відповідей.
Головні вимоги до зворотнього зв*язку – повідомляти про помилку у формі, що не принижує гідність учня – пояснення причин помилки з урахуванням віку, рівня підготовки і індив. відмі-ми підготовки.- давати можливість порівнювати свою відповідь у повною відповіддю.
