71. Поняття, фактори і значення умов праці на виробниц­тві.

Умови праці – це сукупність взаємопов’язаних вир-чих, сані­тарно-гігієнічних, психофізіоло­гічних, естетичних і соц-х факто­рів конкретної праці, обумовле­них рівнем розвитку прод-тивних сил суспільства, які визначають стан вир-чого серед-ща та впли­вають на здоров’я і працездат­ність людини.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров’я людини під час праці.

Фактори, які впливають на фо­рмування умов праці поділяються на три групи.

1.Соціально-економічні, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяють підг­рупи: нормативно-правові (за­кони, норми, станда­рти) ; соціально-психологічні (ві­дношення працівників до праці, психологічний клі­мат) ; економічні (пільги, компен­сації залежно від умов праці) ; суспільно-політичні (ор­ганізація громадського контролю за охороною праці) .

2.Техніко-організаційні, що впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільни­цях, цехах. Серед них виділяють такі підгрупи: предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби) ; технологічні процеси; засоби праці; організаційні форми виро­бництва, праці та управління.

3.Природні, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й пе­редбачає додаткові вимоги до ус­таткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяють такі підг­рупи: географічні (кліматичні зони) ; біологічні (особливості рослинного та тваринного світу у сільському господарс­тві) ; геологічні (характер добу­вання корисних копалин) .

Свій вплив на людину система факторів спричиняє опосередко­вано через сукупність системи елементів, які безпосередньо виз­начають умови праці на робочих місцях. Санітарно-гігієнічні еле­менти Психофізіологічні елеме­нти Естетичні елементи Соціально-психологічні

71. Державне регулю­вання умов праці.

Загальними законами України, що визначають основні поло­ження з охорони праці , є Консти­туція України, Кодекс законів про працю України та Закон України “Про охорону праці”.

Держ-е упр-ня охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;, Держ-ий комітет України по наг­ляду за охороною праці;, міністе­рства та інші центральні органи держ-ої виконавчої влади; місцева держ-а адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.Держ-ий нагляд за додержанням законода­вчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Держ-ий комітет України по наг­ляду за охороною праці; Держ-ий комітет України з ядерної та раді­аційної безпеки; органи держ-ого пожежного нагляду упр-ня поже­жної охорони МВС України; ор­гани та заклади санітарно-епіде­міологічної служби; МОЗ Укра­їни.Вищий нагляд за додержан­ням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійс­нюється Генеральним прокуро­ром України і підпорядкованими йому прокурорами.

Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 визначає осно­вні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або упов­новаженим ним органом і праців­ником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і вста­новлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Закон України “Про охорону праці” включає розділи: Загальні поло­ження; Гарантії прав громадян на охорону праці; Орг-я охорони праці на вир-ві; Стимулювання охорони праці; Держ-і міжгалу­зеві та галузеві нормативні акти про охорону праці; Держ-е упр-ня охороною праці; Держ-ий нагляд і громадський контроль за охоро­ною праці; Відповідальність пра­цівників за порушення законодав­ства про охорону праці.