71. Гнучкі режими праці.

В регулюванні робочого часу слід враховувати інтереси як ор­ганізації в цілому, так і працівни­ків. Якщо інтереси цих двох сто­рін не збігаються, тоді варто шу­кати компромісні варіанти розв’язання питань шляхом зап­ровадження: ковзного робочого тижня, гнучкого робочого дня ; неповного робочого дня; непо­вного або подовженого робочого дня; розірваного робочого дня;-тимчасової роботи; -сезон­ної роботи; сумісниц­тва;надомної праці тощо.Відносять: законодавче зменшення обсягів допустимих понадурочних робіт; скорочення тривалості робочого тижня; пере­хід на сумарний річний підраху­нок робочого часу; та інші.Класифікація гнучких форм зайнятості: Неповна зай­нятість, тобто режими зайнятості неповний робочий час; Нестандартні орг-йні форми: тимчасові працівники, суміс­ники; Нестандартні робочі місця та орг-я праці.До 1-го відносять режими, які виходять за межи 8-годинного робочого дня і 40-го­динного робочого тижня. До нес­тандартних режимів належать: неповний робочий час та його рі­зновиди.Гнучкий робочий рік, суть - зміна тривалості робочого тижня в зал. від потреб у робочій силі сезонних та інших галузей. Нормативною базою є сумарний фонд річного часу. Стиснутий ро­бочий тиждень – нормальну три­валість робочого тижня розподі­ляють на меншу кількість роб. днів – за умови збереження нор­мативної тривалості робочого ти­жня.До 2-го належить праця на дому та робота за викликом. Обов‘язковими умовами фнкц-ня режиму гнучкого робочого часу є : необхідність відпрацювання встановленої законом або кол. дог. тривалості робочого часу; передбачає час обов‘язкової присутності працівника на робо­чому місці; можливе лише в разі застосування п-ствами засобів ре­єстрації відпрацьованого часу; залежить від потенційних можл-тей середньої та низ-ої упр-ських ланок сприймати ці режими як засіб підвищ-ня еф-ості праці; застосовуються при роботі в одну або дві зміни; потрібна чі­тко налагоджена с-ма узгодження різних питань між зацікавленими сторонами.

71. Методи аналізу ефе­ктивності використання робо­чого часу.

Визначення фактичних затрат часу потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраці­ональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.

Найпоширенішими на підприє­мствах методами аналізу трудо­вих процесів є: хронометраж, фо­тографія робочого часу, фотохро­нометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за до­помогою секундомірів, хрономет­рів, годинників, хронографів.

Раціональність затрат робочого часу управлінського персоналу можна визначити на основі порів­няння фактичних витрат робочого часу з нормативними і визначення оптимальної структури виконува­них робіт.

Коефіцієнт раціональності Кр затрат робочого часу робітників управлінського персоналу визна­чається як

Кр=КеКіКс,

де К_е – коефіцієнт екстенсив­ного використання робочого часу

К_і – коефіцієнт інтенсивності праці;

= ,

знак перед радикалом при У_ф < У_н – плюс і при У_ф > У_н – мінус.

К_с – коефіцієнт раціональності структури затрат робочого часу

,

де Ф – повний фонд робочого часу, годин;

З – збитки робочого часу, го­дин; У_н – нормативні затрати ро­бочого часу по даному елементу або групі елементів робіт n. Вели­чина Ун визначається у годинах, знайдене значення порівнюють до 1. У_ф – відношення фактичних ви­трат робочого часу до норматив­них; їх визначають згідно фотог­рафії робочого дня або момент­них спостережень;

НВС – затрати робочого часу на роботи, які не відповідають спеціальності робітника, годин.

Методи аналізу використання робочого часу персоналу апарату управління розподіляються на три групи: особистих спостережень; одержаних даних від співробітни­ків; розрахункові. Методи особи­стих спостережень бувають непе­рервними (фотографія робочого часу і хронометраж) та вибірко­вими (періодичні і моментні спо­стереження) . Методами одер­жання даних від співробітників є анкетування (суцільне, вибіркове, індивідуальне) , інтерв'ювання (індивідуальні і групові бесіди) і самофотографія робочого дня. До розрахункових методів віднося­ться розрахунки середньоарифме­тичних, середньозважених і інші характеристики затрат часу згідно даних кількості видів виконаних робіт за певний період часу.