33. Лінійні керівники на підп­риємствах, іхні права та обов’язки в галузі менеджменту персоналу.

Лінійні керівники уповнова­жені приймати рішення про прийняття на роботу, переведення та звільнення підлеглих праців­ників, призначення на нову по­саду, направлення на навчання та підвищення кваліфікації з відри­вом чи без відриву від основної роботи, підвищення заробітної плати тощо.

Обов'язки лінійних керівників у галузі менеджменту персоналу:

• підбір і розстановка ка­дрів, чіткий поділ і кооперація праці;

• організація адаптації і навчання новоприйнятих праців­ників;

• створення умов для бе­зперервного професійно-кваліфі­каційного зростання працівників;

• організація продуктив­ної роботи персоналу, створення сприятливих умов праці;

• контроль за викорис­танням робочого часу;

• матеріальне і моральне стимулювання праці;

• справедливе оціню­вання результатів праці;

• створення сприятливого соціально-психологічного клі­мату.

Керівники вищих рівнів управ­ління, вирішують стратегічні пи­тання: розробляють кадрову полі­тику, стратегію і тактику її реалі­зації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі ме­неджменту персоналу.

Правами є :

1. Він приймає рішення з усіх питань, що виникають у процесі роботи підрозділу. Причому з пи­тань організації роботи підрозділу він користається правом одноосо­бових рішень, прийнятих у рам­ках діючих законів, положень, ін­струкцій, без узгодження з ви­щими інстанціями. З проблем, що можуть торкати інтереси інших підрозділів, рішення приймаю­ться тільки після узгодження (до­повідей, попередніх консультацій і т.п.) з вищестоящим керівницт­вом.

2. Маючи широкі й одноосо­бові права розпорядження, ліній­ний керівник впливає на підлег­лих з метою досягнення цілей пі­дрозділу. Лінійний керівник має право видавати накази, обов'яз­кові до виконання всіма праців­никами підрозділу. Крім того, він заохочує і карає підлеглих у ме­жах своїх повноважень.

34. Функціональні керівники на підприємствах, їхні права та обов’язки в галузі менеджменту персоналу.

Обов'язки функціональних ке­рівників у галузі менеджменту персоналу:

• підбір і розстановка ка­дрів, чіткий поділ і кооперація праці;

• організація адаптації і навчання новоприйнятих праців­ників;

• створення умов для бе­зперервного професійно-кваліфі­каційного зростання працівників;

• організація продуктив­ної роботи персоналу, створення сприятливих умов праці;

• контроль за викорис­танням робочого часу;

• матеріальне і моральне стимулювання праці;

• справедливе оціню­вання результатів праці;

• створення сприятливого соціально-психологічного клі­мату.

Керівники вищих рівнів управ­ління, вирішують стратегічні пи­тання: розробляють кадрову полі­тику, стратегію і тактику її реалі­зації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі ме­неджменту персоналу.

35. Розподіл функцій з менед­жменту персоналу між кадровою службою та керівниками струк­турних ланок організації.

Розподіл функцій з менеджме­нту персоналу між кадровою службою та керівниками структу­рних ланок організації здійснює­ться за окремими завданнями.

Керівники вищих рівнів управ­ління, вирішують стратегічні пи­тання: розробляють кадрову полі­тику, стратегію і тактику її реалі­зації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі ме­неджменту персоналу.

При цьому кадрова служба вис­тупає організатором і координа­тором всієї роботи з кадрами на підприємстві. Вона створює зага­льні умови (системи, процедури, програми) управління персона­лом, здійснює контроль за їхнім застосуванням та реалізацією ка­дрової політики в цілому, здійс­нює нагляд за оплатою праці, ме­дичним обслуговуванням праців­ників, соціально-психологічним клімат в колективі, соціальним захистом працівників.

Таким чином, діяльність керів­ників і співробітників кадрової служби тісно взаємопов’язана. В них один об’єкт – персонал і спі­льна мета – максимально ефекти­вне використання персоналу. Проте відмінності у функціях, правах, обов’язках та індивідуа­льних цілях можуть призвести до виникнення конфліктних ситуацій між ними.