- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно •исутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з •Ідомих особистих законів цієї особи.
- •3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка пере-; під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган
- •4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, Проживають за межами України, визнається дійсною в Україні,
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб • Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •1. До правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
- •1. Виникнення та припинення права власності та інших речових і прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебу-I мло в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1) Укладенню договору передувала оферта або реклама в цій 0цКкаві та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору і цій державі; або
- •2) Замовлення від споживача було прийняте в цій державі; або
- •3) Споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кор-00н з метою укладення договору щодо придбання товарів.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •2) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України. «•
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни-України та іноземцем або особою без громадянства, а також ; іноземцями або особами без громадянства визначаються правом аїни.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі •бо дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє совуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни осо-
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки бу визначаються правом, яке застосовується до правових на-ів шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визна-•Ииоться правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим Мконом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними Кдносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •1 Розділ X
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •1. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент скла-
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1 Розділ X
КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО СПАДКУВАННЯ
Стаття 70. Спадкові відносини
1. З урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові сини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав : місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті > держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство
1. Як загальне правило ст. 70 Закону України «Про міжнародне атне право» встановлює, що відносини із спадкування визна-ся правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце івання. Ця норма корелює зі змістом ст. 1221 ЦК України, визначає місце відкриття спадщини. Завдяки цьому у разі, НИ останнє місце проживання спадкодавця є невідомим, при аченні права держави, з яким дані цивільно-правові віднови більш тісно пов'язані, необхідно керуватися приписами ("І ст. 1221 ЦК України.
Разом з цим прив'язка lex domicilii у вітчизняному законодавстві І єдиною, що застосовується у питаннях визначення спадкового у. Закон у ст. 70 робить істотний виняток: «якщо спадкодав-не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він ». Отже, у відповідності з коментованою нормою український [ допускає при визначенні права, що підлягає застосуванню (Відносин у сфері спадкування, і прив'язки lex patriae. Слід однак І на увазі, що такий вибір права спадкодавцем буде недійсним,
після складання заповіту його громадянство змінилося. При вирішенні конкретних спадкових прав з іноземним еле-' Митом на практиці виникають численні труднощі, які пов'язані ' 1 Істотними відмінностями спадкового законодавства окремих Нріїн. В різних країнах неоднаково визначаються види та підстави ІІОСмертного переходу спадкового майна, склад спадщини, час і Шсце відкриття спадщини, види заповітів, коло спадкоємців за порядок здійснення спадкових прав, відповідальність Щ«дкоємців за боргами спадкодавця тощо.
У національному колізійному праві різних країн світу склалося Переважно два підходи при визначенні спадкового статуту даного ІМду цивільно-правових відносин. Перший виходить з єдності ІПадкового статуту, коли на основі єдиного спільного критерію •накачається право, що підлягає застосуванню до спадкових від-МОСИН як з приводу переходу нерухомого майна, так і з приводу Переходу рухомого майна. Так, країнами, які до усієї спадщини І Цілому (як до нерухомої, так і до рухомої її частини) застосовують єдину формулу прикріплення lex patriae є: Алжир (ст. 16
165
ЦК), Греція (ст. 28 ЦК), Єгипет (ст. 17 ЦК), Італія (ст. 23 ЦК), Португалія (ст. 62 ЦК), Сирія (ст. 18 ЦК) та ін. Наприклад, ч. 1 ст. 25 Ввідного закону до НЦУ встановлює, що «правонаступ-ництво на випадок смерті підпорядковується праву держави, громадянином якої був спадкодавець на момент своєї смерті». Однак щодо нерухомого майна, яке знаходиться в межах країни, спадкодавець у розпорядженні на випадок смерті може обрати германське право (ч. 2).
Другий підхід грунтується на теорії «розщеплення спадкового статуту», який виявляється у застосуванні різних колізійних критеріїв для нерухомого та рухомого майна: спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а для регулювання відносин спадкування рухомого майна застосовується особистий закон спадкодавця (lex domicilii або lex patriae). Такий підхід є властивим в основному для країн сім'ї загального права (США, Великобританія та ін.) та деяких країн континентальної Європи (наприклад, ст. 34—35 польського Закону про МПП, ст. 1224 ЦК РФ та ін.).
У міжнародній практиці МПП також можна зустріти кілька прикладів уніфікації матеріальних норм спадкового права. Мова йде про Конвенцію стосовно колізії законів, що стосуються форми заповідальних розпоряджень (Гаага, 1961 p.), Конвенцію про міжнародне управління майном померлих осіб (Гаага, 1973 p.), Конвенцію про єдиний закон стосовно форми міжнародного заповіту (Вашингтон, 1973 p.), Конвенцію про право, яке підлягає застосуванню до спадкування нерухомого майна (Гаага, 1989 p.). Безсумнівний інтерес становлять також Кодекс Бустаманте (Гавана, 1928 p.), а для країн СНД і України у тому числі — Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінськ, 1993 р.). В процессі регулювання спадкових відносин, що містять іноземний елемент, значну роль відіграють двосторонні договори про надання правової допомоги, які укладені Україною з багатьма зарубіжними державами (зокрема, з Болгарією, В'єтнамом, Грузією, Естонією, Кубою, Литвою, Монголією, Польщею, Румунією, Угорщиною, Фінляндією та ін.).
Стаття 71. Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає державній реєстрації