3) Це передбачено законом або міжнародним договором України. «•

І Стаття 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» Цмовлює колізійну норму, предметом якої є визначення права, k Підлягає застосуванню до трудових відносин громадян Украї-j» які працюють за кордоном. Згідно із положеннями цієї статті удові відносини громадян України, які працюють за кордоном, Гулюються правом України в разі, якщо:

1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних _|«новах України;

U, 2) громадяни України уклали з роботодавцями — фізичними юридичними особами України трудові договори про ви-роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених озділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на торії якої виконується робота;

"З) це передбачено законом або міжнародним договором Ук-Іни.

Необхідність закріплення на законодавчому рівні спеціальної "ми, яка б регулювала трудовий статут певних категорій праців-в, вбачається в сучасних умовах найбільш адекватною з позицій _^ективного врегулювання та вирішення зазначених колізійних Питань і пов'язана з тим фактом, що законодавство багатьох за-~~ Ніжних країн відзначається відсутністю чіткого визначення тру-

> статусу іноземних працівників, що пояснюється наділенням

> широкими повноваженнями у вирішенні цих питань міс-с адміністрацій. Згідно із ст. 341-2 Кодексу праці Франції для f до Франції з метою працевлаштування за наймом іноземець,

»ім документів і віз, які вимагаються у відповідності з чинними ародними договорами і правилами, повинен подати трудовий ір, що завізований адміністративними владними органами, або І на роботу та медичний сертифікат. Так, у Франції іноземні ,_,-_ вники мають ряд обмежень щодо допуску до певного роду винять, зокрема іноземець не може очолювати приватний навчаль-ИИЙ заклад, питний заклад, обіймати ряд посад на повітряному ft морському транспорті тощо. За порушення порядку працевла­штування іноземців у Франції для працедавців встановлено значні адміністративні штрафи та кримінальні покарання (наприклад, •Ід 3 місяців до 1 року тюремного ув'язнення, при повторному

135

порушенні — до 3 років¹)- В Росії наймані працівники не можуп працювати у фармацевтичних закладах та закладах, що пов'язані з реалізацією спиртних напоїв, тощо. Визначення трудового ста тугу громадян України, які працюють за кордоном у відповіднеє 11 з принципом lex patriae, є доцільним і з огляду на те, що значно кількість українських громадян виконує специфічну роботу з. І кордоном, перебуваючи у службових відрядженнях, працюючи v посольствах, консульствах та дипломатичних представництвах.

У всіх інших випадках, якщо інше не передбачено законом аб< > міжнародним договором України, до трудових відносин громадяї І України, які працююють за кордоном, повинні застосовуватися правила ст. 52 цього Закону. Це незайве підкреслити у зв'язк\ з тим, що Україною укладено ряд двосторонніх договорів при трудову діяльність і соціальний захист з іноземними державами зокрема з Молдовою (1993 p.), Російською Федерецією (1993 р.) Білоруссю (1995 p.), Вірменією (1995 p.), Азербайджаном (2004 р ) та про взаємне працевлаштування з Польщею (1994 р.), Литвою (1995 p.), Чехією (1996 p.), Словаччиною (1997 р.), Туреччиною (2002 р.) та ін.

Стаття 54. Особливості регулювання трудових відносин інозем­ців та осіб без громадянства, які працюють в Україні 1. Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які пра­цюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:

1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі дип­ломатичних представництв іноземних держав або представництн міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено між­народним договором України;

2) іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями — фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

1. Коментована стаття кореспондує статті 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» і регулює особливості виз­начення статуту трудових відносин іноземців та осіб без грома-дянства, які працюють в Україні. Трудовий статут іноземців т;І осіб без громадянства — членів дипломатичного персоналу т;І представництв міжнародних організацій в Україні, які працюють \ їх складі, а також осіб, які уклали з іноземними роботодавцями — фізичними чи юридичними особами трудові договори про вико­нання роботи в Україні, визначається правом держави їх місця перебування або законодавством держави, яка надіслала їх 11 Україну.

¹ Див.: Довгерт А.С. Правове регулювання міжнародних трудових відносин Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1992. - С. 109-112.

136

У всіх інших випадках основним принципом у сфері регулювання зї діяльності іноземців в Україні є принцип «національного Цей принцип здобув своє нормативне закріплення у За-України «Про правовий статус іноземців». Згідно із ч. 1 ст. 8 Вченого Закону іноземці та особи без громадянства мають рівні [громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, > інше не передбачено законодавством України та міжнародними : України. Змістом цих прав є можливість вільно розпо-лся своїми здібностями до праці, обирати професію за своєю Ііфікацією, вимагати забезпечення безпечних умов праці, виплати \ ршагороди за працю, надання права на відпочинок та ін. Іноземці І ІЦвжуть реалізовувати своє право на працю усіма дозволеними зако-I способами: працювати у дипломатичних та консульських закла-(мх своєї держави або представництвах міжнародних організацій в І Україні; шляхом здійснення підприємницької діяльності; здійснювати І |рудову діяльність в якості робітників або службовців в українських Црганізаціях і закладах; у філіях та представництвах іноземних юри-дечних осіб, що створені на території України тощо.

Поширюючи у сфері трудових відносин національний режим ЦЯ іноземців та осіб без громадянства, український законодавець Передбачив низку винятків з цього правила. Так, іноземці не можуть ІІЙматися певними видами трудової діяльності або призначатися на Окремі посади, якщо, згідно із законодавством України заняття такою Діяльністю або призначення на ці посади пов'язується з приналежні-ІрТЮ фізичної особи до громадянства України (зокрема, відповідно до ИКОнів України «Про нотаріат», «Про статус суддів», «Про міліцію», «Про прокуратуру» та ін.). Згідно із ст. 53 КТМ України каштаном вудна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, може бути тільки громадянин України. , Трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства, Окрім внутрішнього законодавства України, регулюються і числен­ними міжнародними актами. Серед них — Європейська конвенція ш>О правовий статус трудящих-мігрантів (Страсбург, 1977 p.), Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального Мхисту трудівників-мігрантів (Москва, 1994 p.), Європейська кон-Венція про соціальне забеспечення ETS № 78 (Париж, 1972 р.) та ІМ. Цілу низку конвенцій, спрямованих на врегулювання трудових відносин за участю іноземного елементу, розроблено і прийнято Тисою впливовою міжурядовою організацією, як Міжнародна ор­ганізація праці (МОП): Конвенція про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального убезпечення № 118, Конвенція про захист права на організацію Т» процедурах визначення умов зайнятості на державній службі Nil 151, Конвенція про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень № 47, Конвенція про максимальний вантаж, допусти­мий для перенесення одним працівником № 127, Конвенція про Оплачувані відпустки № 132, Конвенція про мінімальний вік для Прийому на роботу № 138, Конвенція про припинення трудових Відносин з ініціативи підприємця № 158 та ряд інших.

137

Розділ IX

КОЛІЗІЙНІ НОРМИ СІМЕЙНОГО ПРАВА

Стаття 55. Право на шлюб

1. Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

1. Коментована стаття передбчає спосіб вирішення колізійних питань, які виникають у зв'язку з визначенням шлюбної правоз­датності у сімейних відносинах з іноземним елементом. Як слідус із ст. 55, право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. Викладений у цій нормі підхід до вирішення даного колізійного питання свідчить про застосування вітчизняним законодавцем колізійного при­нципу lex personalis (детальніше про цей принцип див. коментар до ст. 16 Закону). Відсилання до тієї правової системи, до якої належать учасники сімейних відносин, є цілком виправданим, оскільки останні непорушне пов'язані з особистим статусом фі­зичної особи та обсягом її загальної правосуб'єктності.

Зазначений підхід фактично усуває проблему так званих «шку­тильгаючих відносин»: шлюби, укладені в Україні з недотриман­ням законодавства іноземця, який бере шлюб, могли визнаватися недійсними у відповідній іноземній державі (рос. «хромающие браки», лат.-ам. matrimonium claudicans, фр. manages boiteux, англ, limping marriages). При цьому закріплюється також норма відносно дотримання вимог українського сімейного законодавства щодо підстав недійсності шлюбу. Останнє означає, що при укла­денні шлюбу не беруться до уваги посилання на законодавство іноземної держави, які тим або іншим чином обмежують його певними умовами або спричиняють його недійсність за расовими, релігійними чи то іншими мотивами.

Регулювання здатності фізичних осіб до вступу у шлюб за допомогою формули прикріплення lex personalis є характерним для більшості зарубіжних законодавств про МПП. Так, згідно із § 31 угорського Закону про МПП матеріально-правові умови дійсності шлюбу регулюються «спільним особистим законом» осіб, що беруть шлюб. Якщо ж особисті закони цих осіб різні, то шлюб є дійсним лише у випадку, коли умови дійсності «існують згідно із законами обох сторін». Відповідно до ст. 3088 ЦК Квебеку матеріальні умови дійсності шлюбу регулюються правом, яке за­стосовують до статусу кожного з майбутнього подружжя. Подібний підхід відображено і у ст. 10 ЦК Алжиру. За Німецьким цивільним уложенням (ч. 1 ст. 13 Ввідного закону) умови укладення шлюбу для кожної особи, яка вступає у шлюб, підпорядковуються праву

138

ви, громадянином якої вона є. Так само, як і в Німеччині, в'язка lex patriae використовується і в Таїланді (ст. 19 тайського 9ну про конфлікт законів). Законодавства країн англо-амери-ської системи МПП віддають перевагу принципу lex domicilii, найбільш повно відображає існуючий фактичний зв'язок іої особи з тим чи іншим правопорядком. ''Колізійні норми, що визначають вибір права при регламен-матеріальних умов щодо вступу у шлюб, закріплюються не в національному сімейному законодавстві, а і в багатьох «родних договорах та конвенціях. Серед таких: Конвенція І правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних Г Кримінальних справах (Мінськ, 1993 p.), Конвенція про згоду взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів (Нью-рк, 1962 p.), Конвенція про укладення та визнання дій-сності 5ів (Гаага, 1978 p.), Кодекс Бустаманте (Гавана, 1928 р.) Ін. Що стосується двосторонніх договорів, то до їх числа гь договори про правову допомогу з Македонією (ст. 25), і*втнамом (ст. 24), Узбекистаном (ст. 26), Латвією (ст. 24), Ес-І (ст. 25), КНДР (ст. 24), Грузією (ст. 25), Молдовою (ст. 24), твою (ст. 25), Польщею (ст. 24) та ін.

Стаття 56. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні