- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно •исутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з •Ідомих особистих законів цієї особи.
- •3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка пере-; під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган
- •4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, Проживають за межами України, визнається дійсною в Україні,
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб • Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •1. До правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
- •1. Виникнення та припинення права власності та інших речових і прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебу-I мло в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1) Укладенню договору передувала оферта або реклама в цій 0цКкаві та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору і цій державі; або
- •2) Замовлення від споживача було прийняте в цій державі; або
- •3) Споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кор-00н з метою укладення договору щодо придбання товарів.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •2) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України. «•
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни-України та іноземцем або особою без громадянства, а також ; іноземцями або особами без громадянства визначаються правом аїни.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі •бо дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє совуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни осо-
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки бу визначаються правом, яке застосовується до правових на-ів шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визна-•Ииоться правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим Мконом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними Кдносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •1 Розділ X
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •1. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент скла-
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1) Укладенню договору передувала оферта або реклама в цій 0цКкаві та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору і цій державі; або
2) Замовлення від споживача було прийняте в цій державі; або
3) Споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кор-00н з метою укладення договору щодо придбання товарів.
) 3. У разі відсутності вибору права сторонами щодо договору спожи-Мння, у тому числі щодо його форми, застосовується право держави, у якій споживач має місце проживання або місцезнаходження.'
4. Положення частин другої і третьої цієї статті не застосовуються ДО договорів перевезення, надання послуг, якщо місцем укладення VI виконання таких договорів є держава, інша ніж держава місця Проживання або місцезнаходження споживача (крім договору у сфері Туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).
1. В коментованій статті містяться спеціальні колізійні норми, ЯКІ регламентують порядок вибору права, що підлягає застосуванню до договору споживання. Необхідність нормативного Укріплення подібної статті пояснюється наміром законодавця Мбезпечити споживачу належний рівень юридичних гарантій, ЩО надаються йому правом держави місця його проживання (перебування або місцезнаходження) щодо договорів, спрямованих На набуття речей (робіт, послуг), призначених для задоволення Особистих, сімейних, побутових та інших подібних потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. У тих випадках, коли в силу різних обставин сторони не володіють фактичною рівністю (як правило підприємець є більш економічно сильною стороною), закон виходить з принципу формальної рівності і надає більш незахищеній стороні (споживачеві) певні гарантії захисту її прав. Згідно із п. 22 ст. 1 Закону України «Про Захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ споживач — це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має Намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,
119
безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Виділення договорів за участю споживача в окрему групу договірних зобов'язань, щодо яких встановлюється спеціальний правовий режим регулювання, використовується і в рамках існуючих міжнародних договорів. Так, наприклад, згідно із ст. 2 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 р. її положення не застосовуються до продажу товарів, які придбаваються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час до або в момент укладення договору не знав і не повинен був знати, що товари придбаваються для такого використання.
2. Право, що підлягає застосуванню до договору споживання, визначається на підставі двох колізійних прив'язок: автономії волі — lex voluntatis і закону місця проживання — lex domicilii. Остання формула прикріплення має пріоритетне значення щодо колізійної прив'язки lex voluntatis і є чинником, який істотно обмежує автономію волі сторін у сфері відносин, що виникають з договорів споживання. Згідно з ч. 2 статті, що коментується, сторони мають право за взаємною згодою обрати право, яке підлягає застосуванню, однак це право не може обмежити захист прав споживача, який надається йому імперативними нормами права держави, у якій є його місце проживання, перебування або місцезнаходження за наявності однієї з наступних трьох обставин:
— по-перше, мається на увазі випадок, коли укладенню договору передувала оферта або реклама в цій державі та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій державі. В обох випадках необхідно, щоб у цій же державі споживач фактично вчинив дії, необхідні для укладення договору;
— по-друге, мається на увазі випадок, коли сторона (підприємець або його представник), з якою споживач уклав договір, отримала в державі місця проживання споживача його замовлення;
— по-третє, мається на увазі випадок, коли договір споживання було укладено споживачем не в країні його доміцилію, а в іншій країні, куди він з ініціативи іншої сторони (наприклад, за допомогою реклами, переписки, обміну факсами, в процесі переговорів та ін.) здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.
У випадку, коли обране контрагентами право, яке підлягає застосуванню щодо договору за участю споживача, порушує його права та інтереси, які передбачені імперативними нормами країни його доміцілію, обрані сторонами норми права не підлягають застосуванню. Слід мати на увазі, що наявність умов, передбачених в ч. 2 цієї статті, є обов'язковою для застосування імперативних норм права країни проживання споживача щодо договорів за його участю. У протилежному випадку право, що підлягає застосуванню до договору, буде визначатися на загальних підставах, які передбачені ст. 44 цього Закону. Так, наприклад, якщо український громадянин уклав договір роздрібної купівлі-
120
у під час відпочинку в Іспанії (і оферта, і акцепт мали ;е на території цієї країни), то такий договір, за загальними
вилами, встановленими п. 1 ч. 1 ст. 44, буде регулюватися м країни продавця — іспанським правом.
Аналогічний підхід у визначенні права, що застосовується до Івору споживання, знайшов своє відображення у багатьох
асних європейських законах та кодифікаціях, зокрема у § 41 _ійського Закону про МПП, ст. ст. 29 та 29а Ввідного зако-
до НЦУ, ст. 120 швейцарського Закону про МПП, §§ 28, 29
Ірського Закону про МПП, ст. 1212 ЦК РФ та ін.
3. Частина третя коментованої статті встановлює спеціальну ізійну прив'язку, яка дозволяє у разі відсутності вибору права Іронами щодо договору споживання, у тому числі щодо його
Іми, застосувати право держави, у якій споживач має місце
Іживання або місцезнаходження, тобто українське право. Вона [О відрізняється від загального правила, встановленого ч. 1
44 цього Закону. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу, укладено між юридичними особами, за відсутності вибору Іін буде застосовуватися право країни, де знаходиться основ-
місце діяльності сторони, яка здійснює виконання, що має Мфішальне значення для змісту договору, тобто lex venditoris ІИраво країни продавця), а в аналогічному ж договорі за участю Моживача — право країни покупця (lex emptoris).
Таким чином, сфера застосування ч. 2 ст. 45 обмежена, випад-КАми, коли контрагенти за договором споживання як право, що Підлягає застосуванню до їх відносин, обрали інше право, ніж Право країни доміцилію споживача. Відповідно ч. З цієї статті підлягає застосуванню судом лише у тому випадку, коли таке Право expressis verbis не було обране контрагентами за договором. Однак при цьому обов'язково повинні мати місце обставини, які Изначені у п. п. 1—3 ч. 2 ст. 45 Закону.
4. На виняток із правил у сфері застосування встановлених СТ. 45 положень щодо захисту прав споживача у відповідності з Приписами права країни місця доміцилію споживача ч. 4 коментованої статті описує ситуації, на які дія спеціальних колізійних ИОрм, встановлених ч. 2 і ч. З цієї статті, не поширюється. Це Означає, що у випадку, коли сторони обрали право, що підлягає пристосуванню до їх відносин, права споживача будуть визначатися
Ч5а захищатися згідно із приписами права, яке вони обрали; за іідсутності вибору право, що підлягає застосуванню, буде визна-Натися у відповідності із загальними правилами, які закріплені у вт. 44 цього Закону.
Перший виняток стосується договору перевезення. Це пояснюється тим, що відносини з перевезення стикаються з численними правовими системами в силу того, що таке перевезення може Здійснюватися територією кількох країн. З огляду на зазначене цілком доцільно підпорядкувати договірні відносини даного виду не праву країни пасажира, а праву країни перевізника (lex flagi), •к це відображено у п. 9 ч. 1 ст. 44 цього Закону.
121
Другий виняток стосується договорів про надання послуї який пояснюється тим, що корисні властивості послуг проявля ються лише в момент їх надання з одночасним їх споживанням Оскільки надання та споживання цього специфічного об'єкту цивільних прав жодним чином не пов'язується з правом країни доміцилію споживача (замовника), цілком логічним вбачається підпорядкування даного виду відносин праву країни надання послуг (тобто країни, в якій знаходиться виконавець послуги), що і відображено у п. 8 ч. 1 ст. 44 цього Закону. Так, наприклад, український громадянин, скориставшись рекламою, що була роз-міщена в Україні, провів переговори з України, а самі послуги ч пластичної операції були повністю надані в Голландії. В цьому випадку, якщо сторони не скористалися принципом lex voluntatis, замість права місця проживання споживача підлягає застосуванню право країни, з якою договір більш тісно пов'язаний, зокрема право країни, де виконавець послуги має місце проживання або основне місце діяльності (тобто Голландії).
Обмеження «крім договору у сфері туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення», що міститься в останній частині цієї статті, встановлює «виняток із винятка», передбаченого ч. 4 коментованої норми. Зазначений виняток не діє у сфері туристичного обороту, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення. Це пояснюється тим, що в договорах у сфері туристичного обслуговування послуги з перевезення пасажирів (їх багажу) практично є невіддільними від інших суміжних послуг (наприклад, з розміщення, екскурсійного обслуговування, харчування тощо) і становлять частину єдиного зобов'язання з надання послуг.
Стаття 46. Право, що застосовується до засновницького договору юридичної особи з іноземною участю