1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни­ном України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

1. Стаття 56 встановлює спеціальну односторонню колізійну Норму, предметом якої є визначення права, яке підлягає застосу­ванню щодо форми і порядку укладення шлюбу в Україні за участю іноземного елементу. Норма цієї статті виключає застосування до зазначених відносин будь-якого іншого права, окрім українського: «форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між Іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України». Зазначена колізійна норма закріплює одну з найпоши­реніших у світі формул прикріплення — lex loci celebrationis («закон місця укладення шлюбу»), яка власне і означає, що до певного виду сімейних відносин застосовується право тієї держави, на території якої укладений шлюб. Отже, якщо ст. 55 цього Закону спрямована на врегулювання матеріальних умов укладення шлюбу з іноземним елементом, то ст. 56 має предметом свого колізійного регулювання формальні умови реєстрації шлюбу.

Формула прикріплення lex loci celebrationis передбачена зако­нодавствами Австрії, Алжиру, Великобританії, Естонії, Єгипту, Німеччини, Південної Кореї, Польщі, Португалії, Румунії, США, Туреччини, Франції, Уругваю та ряду інших країн. Так, за зако­нодавством Австрії форма укладення шлюбу всередині країни

139

визначається відповідно до місцевих приписів щодо форми (§16 австрійського Закону про МПП). Згідно із ч. З ст. 13 Ввідного закону до НЦУ «шлюб в межах країни може бути укладено тіль­ки в формі, яка передбачена німецьким правом». Відповідно до ст. 170 ФЦК шлюб, укладений в іноземній державі між фран­цузами і між французом та іноземцем, є дійсним, якщо він був укладений у формах, прийнятих в цій державі, за умови, що йому передувала публікація, передбачена ст. 163 розділу «Про акти цивільного стану». При укладенні шлюбу на території Польщі незалежно від громадянства майбутнього подружжя форма ук­ладення шлюбу визначається за польським законодавством (§ 1 ст. 15 польського Закону про МПП). Подібні приписи містяться у ст. 15 угорського Закону про МПП, ст. 15 корейського Закону про колізію законів, ст. 19 ЦК Алжиру та ін. Окрім зазначеної прив'язки, у сфері шлюбно-сімейних відносин застосовуються і інші принципи: закону суду, автономії волі тощо. По відношенню до особистого закону можуть застосовуватися різноманітні комбі­нації: закон громадянства чоловіка, закон громадянства дружини, закон спільного громадянства. Так, наприклад, ст. 19 ЦК Алжиру дозволяє застосовувати закон спільного громадянства сторін.

Стосовно порядку реєстрації шлюбу у законодавстві різних країн світу існують численні розбіжності щодо вимог, яким повинна відповідати сама процедура його оформлення. Так, переважна більшість країн світу визнає дійсними шлюби, які укладені у світській (цивільній) формі (Австрія, Білорусь, Грузія, Молдова, Німеччина, Росія, Україна, Франція, Японія та ін.). Ряд країн світу дозволяє за вибором подружжя укладати шлюб в цивільній та/або релігійній формі (Англія, Бразилія, Індонезія, Ірландія, Іспанія, Колумбія, Перу, Польща та ін.). Наприклад, згідно із ст. 10 договору між Республікою Польща і Ватиканом релігійні шлюби прирівнюються до цивільних. Однак даний шлюб здійснюється в рамках однієї нерозривної процедури, що є квін-систенцією обох окремих процедур і за висловом М.О. Самой­лова є «шлюбом з подвійним результатом»¹. Особи, які бажають укласти шлюб, звертаються з відповідною заявою до керівника органу реєстрації актів цивільного стану, який за відсутності об­ставин, що перешкоджають його укладенню, зобов'язаний видати цим особам довідку, що підтверджує вчинені в цьому органі дії (у 4 екземплярах, один з яких залишається у архіві). Протягом встановленого § 2 ст. 4-1 Сімейно-опікунського кодексу Респуб­ліки Польща 3-місячного строку наречені мають передати довідку священику, обраному для вінчання (у протилежному випадку після спливу зазначеного строку документ втрачає чинність). Священик вносить персональні дані зазначених осіб до кожного примірника цієї довідки і після її підписання у 5-денний термін

¹ Див.: Самойлов М.О. Цивільно-правове становище громадян України в Республіці Польща: Дис. канд. юрид. наук. — Харків, 2003. — С. 117.

140

силає один примірник документа керівнику органів реєстрації , цивільного стану, на підставі чого складається посвідчення І шлюб. Другий примірник залишається в актах церкви, в якій по укладено шлюб, а третій передається подружжю. Зрештою ує група країн, де дійсним визнається винятково релігійний (наприклад, Ізраїль, Іран, Саудівська Аравія та деякі інші Країни Близького сходу і Африки).

^7, Правила, що регулюють порядок і форму реєстрацію шлюбів, Шстяться у відповідних конвенціях та численних договорах про |равову допомогу, укладених Україною з багатьма іноземними Державами. Так, наприклад ст. 26 Мінської конвенції про правову Допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь-ЦИх справах 1993 р. встановлює, що умови укладення шлюбу виз-Начаються для кожного з майбутнього подружжя законодавством держави, громадянином якої він є, а для осіб без громадянства — Мконодавством країни, яка є їхнім постійним місцем проживання. Щк бачимо, у даній сфері відносин зазначена Конвенція вико­ристовує прив'язки lex patriae та lex domicilii. Питанню реєстрації Шлюбів присвячена Гаазька конвенція про укладення та визнання Дійсності шлюбів 1978 p., згідно із ст. 2 якої «формальні вимоги ДО шлюбів регулюються правом держави укладення». Формула Прикріплення lex loci actus, відповідно до якої форма здійснення Мсту визначається правом тієї держави, на території якої його було вчинено, використовується у договорах про правову додо-МОгу з КНДР (ч. 2 ст. 24), Естонією (ч. 2 ст. 25), Латвією (ч. 2 ЄТ. 24), Македонією (ч. 2 ст. 25), Молдовою (ч. 1 ст. 24), Литвою

І Ч. 2 ст. 25), СРВ (ч. 2 ст. 24), Узбекистаном (ч. 2 ст. 26), Грузією Ч. 2 ст. 25), Польщею (ч. 1 ст. 24) та ін.

Стаття 57. Укладення шлюбу в консульській установі або дип­ломатичному представництві

1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них прожи-МЄ за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.