2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі •бо дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.

1. Колізійна норма ст. 57 охоплює випадки укладення шлюбу І консульській установі або дипломатичному представництві як Між громадянами України, які проживають за її межами, так і між іноземцями, які проживають в Україні. Відповідно до ст. 2 Зако­ну України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» Ііа 24. 12. 1993 р. № 3807-ХП реєстрацію актів громадянського Стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять Консульські установи та дипломатичні представництва України. Корма ч. 1 статті, що коментується, в цілому співпадає з прави­лом ст. 29 Консульського статуту України, затвердженого Указом

141

Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94, згідно з яким консул провадить реєстрацію укладення шлюбу, розірвання шлюбу відповідно до законодавства України. Таким чином, громадяни України, які є співробітниками певної міжнародної міжурядової організації, наприклад ЮНЕСКО, не можуть зареєструвати свій шлюб у відповідному французькому державному відомстві, ос­кільки на громадян України, які проживають у Франції, у сфері шлюбного статуту поширюються приписи законодавства України. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися виключно або в консульській установі, або в дипломатичному представництві України відповідно до приписів Сімейного кодексу України та інших нормативних актів у цій сфері (зокрема, Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні від 03.09.2002 р. за № 728/7016).

Слід також мати на увазі, що наряду зі ст. ст. 56, 57 правове регулювання процедури укладення шлюбу передбачено і в інших нормативних актах. Так, відповідно до ст. 70 КТМ України про кожний випадок укладення шлюбу на судні, яке перебуває у закор­донному плаванні, капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі. Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актів цивільного стану для одержання свідоцтва про шлюб. Згідно із п. 4.16 Правил реєстра­ція одруження проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя встановленої форми у книзі поновлених записів актів про шлюб на підставі акта, складеного капітаном судна, у присутності осіб, які уклали цей шлюб. У таких випадках дата виникнення фактичних шлюбних відносин визна­чається у відповідності до дати складання акта капітаном судна. Якщо на день звернення до відділу реєстрації актів цивільного стану одна з осіб, з якою було укладено шлюб шляхом складан­ня вищезазначеного акта капітаном судна, померла, то друга особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. У цьому разі реєстрація одруження провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану на підставі копії рішення суду про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. На під­ставі складеного поновленого запису акта заявникам видається відповідне свідоцтво про укладення шлюбу. Таким чином ч. 1 ст. 57 цього Закону підпорядковує передбачені у ній відносини українському праву, а отже, тут використана прив'язка до закону громадянства — lex patriae.

2. Частина друга ст. 57 стосується тих випадків, коли намір укласти шлюб виявили іноземні громадяни, які проживають на території України. Згідно з приписами, встановленими цією нор­мою, укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави, тобто держави, яка призначила посла або консула, громадянами якої жінка або чоло­вік були на момент реєстрації шлюбу. Взаємне визнання шлюбів,

142

цених у консульській установі або відповідно дипломатичному гавництві, є характерним для численних консульських кон-і, укладених Україною з іншими державами (зокрема, ч. 1 Л2 консульської конвенції з Болгарією, ч. 1 ст. 45 з Італією І ст. 9 з КНР, ч. 1 ст. 28 з Кубою, ч. 1 ст. 27 з Польщею, ч. 1 -10 з Російською Федерацією, п. 1.4 ст. 9 з Туреччиною, ч. 1 "9 з Угорщиною та ряд ін.). Як правило, в цих конвенціях за Новими консульськими особами закріплюється право уклада-(Шлюби та реєструвати відповідні акти за умови, що подружжя "~ эмадянами акредитуючої держави. Компетентні органи влади ви перебування мають бути про це проінформовані, якщо вимагає законодавство держави перебування. За незнач-винятками в окремих конвенціях передбачаються дещо правила регулювання даного виду відносин. Так, п. f ст. 5 рнської конвенції про консульські зносини передбачає, що до сульських функцій віднситься виконання обов'язків нотаріуса, стратора актів цивільного стану й інших подібних обов'язків, І Мкож виконання деяких функцій адміністративного характеру І умови, що в цьому випадку ніщо не суперечить законам і |[ ЦІШИлам держави перебування. Подібне положення міститься у ~|. 36 консульської конвенції з СРВ.

Стаття 58. Дійсність шлюбу, укладеного за межами України 1. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином

е УІфаїни та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою і IN громадянства, що укладений за межами України відповідно до [ ІИ⁸* іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання

ЩОДО громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо

Мцстав недійсності шлюбу. , 2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без

Громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені

Мдповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

1. Частина 1 статті, що коментується, стосується проблеми Дійсності шлюбів у випадку їх укладення між громадянами Ук-0ІЇНИ, а також між громадянином України і іноземцем та між ИОмадянином України та особою без громадянства за межами України відповідно до приписів права іноземної держави. Такі Щпадки можливі у разі, коли в іноземній державі, в якій про-ШИВають громадяни України, відсутні українські консульські Іфтанови або дипломатичні представництва. Згідно з приписами Цієї норми зазначені шлюби є дійсними в Україні за умови до­держання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Підставами для визнан­ня шлюбу недійсним є обставини, визначені ст. ст. 22, 24—26 та 8Т. 38 СК України. Слід звернути увагу на те, що в даному випадку, ОДначені вимоги СК України щодо підстав недійсності шлюбу етосуються винятково українських громадян і не поширюються на

143

іноземних громадян, а тому, наприклад, у разі укладення шлюбу українським громадянином з французькою громадянкою у Фран­ції, яка досягла 15-річного віку (ст. 144 ФЦК), в Україні такий шлюб буде визнано дійсним, незважаючи на те, що за сімейним законодавством України зазначена жінка ще не досягла шлюбного віку. У протилежному випадку, у разі недодержання вимог СК України щодо дійсності шлюбу стосовно громадянина України, такий шлюб не вважатиметься дійсним (наприклад, якщо шлюб було укладено в Алжирі між громадянкою України та алжирським громадянином, який уже має трьох дружин).

2. Формула прикріплення lex loci actus використовується вітчиз­няним законодавцем і в сфері укладання шлюбу між іноземцями та між іноземцем і особою без громадянства, а також між особами без громадянства поза межами України. Закон встановлює, що шлюби, укладеш відповідно до права іноземної держави, є дійсними і в Україні. Отже, якщо подібні шлюби укладені за кордоном за правилами, які не відповідають матеріальним (наприклад, односта­тевий шлюб) або формальним умовам дійсності шлюбу (наприклад, укладений через представника так званий «рукавичковий шлюб»), встановленим законодавством України, однак вчинені відповідно до приписів свого національного законодавства, будуть визнаватися дійсними і в Україні. Відповідно до ст. 9 Гаазької конвенції про укладення та визнання дійсності шлюбів 1978 р. шлюб, законно укладений згідно з правом держави укладення (або укладений дип­ломатичним агентом чи консульським службовцем), аналогічним чином визнається дійсним і в інших державах.

Стаття 59. Шлюбний договір