Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
науково практичний коментар.docx
Скачиваний:
15
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
441.5 Кб
Скачать

1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.

, Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення мо-•ВГГЬ домовитися про застосування до нього права держави суду.

\. Коментована стаття передбачає вибір права для такого ДУ недоговірних зобов'язань, як зобов'язання, що виникають f Ів'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової 'цстави — condictio ex causa iniusta. При кваліфікації поняття

"эв'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без до-зї правової підстави» за українським правом слід керуватися Іюженнями глави 83 ЦК України, яка регулює відносини, що ІИНикають з приводу даного кондикційного зобов'язання. Згідно Й ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла Іого у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої Правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повер-Нути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно 1 тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під сферу дії даної колізійної норми підпадають будь-які •ІДОМІ вітчизняному чи зарубіжному праву випадки виникнення Щігоди у однієї особи за рахунок іншої (наприклад, передбачена 9t. 1376 ФЦК — condictio indebiti). До складу питань, що піддяга-Ють вирішенню у відповідності з обраним правопорядком, входять Підстави виникнення кондикційного зобов'язання, їх види, обсяг Мдшкодування доходів та витрат на утримання безпідставно на-іутого майна, а також випадки, коли безпідставно набуте майно NC підлягає поверненню, тощо.

Основне правило, якого необхідно дотримуватися при виз-Міченні права, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, закріплене в абз.1 ст. 51: «До Юбов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна

131

без достатніх правових підстав, застосовується право держави, \ якій такі дії мали місце». При цьому «державою, у якій такі дн мали місце», слід вважати право тієї держави, де особа, яка бе І достатньої правової підстави набула майно або зберегла його, фак тично набула або зберегла останнє у себе за рахунок потерпілого Якщо, наприклад, в результаті помилкового платіжного доручен ня, яке потерпілий видав банку у Швейцарії, гроші надійшли н;І рахунок набувача в Україні, правом, що підлягає застосуванню у даному випадку, буде українське право. В зарубіжному праві багатьох країн світу прив'язка права «держави, в якій збагачення виникло», застосовується не як основна, а як субсидіарна фор­мула прикріплення. Так, наприклад, ст. 38 Ввідного закону до НЦУ передбачає три колізійних правила щодо вибору права, які-підлягає застосуванню: право, що підлягає застосуванню до пра-вовідношення, з яким пов'язане виконання (ч. 1); право, держави, в якій здійснено вторжения в сферу охоронюваних інтересів (ч. 2), і зрештою, «в інших випадках вимоги про повернення безпід­ставного збагачення підпорядковуються праву держави, в якій збагачення виникло» (ч. 3).

Обравши в якості права, що застосовується до даного кондик-ційного зобов'язання, право держави, у якій зазначені дії мали місце, законодавець диспозитивно дозволяє сторонам домовитися про застосування щодо їх відносин права іншої держави. Однак такий вибір закон обмежує виключно «правом держави суду» (lex fori). У вищенаведеному прикладі з платіжним дорученням таким правом буде німецький закон.

Розділ VIII

КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Стаття 52. Право, що застосовується до трудових відносин 1. До трудових відносин застосовується право держави, у якій —кується робота, якщо інше не передбачено законом або міжна-им договором України.

1. Коментована стаття містить загальне правило, яке регламен-питання визначення права, що застосовується до трудових від-син з іноземним елементом. В якості права, що підлягає засто-Ійнню до трудових відносин, ускладнених іноземним елементом, ка стаття обирає право держави, у якій виконується робота (lex (І laboris). Зазначене правило корелює з положенням ст. 8 Ко-"у законів про працю України, згідно із яким трудові відносини мадян України, які працюють за її межами, а також трудові посини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в Іиовах, організаціях України, регулюються законодавством дер-ІВИ, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, і Міжнародними договорами України. Винятки з правила lex loci ds можуть встановлюватися виключно у випадках, прямо' пе-Дбачених законом або міжнародним договором України. Одним tKHX випадків є норма ст. 54 КТМ України, яка встановлює, •Є порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, його права f Обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-ІІРвутового обслуговування на морі і в порту, а також порядок і Підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Рвдексом, статутами служби на морських і риболовних суднах, ЯІНвральними та галузевими тарифними угодами, колективними Г Трудовими договорами (контрактами). Тобто щодо трудових ІІДНосин, які складаються у сфері торговельного мореплавства, ЯКОНОдавець використовує формулу прикріплення lex flagi.

Формула прикріплення lex loci laboris є найбільш поширеною | Правових системах світу. Це — основна прив'язка, що знайшла ІРОС закріплення у законодавствах таких країн, як Австрія, Іс-ЯІНІя, Канада, Ліхтештейн, Румунія, Туніс, Угорщина, Швейцарія II 1н. Разом з тим дія цього принципу не завжди поширюється tfl усі сторони міжнародних трудових відносин. В процесі здійс-ИСННЯ правозастосовної практики існує низка інших колізійних Прив'язок. В основному це — загальні колізійні принципи, що (Іфтосовуються до регулювання правовідносин у різних сферах, у fWliy числі і у регулюванні трудових відносин. До них відносяться: ИКОН місця укладання трудового контракту; закон держави, з МОЇ відряджено робітника на роботу; закон громадянства; закон мАсця знаходження адміністративного центру; закон прапора; Іікон перевізника та ін.

132

133

При регулюванні трудових відносин з іноземним елементом сторони доволі часто звертаються до використання принцип \ lex voluntatis («автономії волі»), якщо такий вибір необмеженим національними імперативними нормами. Наприклад, польським закон про МПП (ст. ст. 32, 33) передбачає право сторін на вибір закону, що застосовується до їх трудових відносин, якщо цей закон має зв'язок з цими правовідносинами. Якщо сторони не зробили вибору, то застосовується право спільного місцепроживання аби місцезнаходження сторін, а якщо робота повинна проводитися ш підприємстві роботодавця — то право місцезнаходження підпри­ємства. І лише в тому разі, коли сторони не вибрали права і не мають спільного місцепроживання або місцезнаходження, застосо вується закон держави, в якій повинна проводитися робота (lex loci laboris), тобто формула прикріплення «місце виконання роботи» туї слугує лише тільки субсидіарною прив'язкою. Однак вільний вибір сторонами права, що підлягає застосуванню до трудових відносин між ними, повинен бути обгрунтованим, тобто у будь-якому разі обраний правопорядок повинен мати тісний зв'язок з відносина­ми, які він повинен регулювати. Це означає, що у випадку, коли, наприклад, польський працедавець і громадянин України обрали в якості права, що підлягає застосуванню, правову систему Німеч­чини, такий вибір буде визнаний судом недійсним.

Формула прикріплення lex loci delegationis означає застосу­вання до трудових відносин права держави місця знаходження підприємства, яке відрядило працівника для виконання певної роботи за кордон і переважно застосовується при виконанні ро­боти у кількох країнах (наприклад, у випадку з комівояжерами). Зокрема, § 44 австрійського Закону про МПП передбачає, що у випадку, коли працівник зазвичай виконує свою роботу більш, аніж в одній країні або коли він не має звичайного місця робо­ти, застосовується закон країни, в якій наймодавець має місце знаходження або в якій переважно здійснюється його діяльність. Подібний підхід закріплено у ч. 2 ст. 48 ліхтенштейнського Закону про МПП та в законодавстві ряду інших країн континентальної Європи. Якщо за допомогою вищезгаданих формул прикріплен­ня все ж неможливо чітко визначити статут трудових відносин, законодавство окремих держав дозволяє звертатися до принципу proper law («закон найбільш тісного зв'язку»). Так, згідно з ч. 2 ст. 67 Кодексу МПП Тунісу, якщо працівник виконує свою ро­боту у кількох державах, трудовий договр регулюється сукупністю законів держави обзаведення роботодавця, якщо тільки з усіх обставин справи не випливає, що трудовий договір має більш тісні зв'язки з іншою державою.

Отже, для правильного вирішення проблеми визначення статуту трудових відносин суд повинен брати до уваги не тільки національність сторін, ай цілу низку інших важливих факторів: місце діяльності, місце вчинення трудового котракту, сферу інтересів та інші критерії, які обґрунтовують вибір відповідного правопорядку.

134

53. Трудові відносини громадян України, які працюють

за кордоном

f Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, ^Цгдюються правом України в разі, якщо:

ГмІ) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних ~ України;

рД) громадяни України уклали з роботодавцями — фізичними ~І юридичними особами України трудові договори про виконання за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, це не суперечить законодавству держави, на території якої гується робота;