- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно •исутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з •Ідомих особистих законів цієї особи.
- •3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка пере-; під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган
- •4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, Проживають за межами України, визнається дійсною в Україні,
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб • Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •1. До правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
- •1. Виникнення та припинення права власності та інших речових і прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебу-I мло в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1) Укладенню договору передувала оферта або реклама в цій 0цКкаві та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору і цій державі; або
- •2) Замовлення від споживача було прийняте в цій державі; або
- •3) Споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кор-00н з метою укладення договору щодо придбання товарів.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •2) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України. «•
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни-України та іноземцем або особою без громадянства, а також ; іноземцями або особами без громадянства визначаються правом аїни.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі •бо дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє совуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни осо-
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки бу визначаються правом, яке застосовується до правових на-ів шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визна-•Ииоться правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим Мконом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними Кдносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •1 Розділ X
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •1. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент скла-
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.
, Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення мо-•ВГГЬ домовитися про застосування до нього права держави суду.
\. Коментована стаття передбачає вибір права для такого ДУ недоговірних зобов'язань, як зобов'язання, що виникають f Ів'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової 'цстави — condictio ex causa iniusta. При кваліфікації поняття
"эв'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без до-зї правової підстави» за українським правом слід керуватися Іюженнями глави 83 ЦК України, яка регулює відносини, що ІИНикають з приводу даного кондикційного зобов'язання. Згідно Й ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла Іого у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої Правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повер-Нути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно 1 тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під сферу дії даної колізійної норми підпадають будь-які •ІДОМІ вітчизняному чи зарубіжному праву випадки виникнення Щігоди у однієї особи за рахунок іншої (наприклад, передбачена 9t. 1376 ФЦК — condictio indebiti). До складу питань, що піддяга-Ють вирішенню у відповідності з обраним правопорядком, входять Підстави виникнення кондикційного зобов'язання, їх види, обсяг Мдшкодування доходів та витрат на утримання безпідставно на-іутого майна, а також випадки, коли безпідставно набуте майно NC підлягає поверненню, тощо.
Основне правило, якого необхідно дотримуватися при виз-Міченні права, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, закріплене в абз.1 ст. 51: «До Юбов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна
131
без достатніх правових підстав, застосовується право держави, \ якій такі дії мали місце». При цьому «державою, у якій такі дн мали місце», слід вважати право тієї держави, де особа, яка бе І достатньої правової підстави набула майно або зберегла його, фак тично набула або зберегла останнє у себе за рахунок потерпілого Якщо, наприклад, в результаті помилкового платіжного доручен ня, яке потерпілий видав банку у Швейцарії, гроші надійшли н;І рахунок набувача в Україні, правом, що підлягає застосуванню у даному випадку, буде українське право. В зарубіжному праві багатьох країн світу прив'язка права «держави, в якій збагачення виникло», застосовується не як основна, а як субсидіарна формула прикріплення. Так, наприклад, ст. 38 Ввідного закону до НЦУ передбачає три колізійних правила щодо вибору права, які-підлягає застосуванню: право, що підлягає застосуванню до пра-вовідношення, з яким пов'язане виконання (ч. 1); право, держави, в якій здійснено вторжения в сферу охоронюваних інтересів (ч. 2), і зрештою, «в інших випадках вимоги про повернення безпідставного збагачення підпорядковуються праву держави, в якій збагачення виникло» (ч. 3).
Обравши в якості права, що застосовується до даного кондик-ційного зобов'язання, право держави, у якій зазначені дії мали місце, законодавець диспозитивно дозволяє сторонам домовитися про застосування щодо їх відносин права іншої держави. Однак такий вибір закон обмежує виключно «правом держави суду» (lex fori). У вищенаведеному прикладі з платіжним дорученням таким правом буде німецький закон.
Розділ VIII
КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
Стаття 52. Право, що застосовується до трудових відносин 1. До трудових відносин застосовується право держави, у якій —кується робота, якщо інше не передбачено законом або міжна-им договором України.
1. Коментована стаття містить загальне правило, яке регламен-питання визначення права, що застосовується до трудових від-син з іноземним елементом. В якості права, що підлягає засто-Ійнню до трудових відносин, ускладнених іноземним елементом, ка стаття обирає право держави, у якій виконується робота (lex (І laboris). Зазначене правило корелює з положенням ст. 8 Ко-"у законів про працю України, згідно із яким трудові відносини мадян України, які працюють за її межами, а також трудові посини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в Іиовах, організаціях України, регулюються законодавством дер-ІВИ, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, і Міжнародними договорами України. Винятки з правила lex loci ds можуть встановлюватися виключно у випадках, прямо' пе-Дбачених законом або міжнародним договором України. Одним tKHX випадків є норма ст. 54 КТМ України, яка встановлює, •Є порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, його права f Обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-ІІРвутового обслуговування на морі і в порту, а також порядок і Підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Рвдексом, статутами служби на морських і риболовних суднах, ЯІНвральними та галузевими тарифними угодами, колективними Г Трудовими договорами (контрактами). Тобто щодо трудових ІІДНосин, які складаються у сфері торговельного мореплавства, ЯКОНОдавець використовує формулу прикріплення lex flagi.
Формула
прикріплення lex
loci
laboris
є найбільш поширеною | Правових системах
світу. Це — основна прив'язка, що знайшла
ІРОС
закріплення у законодавствах таких
країн, як Австрія, Іс-ЯІНІя, Канада,
Ліхтештейн, Румунія, Туніс, Угорщина,
Швейцарія II
1н. Разом з тим дія цього принципу не
завжди поширюється tfl
усі
сторони міжнародних трудових відносин.
В процесі здійс-ИСННЯ правозастосовної
практики існує низка інших колізійних
Прив'язок. В основному це — загальні
колізійні принципи, що (Іфтосовуються
до регулювання правовідносин у різних
сферах, у fWliy
числі
і у регулюванні трудових відносин. До
них відносяться: ИКОН
місця
укладання трудового контракту; закон
держави, з МОЇ відряджено робітника на
роботу; закон громадянства; закон мАсця
знаходження адміністративного центру;
закон прапора; Іікон перевізника та ін.
132
133
При регулюванні трудових відносин з іноземним елементом сторони доволі часто звертаються до використання принцип \ lex voluntatis («автономії волі»), якщо такий вибір необмеженим національними імперативними нормами. Наприклад, польським закон про МПП (ст. ст. 32, 33) передбачає право сторін на вибір закону, що застосовується до їх трудових відносин, якщо цей закон має зв'язок з цими правовідносинами. Якщо сторони не зробили вибору, то застосовується право спільного місцепроживання аби місцезнаходження сторін, а якщо робота повинна проводитися ш підприємстві роботодавця — то право місцезнаходження підприємства. І лише в тому разі, коли сторони не вибрали права і не мають спільного місцепроживання або місцезнаходження, застосо вується закон держави, в якій повинна проводитися робота (lex loci laboris), тобто формула прикріплення «місце виконання роботи» туї слугує лише тільки субсидіарною прив'язкою. Однак вільний вибір сторонами права, що підлягає застосуванню до трудових відносин між ними, повинен бути обгрунтованим, тобто у будь-якому разі обраний правопорядок повинен мати тісний зв'язок з відносинами, які він повинен регулювати. Це означає, що у випадку, коли, наприклад, польський працедавець і громадянин України обрали в якості права, що підлягає застосуванню, правову систему Німеччини, такий вибір буде визнаний судом недійсним.
Формула прикріплення lex loci delegationis означає застосування до трудових відносин права держави місця знаходження підприємства, яке відрядило працівника для виконання певної роботи за кордон і переважно застосовується при виконанні роботи у кількох країнах (наприклад, у випадку з комівояжерами). Зокрема, § 44 австрійського Закону про МПП передбачає, що у випадку, коли працівник зазвичай виконує свою роботу більш, аніж в одній країні або коли він не має звичайного місця роботи, застосовується закон країни, в якій наймодавець має місце знаходження або в якій переважно здійснюється його діяльність. Подібний підхід закріплено у ч. 2 ст. 48 ліхтенштейнського Закону про МПП та в законодавстві ряду інших країн континентальної Європи. Якщо за допомогою вищезгаданих формул прикріплення все ж неможливо чітко визначити статут трудових відносин, законодавство окремих держав дозволяє звертатися до принципу proper law («закон найбільш тісного зв'язку»). Так, згідно з ч. 2 ст. 67 Кодексу МПП Тунісу, якщо працівник виконує свою роботу у кількох державах, трудовий договр регулюється сукупністю законів держави обзаведення роботодавця, якщо тільки з усіх обставин справи не випливає, що трудовий договір має більш тісні зв'язки з іншою державою.
Отже, для правильного вирішення проблеми визначення статуту трудових відносин суд повинен брати до уваги не тільки національність сторін, ай цілу низку інших важливих факторів: місце діяльності, місце вчинення трудового котракту, сферу інтересів та інші критерії, які обґрунтовують вибір відповідного правопорядку.
134
53. Трудові відносини громадян України, які працюють
за кордоном
f Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, ^Цгдюються правом України в разі, якщо:
ГмІ) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних ~ України;
рД) громадяни України уклали з роботодавцями — фізичними ~І юридичними особами України трудові договори про виконання за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, це не суперечить законодавству держави, на території якої гується робота;