- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно •исутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з •Ідомих особистих законів цієї особи.
- •3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка пере-; під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган
- •4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, Проживають за межами України, визнається дійсною в Україні,
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб • Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •1. До правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
- •1. Виникнення та припинення права власності та інших речових і прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебу-I мло в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1) Укладенню договору передувала оферта або реклама в цій 0цКкаві та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору і цій державі; або
- •2) Замовлення від споживача було прийняте в цій державі; або
- •3) Споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кор-00н з метою укладення договору щодо придбання товарів.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •2) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України. «•
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни-України та іноземцем або особою без громадянства, а також ; іноземцями або особами без громадянства визначаються правом аїни.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі •бо дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє совуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни осо-
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки бу визначаються правом, яке застосовується до правових на-ів шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визна-•Ииоться правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим Мконом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними Кдносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •1 Розділ X
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •1. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент скла-
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє совуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни осо-
ого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, І особистого закону або звичайного місця перебування якого було в'язане обране право. Нове право застосовується до правових син з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не вста-ено подружжям.
3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки бу визначаються правом, яке застосовується до правових на-ів шлюбу.
1. Стаття 61 є конкретизацією загального положення ст. 60 ого Закону щодо встановлення права, яке підлягає застосуван-> при визначенні правових наслідків шлюбу. В доктрині МПП
ЇЗрізняють два типи правового режиму майна подружжя: 1) до-їірний, що виникає за умови укладення шлюбного договору, і | законний, тобто безпосередньо закріплений нормами сімейного Іконодавства. В свою чергу законний режим майна подружжя уває трьох видів: а) режим спільного майна (характерний для ранції, Швейцарії), коли подружжя має спільне право власності НК майно, що було нажите в період шлюбу, зберігаючи у своїй ІЛВСності дошлюбне майно, а також майно, яке було подароване •Й успадковане одним з них; б) режим роздільності, коли майно долежить кожному з подружжя окремо (Англія, США); в) режим Іідкладеної спільності, коли подружжя розпоряджається майном, |К за режиму роздільності, а при розлученні — майно розподіляється між ними порівну1.
Норма ч. 1 коментованої статті має диспозитивний характер, Оскільки подружжя може обрати для регулювання майнових Наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя (ІСХ personalis) або право держави, у якій один з них має звичайне Місце перебування (lex domicilii), або стосовно до нерухомого Мвйна право держави, у якій це майно знаходиться (lex rei sitae). Питанню врегулювання правового режиму майна подружжя ІВКОЖ присвячена Конвенція про право, що застосовується до Режимів власності подружжя (Гаага, 1978 p.). Згідно із приписами It. ст. З і 6 цієї Конвенції подружжю дозволяється здійснити вибір |»П0між права одного з подружжя, звичайного місця проживан-Мя, місця проживання після шлюбу, а для нерухомості — право Й місцезнаходження. Якщо ж подружжя не здійснило вибір за ІЛасною волею, піддягає застосуванню право держави місця їх Проживання (ст. 7).
2. Частина 2 статті 61 передбачає підстави та наслідки припинення застосування або зміни за згодою сторін права, яке вони Обрали згідно з ч. 1 цієї статті. Право, обране подружжям для ре-
1 Див.: Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В.М. Гайво-ренського, В.П. Жушмана. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 270.
149
гулювання майнових наслідків шлюбу, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Правові наслідки такого припинення або зміни обраного сторонами права мають ретроспективний характер, оскільки нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу (якщо інше письмово не встановлено подружжям). На відміну від вітчизняного законодавче закріпленого підходу до вирішення окресленої проблеми ч. 1 ст. 8 Гаазької конвенції про право, що застосовується до режимів власності подружжя, 1978 р. встановлює, що зміна застосовуваного права буде мати силу тільки на майбутнє, а власність, що належить подружжю до даної зміни, не підпорядковується новому праву, яке підлягає застосуванню.
У сфері вирішення колізійних питань майнових відносин подружжя у зарубіжному законодавстві з МПП склалися найрізноманітніші підходи. В ряді нормативних актів до майнових відносин подружжя застосовується особистий закон подружжя (чоловіка), який діяв на момент укладення шлюбу (Алжир, Греція, Єгипет, Італія, Португалія, Польща), закон суду, який вирішує спір (В'єтнам, Куба, Латвія), іноді трапляються і випадки застосування прив'язки особистого закону жінки (ст. 44 Кодексу Бустаманте). Однак в цілому на сучасному етапі формування та розвитку МПП абсолютна більшість законодавств світу має тенденцію до кумуляції колізійних прив'язок, що є цілком виправданим в аспекті підвищення ефективності регулювання сфери майнових відносин подружжя з іноземним елементом (цей процес характеризується поєднанням в одній колізійній нормі різних комбінацій усіх відомих формул прикріплення: закон доміцилію, особистого закону подружжя, автономії волі, місця вчинення акту, закону більш тісного зв'язку, закону місцезнаходження нерухомості, закону суду та ін.).
3. Частина 3 коментованої статті встановлює колізійну норму, яка визначає вибір права, що застосовується до майнових наслідків шлюбу у тому випадку, якщо подружжя не обрало таке право у відповідності з приписами ч. ч. 1 і 2 ст. 61. законодавець, надаючи подружжю можливість за взаємною згодою обрати, право якої держави буде регулювати їхні майнові відносини, надає цьому правилу першочергове значення. Усі інші способи вибору права, яке є компетентним щодо урегулювання цих відносин, мають вторинний характер, оскільки застосовуються тільки тоді, коли сторони таке право не оберуть. З цього положення виходить і українське законодавство: у випадку, коли відсутня домовленість сторін про право, що підлягає застосуванню, у законодавстві передбачаються додаткові, субсидіарні правила про вибір права, яке регламентуватиме майнові відносини подружжя. Закон у ч. З коментованої статті встановлює, що у разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу (див. коментар до ст. 60).
150
я 62. Форма вибору права для правових наслідків шлюбу . Вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та стат-61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір , що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
, 1. Коментована стаття містить колізійну норму, яка визначає Э, що підлягає застосуванню для вирішення питань, пов'язаних рмою вибору права для правових наслідків шлюбу (як осо-немайнових, так і майнових). Закон передбачає, що при рі права для правових наслідків шлюбу подружжям, яке не має того особистого закону або у випадках, коли подружжя не має •юго місця проживання, або якщо особистий закон жодного з [ не збігається з правом держави їхнього спільного місця прожи-ї, такий вибір повинен бути здійснений у письмовій формі або випливати з умов укладеного між ними шлюбного договору. Іідком недотримання письмової форми такого вибору є його {Щйійсність, а отже, вважатиметься, що вибір права подружжям І відбувся. В такому разі правом, яке застосовується до правових ; ЖСЛІдків шлюбу, буде спільний особистий закон подружжя, тобто , ИКОН громадянства (lex patriae). Вимоги щодо форми вибору права r MM правових наслідків шлюбу поширюються не тільки на їх вчи-
;" МННя, а також і на їх зміну та припинення (ст. 61 Закону). Вибір НЩружжям права для правових наслідків шлюбу буде дійсним, якщо {9КИЙ вибір явно випливатиме з умов шлюбного договору.
У міжнародному приватному праві традиційно сформувалося і Привило, що форма цивільно-правового акту підпорядковується і Q *ву місця його вчинення — lex loci actus. У зв'язку з тим, що М СЦС вчинення акту може мати випадковий характер, в доктрині і практиці МПП знайшов своє закріплення підхід, який ( ^Впорядковує форму акту праву тієї держави, яке регулює ці І рввовідносини, що випливають із змісту акту — lex cause. Так, І ІПриклад, ст. 94 СК України прямо встановлює, що шлюбний Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвід-«йжться. З огляду на зазначене в цій же статті Закон України про МПП імперативне встановлює, що угода сторін про вибір права, , укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена. Такий вітчизняного законодавця до проблеми вирішення форми эру права для правових наслідків шлюбу є цілком виправда-<М, оскільки часто особливості форми цивільно-правового акту Абв'язані саме з особливостями змісту самого акту.
Стаття 63. Припинення шлюбу