Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
науково практичний коментар.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
441.5 Кб
Скачать

1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обме­жене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

1. Коментована стаття визначає повноту обсягу застосування права іноземної держави. Застосування колізійних норм становить собою досить складний процес, що відображає взаємодію різних правових систем, які мають істотні особливості у регулюванні при­ватноправових відносин з іноземним елементом. У цьому процесі спостерігаються дві чітко відокремлені та різні за своїми правовими складниками стадії. Перша стадія покликана з'ясувати можливість застосування колізійної норми взагалі, а у разі позитивної відповіді на це питання визначити і обсяг застосування права іноземної держави. Друга стадія — безпосередньо застосування права, до якого відсилає норма. Закон у ч. 1 цієї статті чітко встановлює, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Це означає, наприклад, що до усіх колізійних питань, які можуть виникнути у зв'язку зі ста­тутом (особистим законом) акціонерного товариства, заснованого на території Російської Федерації, можуть застосовуватися не лише відповідні норми ЦК РФ, а й правила спеціальних нормативних актів, які регулюють цей вид правовідносин (зокрема, закони РФ «Про державну реєстрацію юридичних осіб» від 08.08.2001 р. та «Про акцонерні товариства» від 26.12.1995 p.).

2. Кометована стаття відіграє особливу роль в механізмі пра­вового регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом. Внутрішньодержавне право кожної суве­ренної країни володіє територіальним характером, а отже, воно є чинним в межах території своєї держави. Тим не менш, інтереси міжнародного спілкування вимагають визнання та застосування в окреслених межах і норм іноземного права. В таких випадках в доктрині МПП ідеться про екстериторіальну дію права1.

Екстериторіальна дія права є багатоаспектним явищем, яке охоплює різні грані як приватного, так і публічного права. Однак, якщо екстериторіальна дія права взагалі — це переважно пасивне визнання норм іноземного права, то його застосування — це ак­тивна діяльність правозастосовних органів з усунення колізій на основі норм іноземного права, що є характерним винятково для міжнародного приватного права. В ч. 2 коментованої статті знайш­ло своє відображення законодавче закріплення давно триваючого процесу публіцизації окремих норм приватного права — зближення публічного та приватного права. Аналогічний підхід спостерігається у ряді законодавств країн континентальної Європи. Зокрема, ст. 13 швейцарського закону про МПП прямо встановлює, що положення Іноземного права не є незастосовним тільки на тій підставі, що характеризується як положення публічного права.

При застосуванні норм іноземного права іноді виникають Випадки, коли відносини в окремих країнах можуть визначатися державою то як приватні, то як публічні. В такому разі ми зустрі­чаємося зі своєрідним ефектом «перетікання права»1. Прикладом цього може бути кваїіфікація у країнах романської правової сис­теми (Франція, Іспанія) інституту громадянства як відносин, що входять до сфери регулювання цивільного права, хоча в країнах германської правової системи цей інститут традиційно відносить­ся або до сфери регулювання конституційного права (Україна, Росія), або ж до адміністративного (Австрія, ФРН). Порушення Правила моногамності шлюбу (ст. 25 СК України) за вітчизняним Ійконодавством спричиняє для фізичної особи лише приватно­правові наслідки відповідальності у вигляді визнання такого шлюбу нікчемним (ч. 1 ст. 39 СК). Більш того, ч. 5 ст. 39 СК України припускає конвалідацію («оздоровлення») шлюбу, зареєстрованого І порушенням принципу одношлюбності. В той час, наприклад, характерною рисою польского законодавства є існування кримі­нальної відповідальності за полігамію: «Той, хто укладає шлюб, вже знаходячись у шлюбному зв'язку, карається штрафом, поз­бавленням волі або обмеженням волі на термін до двох років» (СТ. 206 Кримінального кодексу Республіки Польща).

Історії відомі факти, коли навіть в межах однієї держави залежно •ІД стану сформованості права, світогляду та соціальне-політичних умов у суспільстві правові відносини визначалися державою неодна­ково на різних етапах її існування. Так, наприклад, вже вищезгадане Правило порушення моногамності шлюбу в праві сучасної України підноситься до групи приватноправових порушень. Однак у праві радянської України воно кваліфікувалося як злочин і підпадало ПІД сферу дії норм публічного права. Зокрема, згідно із ст. 197 Кримінального кодексу УРСР 1961 р. приховування обставин, які перешкоджають вступу у шлюб, або повідомлення наперед не-

' Див.: Лукашук И.И. Экстерриториальное действие национального закона и международное право / Функционирование международного права. — М., 1992. — С. 154.

20

' Див.: Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. — К., 2003. — С. 81-82.

21

правдивих відомостей органам запису актів громадянського стану каралося виправними роботами на строк до одного року, штрафом або громадською доганою. Зважаючи на наведене, вітчизняний за­конодавець цілком слушно визначає, що застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Стаття 7. Правова кваліфікація