- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •Isbn 978-966-8909-07-8
- •1. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
- •1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
- •2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
- •1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
- •2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
- •1. Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
- •1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
- •2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.
- •2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.
- •1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно •исутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з •Ідомих особистих законів цієї особи.
- •3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка пере-; під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган
- •4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, Проживають за межами України, визнається дійсною в Україні,
- •1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб • Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
- •2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
- •1. Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки
- •1. Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.
- •2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.
- •1. До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону.
- •1. До правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
- •1. Виникнення та припинення права власності та інших речових і прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебу-I мло в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала
- •3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.
- •1. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
- •2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
- •3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
- •1) Укладенню договору передувала оферта або реклама в цій 0цКкаві та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору і цій державі; або
- •2) Замовлення від споживача було прийняте в цій державі; або
- •3) Споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кор-00н з метою укладення договору щодо придбання товарів.
- •1. До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, у якій буде створена юридична особа.
- •1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49—51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
- •1) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;
- •2) Право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;
- •3) Право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.
- •1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження без достатніх правових підстав, застосовується право держави, | якій такі дії мали місце.
- •3) Це передбачено законом або міжнародним договором України. «•
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни-України та іноземцем або особою без громадянства, а також ; іноземцями або особами без громадянства визначаються правом аїни.
- •1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
- •2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі •бо дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
- •1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 цього Закону.
- •2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє совуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни осо-
- •3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки бу визначаються правом, яке застосовується до правових на-ів шлюбу.
- •1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визна-•Ииоться правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
- •1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і 57 цього Закону.
- •1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим Мконом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними Кдносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
- •2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.
- •1 Розділ X
- •1. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
- •1. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент скла-
- •2. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
- •1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
- •1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
- •2. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
- •1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
- •1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року.
1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
1. Коментована стаття визначає повноту обсягу застосування права іноземної держави. Застосування колізійних норм становить собою досить складний процес, що відображає взаємодію різних правових систем, які мають істотні особливості у регулюванні приватноправових відносин з іноземним елементом. У цьому процесі спостерігаються дві чітко відокремлені та різні за своїми правовими складниками стадії. Перша стадія покликана з'ясувати можливість застосування колізійної норми взагалі, а у разі позитивної відповіді на це питання визначити і обсяг застосування права іноземної держави. Друга стадія — безпосередньо застосування права, до якого відсилає норма. Закон у ч. 1 цієї статті чітко встановлює, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Це означає, наприклад, що до усіх колізійних питань, які можуть виникнути у зв'язку зі статутом (особистим законом) акціонерного товариства, заснованого на території Російської Федерації, можуть застосовуватися не лише відповідні норми ЦК РФ, а й правила спеціальних нормативних актів, які регулюють цей вид правовідносин (зокрема, закони РФ «Про державну реєстрацію юридичних осіб» від 08.08.2001 р. та «Про акцонерні товариства» від 26.12.1995 p.).
2. Кометована стаття відіграє особливу роль в механізмі правового регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом. Внутрішньодержавне право кожної суверенної країни володіє територіальним характером, а отже, воно є чинним в межах території своєї держави. Тим не менш, інтереси міжнародного спілкування вимагають визнання та застосування в окреслених межах і норм іноземного права. В таких випадках в доктрині МПП ідеться про екстериторіальну дію права1.
Екстериторіальна дія права є багатоаспектним явищем, яке охоплює різні грані як приватного, так і публічного права. Однак, якщо екстериторіальна дія права взагалі — це переважно пасивне визнання норм іноземного права, то його застосування — це активна діяльність правозастосовних органів з усунення колізій на основі норм іноземного права, що є характерним винятково для міжнародного приватного права. В ч. 2 коментованої статті знайшло своє відображення законодавче закріплення давно триваючого процесу публіцизації окремих норм приватного права — зближення публічного та приватного права. Аналогічний підхід спостерігається у ряді законодавств країн континентальної Європи. Зокрема, ст. 13 швейцарського закону про МПП прямо встановлює, що положення Іноземного права не є незастосовним тільки на тій підставі, що характеризується як положення публічного права.
При застосуванні норм іноземного права іноді виникають Випадки, коли відносини в окремих країнах можуть визначатися державою то як приватні, то як публічні. В такому разі ми зустрічаємося зі своєрідним ефектом «перетікання права»1. Прикладом цього може бути кваїіфікація у країнах романської правової системи (Франція, Іспанія) інституту громадянства як відносин, що входять до сфери регулювання цивільного права, хоча в країнах германської правової системи цей інститут традиційно відноситься або до сфери регулювання конституційного права (Україна, Росія), або ж до адміністративного (Австрія, ФРН). Порушення Правила моногамності шлюбу (ст. 25 СК України) за вітчизняним Ійконодавством спричиняє для фізичної особи лише приватноправові наслідки відповідальності у вигляді визнання такого шлюбу нікчемним (ч. 1 ст. 39 СК). Більш того, ч. 5 ст. 39 СК України припускає конвалідацію («оздоровлення») шлюбу, зареєстрованого І порушенням принципу одношлюбності. В той час, наприклад, характерною рисою польского законодавства є існування кримінальної відповідальності за полігамію: «Той, хто укладає шлюб, вже знаходячись у шлюбному зв'язку, карається штрафом, позбавленням волі або обмеженням волі на термін до двох років» (СТ. 206 Кримінального кодексу Республіки Польща).
Історії відомі факти, коли навіть в межах однієї держави залежно •ІД стану сформованості права, світогляду та соціальне-політичних умов у суспільстві правові відносини визначалися державою неоднаково на різних етапах її існування. Так, наприклад, вже вищезгадане Правило порушення моногамності шлюбу в праві сучасної України підноситься до групи приватноправових порушень. Однак у праві радянської України воно кваліфікувалося як злочин і підпадало ПІД сферу дії норм публічного права. Зокрема, згідно із ст. 197 Кримінального кодексу УРСР 1961 р. приховування обставин, які перешкоджають вступу у шлюб, або повідомлення наперед не-
' Див.: Лукашук И.И. Экстерриториальное действие национального закона и международное право / Функционирование международного права. — М., 1992. — С. 154.
20
' Див.: Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. — К., 2003. — С. 81-82.
21
правдивих відомостей органам запису актів громадянського стану каралося виправними роботами на строк до одного року, штрафом або громадською доганою. Зважаючи на наведене, вітчизняний законодавець цілком слушно визначає, що застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
Стаття 7. Правова кваліфікація