2. Ціноутворення на кредитні ресурси банку.

Для встановлення обґрунтованого розміру ціни кредитного продукту банку, необхідно враховувати наступні основні чинники зовнішнього середовища:

• макроекономічні параметри (рівень заощаджень, %-ва ставка ЦБ);

• наявність та ступінь концентрації на кредитному ринку;

• ціни та умови надання позичок банками-конкурентам.

При встановленні відсоткової ставки за банківськими позичками значну роль відіграють і такі внутрішні фактори як:

• стратегічні цілі банку;

• вартість кредитних ресурсів;

• прийнятний рівень ризику;

• рівень прибутковості банку;

Внутрішні чинники у поєднанні з аналізом зовнішнього середовища створюють складові ціни позичок для клієнтів.

Основними статтями витрат, що повинні бути враховані при розрахунку кредитної процентної ставки є:

• процентні витрати, що сплачуються банком за користування коштами своїх кредиторів та визначають для банку вартість фінансових ресурсів; розмір таких витрат достатньо просто розрахувати використовуючи один із методів визначення вартості ресурсів банку;

• витрати пов’язані з обслуговування та супроводом депозитів і позичок, найбільшу питому вагу в них займає з/п працівників банку.

Складові обґрунтування ціни кредитного продукту банку можна представити наступним алгоритмом:

Вартість ресурсів

+

Компенсація витрат на підтримку ліквідності

=

Повна вартість ресурсів

+

Розподілені операційні витрати

+

Маржа з урахуванням компенсації ризиків на розподілений капітал

=

Цільова ціна з урахуванням ризиків

+

Комерційні надбавки та знижки до ціни

=

Ціна кредитного продукту

Обґрунтування розміру ціни позички вимагає врахування у цій ціні кредитного ризику.

Встановлення маржі ризиковості може відбуватися шляхом збільшення позичкової ставки на ступінь кредитного ризику або шляхом зменшення позички на величину страхового резерву за кредитними операціями.

Аналіз цін конкурентів проводиться шляхом порівняння повної вартості кредитного продукту (з урахуванням кредитних комісій) та умов кредитування (вимоги до застави, валюта кредитування, строк розгляду заявки, можливість отримання додаткових послуг та ін.).

Структура процентної ставки для клієнта може виглядати таким чином:

Розглянемо такий приклад, щоб краще зрозуміти вплив окре­мих складових на кінцеву ціну процентного продукту для кон­кретного клієнта:

1. Припустимо, що банк планує видати кредит клієнту в сумі 500 тис. грн.

Чи слід виходити нам з того, що банк фінансує кре­дит за рахунок лише запозичених коштів? Відповідь буде негатив­ною. Але чи не означає це, що банк має виділяти капітал як без­коштовний ресурс? Зовсім ні. Це ресурс, що надали акціонери в розрахунку отримати прийнятний прибуток.

2. Враховуємо, що на кожну гривню ризикових активів банк має виділити (розподілити) власний капітал не менше 0,1 грн.

Таким чином, структура фінансування кредиту буде такою:

- 4 750 тис. грн. (95%) за рахунок запозичених коштів;

- 250 тис. (5 %) - власного капіталу.

Припустимо, що в даному банку ціна залучення коштів на відповідний строк кредиту становить (23) 10 %.

Ціна (ставка прибутку на ка­пітал, що вимагають акціонери) має бути не менше (20) 15 %.

Тоді фінансування кредиту обійдеться банку в сумі: 450 х 23 % + 50 х 20 % = 113,7 тис. грн.

Операційна маржа за розрахунками фінансово-аналітичної служби банку складатиме додаткові 4,5 % (тобто 500 тис. грн. х 4,5 % = 22,5 тис. грн);

Додаємо резервування в розмірі 1 % (500 тис. грн. х 1 % = 5 тис. грн.);

Норму прибутку 50 % на суму операційних витрат (22,5 х 50 % = 11,25 тис. грн.).

1. Тепер ми знаємо мінімальну суму відшкодування клієнтом витрат банку та забезпечення мінімального прибутку, без ураху­вання винагороди за підвищений ризик.

Розраховуємо базову ставку кредитування для першокласного позичальника:

Ставка_база = (113,7 + 22,5 + 5 + 11,25) / 500 = 0,30 чи 30 %

Банк додатково визначає клас клієнта за рівнем ризику і вста­новлює надбавку за кожну ступінь ризику.

Крім того, ціна кредиту може враховувати якість забезпечення (вид, сума).

У нашому ви­падку клієнт одержав третій клас ризику, враховуючи оцінку його стану та якість застави.

Третьому класу ризику в цьому банку від­повідає надбавка в розмірі 2 %.

Тобто клієнт може розраховувати на ставку в розмірі мінімум 18 %.

Тепер для клієнта процес вста­новлення ціни є досить прозорим і зрозумілим: якщо він хоче отримати більш низьку ставку, то має покращити оцінку свого стану.

Сам банк може поступитися часткою свого прибутку: на­приклад, закласти не 50 %, а 25-30 відсоткову ставку рентабельності.

Методика встановлення процентної ставки за кредитами схва­люється як внутрішній документ банку.