VII. Рекомендована література

Ковалев С. В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. — М.: Просвещение, 1991. — С. 67—69.

Козаков В. А. Психологія діяльності і навчальний менеджмент: Підручник.

У 2-х ч. — Ч. І. Психологія суб'єкта діяльності. — К.: КНЕУ, 1999. —С. 39—69.

Коломинский Я. Л. Человек: психология: Кн. для учашихся ст. классов. — 2-е изд., доп. — М.: Просвещение, 1986. — С. 209—217.

Литвинцева Н. А. Психологический автопортрет. — М, 1996. — С. 282—286.

Обозов Н, Н. Практическая психология: «От тела к душе». — СПб.: Международная академия психологических наук, Балтийская педагогическая академия, Авторская школа практической психологии,

1995. —С. 30—41.

6. Пехота Е. Н. Индивидуальность учителя: теория и практика: Учебное пособие для студентов и преподавателей педагогического института, учитилей и слушателей ИУУ. — Николаев, 1996. — С. 46—59.

7. Семиченко В. А. Психология: темперамент. — Киев; Полтава: «Формика», 2001. — 168 с.

8. Столяренко Л. Д. Основы психологии. — Ростов-н/Д.: Феникс,

1996. — С. 158—163, 433—446.

9. Щекин Г. В. Группа крови и характерологические особенности человека // Персонал. — К., 1

Тема 7 соціально-психологічна характеристика особистості, характер

І. Базова термінологія

Сукупність усталених рис особистості, характер, самоумовлення, самообман, самовдосконалення, адаптація, адекватна поведінка, девіантний, комунікативність, альтруїзм, тактовність, коректність, ентузіазм, акцентуація характеру, некерований тип, неврастенічна акцентуація, сенситивний тип, демонстративний тип, акцентуйовані особистості, психопатії, патологія, гіпертимний тип, дистимічний тип, циклоїдний тип, емотивний тип, збудливий тип, застрягаючий, тривожно-педантичний, тривожний тип, екзальтований тип, інтроверт ний, шизоідний, аутистичний, екстраверт ний, конформний, лабільний, астено-невротичний тип, психастенічний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий.

2. Коментар до теми

Вивчаючи дану тему необхідно пам’ятати, що психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних факторів, опосередковуються ними – і спілкування, і спрямованість, і самосвідомість, і досвід, і інтелект, і темперамент. Однією з властивостей людини, що формується під безпосереднім впливом суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми, є характер.

Запам’ятайте: характер – сукупність усталених рис особистості, які визначають відношення людини до інших людей, до виконуючої роботи. Таких рис психологи налічують декілька тисяч.

У дослівному значенні грецьке слово «характер» означає «карбування», «відбиток». В своєму формуванні, розвитку і функціюванні характер пов’язаний з темпераментом (це його динамічна сторона). Та все ж, ознаки характеру більш змістовні і більш оформлені. Наприклад, в руховій сфері ознаки темпераменту: швидкий, жвавий, різкий, в’ялий... Характеру - охайний, зібраний, організований або навпаки розхлябаний тощо. Тому межа, яка розділяє темперамент і характер досить умовна. Але не можна плутати темперамент із характером. Темперамент зв'язаний з характером тим, що він «офарблює» риси характеру. Це значить, що та сама риса характеру в людей різного темпераменту зовні буде проявлятися по-різному. Іншими словами, характер - це сукупність таких стійких рис особистості, що накладають на неї визначену печать.

Характер - це результат взаємодії людини зі світом, сукупність стійких придбаних якостей, що виражають ставлення людини до себе, інших людей, речей, суспільства і проявляються в стійких, звичних формах поведінки. Характер дозволяє судити про ставлення людини до дорученої їй справи й про ступінь сформованості вольових якостей особистості. Щоб формувати характер, потрібні неабиякі зусилля; потрібна інша людина (зразок для наслідування); потрібні засоби формування – зовнішні виховні засоби, культурні засоби, зовнішній наказ, а також внутрішні засоби: самоумовляння, самообман, власні зусилля щодо самовдосконалення.

Чіткої типології характеру поки не розроблено. В американській психології зазвичай говорять про такі типи: покірний (тобто орієнтується на авторитети, «якого ведуть»); такий, що адаптується (легко пристосовується до будь-якої ситуації, йому притаманна адекватна поведінка, не «втрачає обличчя»); самопрямуючий (опора на свої знання і досвід); девіантний (не вписується в норми соціуму).

Характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються у спілкуванні та спільній діяльності людей. Характер зумовлює типові для особистості засоби поведінки, вчинки у стосунках з іншими. Знаючи характер людини, можна передбачити, як вона буде діяти за тих чи інших умов; характер – це певна програма поведінки. В ньому можна виділити провідні та другорядні риси. Є цільні, суперечливі, сильні, вольові та слабкі характери.

Зверніть увагу на те, що структура рис характеру виявляється у тому, як людина ставиться:

а) до інших людей, демонструючи увагу, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси;

б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;

в) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси;

г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, нормальне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.

Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.

Виділяють такі основні типи акцентуації характеру:

інтровертований тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими;

екстравертований тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість;

некерований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозріливий;

неврастенічна акцентуація – з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

сенситивний тип – з надмірною чутливістю, лякливістю, сором’язливістю, вразливістю;

демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті.

Більш детальна характеристика цих та інших типів акцентуації дається у працях К.Леонгарда, А.Лічко. Взагалі акцентуйованим особистостям украй необхідно за допомогою психолога блокувати акцентуйовані риси характеру, які призводять до міжособистісних та внутрішніх конфліктів.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

ІІІ. Завдання до самостійної роботи.

Завдання І. Прочитайте текст «Типи характеру за Карлом Густавом Юнгом» (текст взятий з книги: Л.Хьелл, Д Зиглер «Теории личности» – СПб: Издательство «Питер», 2000. – С. 203-204). Визначить:

• які основні направленості особистості виявив геніальний швейцарський психолог;

• які характеристики мають інтровертний та екстравертний типи характеру;

• які психологічні функції розглядав Юнг;

• яким чином ці функції впливають на особливості характеру людини.