Психологічна характеристика типів мислення

«Лівопівкульний» тип мислення («Мислитель»). Специфікою лівої півкулі є аналітична функція сприйняття світу, здатність до логічного, послідовного, ступеневого пізнання. Ті, хто опрацьовує інформацію за допомогою лівої півкулі, віддають перевагу проблемам, що вирішуються логічним шляхом, вони активні і говіркі, скоріше конформісти (залежні від групи), шукають точні факти, люблять конструктивні принципи і завдання. Вони скоріше зроблять висновки, ніж запропонують нові ідеї, а, по суті, вони швид­ше покращать існуючий процес або продукт, аніж винайдуть щось нове. У зв'язку з цим вони послідовні і копіткі у зборі моделі світу з окремих, ретельно проаналізованих деталей, люблять опрацьовувати готову інформацію: класифікувати, систематизувати, виділяти головне, конспектувати та ін.

Для людей цього типу характерна оптимістичність та самостійність. Вони легко вступають у контакт з іншими людьми, в роботі вони більше покладаються на розрахунки, ніж на інтуїцію, до інформації з офіційних джерел довіра більша, ніж до власних вражень. Для цих людей краще працювати там, де є потреба у логічному мисленні: математик, науковець, викладач природничих наук, конструктор, організатор виробництва, програміст, пілот, водій і щось подібне.

У навчанні вони полюбляють чітку структуру викладання, організації роботи, конкретні, зрозумілі вимоги до виконання завдань, критерії оцінювання. «Лівопівкульні» полюбляють лекції і пояснення. Взагалі «лівопівкульні» мають більше можливостей досягти успіху в навчанні, оскільки в сучасній культурі науково-технічний прогрес більше зорієнтовує на розвиток логіко-знакових лівопівкульних компонентів, що призводить до їх домінування в процесі формування особистості. В зв'язку з цим і навчання будується на принципах науковості, заохочення здійснюється здебільшого у напрямі аналізування і дедукції, ніж інтуїції, перебільшується значення теоретичного аспекту вивчення будь-яких дисциплін. У навчанні надання переваги «лівопівкульному» типу призводить до перенесення обмежень даного типу на всю систему освіти. Намагання осмислювати будь-яку інформацію потребує часу, тому «лівопівкульне» сприймання більш сповільнене, відзначається ригідністю. Ще один недолік – відрив від конкретності, контексту, затеоретизування, «стереотипність» мислення. При переважному використанні «лівопівкульного» стилю пізнавальної діяльності набуті знання втрачають свою емоційну забарвленість, відриваються від життя, набувають характеру «сухої теорії».

Людям з переважанням функцій лівої півкулі рекомендується більше читати, формувати при вивченні будь-якої дисципліни систему знань та постійно керуватись нею, але не забувати вносити в неї своєчасні корективи. Але до того ж їм необхідно і вчитись цінувати конкретний матеріал, використовувати спостереження, розвивати художню уяву.

«Правопівкульний» тип мислення («Художник»). Специфікою правої півкулі є здатність до цілісного сприйняття предметів і явищ дійсності при охопленні безлічі деталей і зв'язків. Ті, хто опрацьовує інформацію за допомогою правої півкулі, віддають перевагу проблемам, які вирішують інтуїтивним шляхом, за допомогою образного мислення, їм подобаються винаходи, знаходження головної ідеї, відкриття через проблемну ситуацію. Тому у навчанні вони полюбляють дискусії, диспути, аналіз ситуації, ігри та інші активні методи навчання. Вони частіше виявляють нонконформізм (незалежні від групи), мають потяг до прояву особистої ініціативи. їм подобаються гнучкі правила і вони суттєво людинозорієнтовані (мають схильність до емпатії – співчуття).

Людей художнього мислення характеризує нахил до певного песимізму; вони більше покладаються на власні почуття, ніж на логічний аналіз подій, що не завжди на користь справи. Ці люди не дуже товариські, але можуть продуктивно працювати навіть у несприятливих умовах (шум, розмови, гуркіт тощо). їх чекає успіх у галузях діяльності, де переважає образне мислення (художник, актор, архітектор, лікар, вихователь тощо).

При хибах виховання і навчання правопівкульне образно-творче мислення поступово пригнічується, і талановиті діти час­то стають звичайними «стандартними» дорослими. Але сьогодні безсумнівні переваги «правопівкульного» стилю пізнавальної діяльності – практична спрямованість, гнучкість, швидкість обробки інформації, емоційна виразність – стають все більш визнаними якостями особистості, що зумовлює і відповідну перебудову традиційної освіти – впровадження активних форм навчання, використання наочного матеріалу, схем, таблиць у викладі нової інформації та ін. Тому «правопівкульні» поступово одержують більшу можливість для успішності свого навчання.

В навчанні їм рекомендується знаходити для себе особистісну зацікавленість, більше спілкуватись з викладачем і одногрупниками, більше використовувати уяву при вивченні якогось матеріалу. Разом з тим їм слід вчитись виділяти головне, систематизувати, узагальнювати й аналізувати, розвивати логічне мислення.

Змішаний тип мислення. Якщо у людини мають однаковий прояв два типи мислення (не існує детермінанти у регулюванні взаємодій з середовищем), то відкривається широкий спектр діяльностей: поєднання послідовності в роботі і водночас здатність образно, цілісно, швидко сприймати події, прискіпливо обмірковувати свої вчинки, особливо в екстремальних ситуаціях (управлінець, лектор та ін.).