4. Рекомендована література

1.Абрахам Г. Маслоу Мотивация и личность. Перевод с анг. Татмыбаевой А. М. Вступительная статья Акулиной Н. Н. – СПб: Евразия, 1999. – 478 с.

2. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйрерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения в социуме. – СПб., 2002.

3. Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2001 (Серия «Мастера психологии»).

4. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т./А. Н. Леонтьев. : т. ІІ. – М.: Педагогика, 1983. – 320 с.:[ил.]. – (Труды. д. чл. и чл.-кор. АПН СССР).

5. Майерс Д. Социальная психология. – СПб., 1999.

6. Немов Р. С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учебн. заведений. В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. – М., 1995.

7. Психология самосознания. Хрестоматия. – Самара, 2000.

8. Психологический словарь. /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мицарикова.– М., 1996.

9. Психологія: Підручник. /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 2000.

10. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия. – Самара, 2003.

11. Хъелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

ТЕМА 6

Індивідуально-психологічні,

Психофізіологічні властивості

Особистості, темперамент

І. Базова термінологія

Стать, конституційна (конституціональна) типологія (астенічний, атлетичний, пікнічний варіанти людської анатомії), соматотип (ендоморфний, мезоморфний, ектоморфний), темперамент, типи темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік), поведінкові характеристики темпераменту (активність, реактивність, темп дій, чутливість, пластичність або ригідність, підлеглість або домінантність, емоційність, емоційна стабільність, емоційна нестабільність чи (нейротизм), адаптивність, екстраверсія, інтроверсія), типи нервової системи (сила, врівноваженість і рухливість нервової системи).

ІІ. Коментар до теми

Щоб опанувати дану тему, необхідно чітко знвти, що атрибути особистості являють собою невід'ємні психологічні властивості, що характеризують людину як біологічний вид та відображають її істотні, переважно зумовлені генетично, малозмінні у різних життєвих ситуаціях особливості. Ці властивості являють собою біологічний фундамент особистості і впливають на особистісні підструктури вищих рівнів.

Біологічні властивості індивіда – вікові, спадкові, соматичні, статеві, фізіологічні, біохімічні, антропологічні являють собою психофізіологічні властивості особистості, які вивчає психофізіологія.

Одним з основних понять психофізіології вважається темперамент, наукове вивчення якого ведеться вже протягом двох тисячоліть, починаючи з часів грецького врача Гиппократа, який першим визнчив типи темпераменту. Ця категорія ґрунтовно досліджується в працях сучасних вчених: Е.Кречмера, І.П.Павлова, Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.М.Русалова, Б.Й.Цуканова, Г. Айзенка та ін. Розглянемо поняття темпераменту, з якого у психології традиційно починається аналіз індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Зверніть увагу на те, що темперамент (лат. temperamentum – відповідне співвідношення рис) характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто за показниками темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, енергійності, емоційності.

Наукова основа сучасної теорії темпераменту була розроблена І. П. Павловим у його вченні про типологічні властивості нервової системи тварин і людей.

Вища нервова діяльність, за І.П.Павловим, характеризується співвідношенням двох головних процесів – збудження та гальмування.

Збудження – це функціональна активність нервових клітин і центрів кори головного мозку.

Гальмування – це зниження активності нервових клітин і центрів кори головного мозку.

Нервові процеси збудження та гальмування характеризуються силою, врівноваженістю і рухливістю.

Сила нервових процесів характеризує нервову систему людини з боку здатності витримувати вплив подразників зовнішнього середовища.

Врівноваженість нервових процесів – це певний баланс процесів збудження та гальмування.

Рухливість нервових процесів – це швидкість зміни процесів збудження та гальмування.

Різні поєднання цих показників притаманні різним типам вищої нервової діяльності (ВНД) людини. Ці комбінації збігаються, за І. П. Павловим, з античною класифікацією темпераменту.

Так, співвідношення сильних, врівноважених та рухливих нервових процесів повязується з сангвіничним типом темперамента. Сильних, неврівноважених, рухливих – з холеричним; сильних врівнаважених, інертних – з флегматичним і, нарешті, слабких, неврівноважених і інертних – з меланхолічним.

Подальший психофізіологічний аналіз структури темпераменту дав змогу В.Д.Небиліцину – учню І. П. Павлова – виділити такі три важливі його компоненти, які виявляються в загальній активності індивіда, його моториці та емоційності.

Загальна активність індивіда полягає в тенденції особистості до самовираження, оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності. Ступінь активності індивіда може бути різний – від млявості, інертності та пасивного споглядання на одному полюсі до найвищих рівнів прояву енергії, стрімкості дій – на іншому.

Динаміка психічних станів актуалізується за допомогою моторики. Серед динамічних якостей рухового компонента слід виділити такі ознаки м’язового руху, як швидкість, сила, різкість, ритм, амплітуда. Сукупність особливостей м’язової та мовленнєвої моторики легше піддається спостереженню і тому частіше, ніж інші показники, використовується для оцінки темпераменту.

Емоційність як компонент темпераменту являє собою комплекс властивостей, що характеризує особливості виникнення, перебігу і згасання різних почуттів, афектів та настроїв. Основними характеристиками емоційності є вразливість, імпульсивність та емоційна лабільність (нестабільність).

Зазначені три компоненти темпераменту в актах людської поведінки утворюють єдність, дії та переживання. Це дає можливість відносно чітко відмежувати темперамент від інших психічних утворень особистості – її спрямованості, характеру, досвіду, інтелекту.

Зазначені психфізіологічні особливості дозволяють виявити характерні риси, притаманні особистостям з різним типом темпераменту:

Сангвінік – людина з сильною, врівноваженою, рухливою нервовою системою, тому вона має швидку реакцію, життєрадісна, добре протистоїть труднощам, а її вчинки завжди обмірковані. Рухливість її нервової системи зумовлює мінливість почуттів, інтересів, поглядів, високу пристосовність до нових умов. Це товариська людина, яка має широке коло знайомств, але не відрізняється стійкістю у стосунках і зв'язках. Вона – продуктивний діяч, але лише тоді, коли є багато цікавих справ (сильна нервова система потребує постійного збудження), інакше починає нудьгувати, стає млявою, відволікається. У стресі проявляє «реакцію лева», тобто активно, обмірковано захищає себе, прагне нормалізувати обставини.

Товариський, відкритий, говіркий, досяжний, живий, безтурботний, ініціативний, відхідливий, схильний захоплюватися.

Холерик – це людина, нервова система якої визначається переважанням збудження над гальмуванням, внаслідок чого вона реагує на зовнішні події дуже швидко, часто необмірковано, не встигає себе загальмувати, проявляє нетерплячість, рвучкість, різкість рухів, запальність, невгамовність, нестриманість. Неврівноваженість нервової системи зумовлює циклічність у зміні її активності, бадьорості: коли вона захоплюється якою-небудь справою, працює пристрасно, з повною віддачею, але терпіння їй вистачає не надовго, і коли воно вичерпується – з'являється роздратованість, поганий настрій, в'ялість, знесиленість, все валиться з рук. Чергування періодів підйому настрою і енергійності з періодами занепаду, депресії зумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, можливість невротичних зривів і конфліктів з оточуючими.

Наполегливий, образливий, неспокійний, агресивний, збуджений, імпульсивний, залежний від настрою: є інтерес – енергійний, ініціативний, наполегливий, нема інтересу – роздратований, афективний.

Флегматик – людина з сильною, врівноваженою, але інертною нервовою системою, внаслідок чого на події реагує повільно, емоції проявляються загальмовано (важко розсердити, розвеселити). Має високу працездатність, добре протистоїть сильним і тривалим подразникам, труднощам, але не здатна швидко відреагувати на неочікувані нестандартні ситуації. Має хорошу пам'ять, не здатна відмовитись від звичок і стереотипів, що склалися, не полюбляє змінювати свій склад життя, роботу, друзів, важко і повільно пристосовується до нових умов. Настрій стійкий, рівний. При серйозних неприємностях залишається зовнішньо спокійною.

Стійкий, спокійний, надійний, поміркований, цілеспрямований, миролюбний, вдумливий, старанний, пасивний.

Меланхолік – людина зі слабкою нервовою системою, має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник вже може викликати «зрив», розгубленість, тому у стресових ситуаціях (екзамен, змагання, небезпека, загроза і т. п.) можуть погіршуватись результати діяльності у порівнянні зі спокійними обставинами. Підвищена чутливість призводить до швидкої втоми і падіння працездатності (необхідний триваліший відпочинок). Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але зазвичай меланхолік прагне приховувати, не проявляти зовнішньо свої почуття, не розповідати про свої переживання. Часто сумний, пригнічений, невпевнений у собі, тривожний, в нього можуть виникати невротичні розлади. Водночас через високу чутливість часто має виражені художні та інтелектуальні здібності.

Добрий, старанний, вірний, чутливий, пасивний, тихий.

ІІІ. Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Прчитайте текст «Історія розвитку вчення про темперамент». Спираючись на матеріал тексту, дайте відповіді на запитання:

1. Хто з учених першим виділив типи темпераменту, які за традицією використовуються і в наш час?

2. На основі яких особливостей людини базується теорія темпераменту Гиппократа?

3. Які типи темпераменту визначив Е.Кречмер?. Що слугує основою його концепції?

4. Які характеристики, за Е.Кречмером, мають астенічний і пікнічний типи темпераменту?

5. У чому виявляється оригінальність концепції В.Шелдона?

6. Які характеристики вісцеротонічного, соматичного та церебротонічного типів темпераменту пропонує В.Шелдон?