VII. Рекомендована література

1 Бернс Р. Развитие “Я-концепции” и воспитание. – М., 1986.

2.Бодалев А.А. Психология о личности. – М., 1988.

3.Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. –К., 1989.

4.Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. –М., 1982.

5.Кон И.С. Открытие “Я”. – М.,1978.

6. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. – М., 1977.

7. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1977.

8. Мерлин В.С. Структура личности: характер, способности, самосознание: 9. Учебное пособие по спецкурсу “Основы психологии личности”. – 10.Пермь,1990.

11. Петровский А.В. Быть личностью. – М.,1990.

12. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М., 1986.

13. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В.Петровского. – М., 1987.

14. Столин В.В. Самосознание личности. – М., 1972.

15. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

16.Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. – М., 1977.

17. Дружинин В.Н. Психология. Учебник для экономических вузов. – СПб.: Питер, 2002.

18. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К.: КНЕУ, 2001.

19. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Частина І. Психологія суб’єкта діяльності. – К.: КНЕУ, 2000.

Тема 5 Самосвідомість і я-концепція особистості

1. Базова термінологія.

Самосвідомість, уявлення про себе, ставлення до себе, образ Я, Я-концепція особистості, позитивна Я-концепція, негативна Я-концепція, психологічні складові Я-концепції (когнітивна, емоційно (афективно)-оцінна, поведінкова), ситуативні образи власного Я (Я-реальне, Я-ідеальне, Я-дзеркальне, Я-фантастичне), ставлення Я-концепції, самооцінка, регулятивна функція самооцінки, захисна функція самооцінки, критерії самооцінки, адекватна самооцінка, неадекватна самооцінка (завищена, занижена), внутрішній конфлікт особистості, міра успішності людини, формула І.Джемса, регулятор самооцінки, самоповага, функції Я-концепції (адаптація, саморегулювання, самоконтроль, психологічний захист), емоційна напруга, тривога, психологічний захист (З.Фройд), механізми психологічного захисту (Т.Фройд, К.Юнг, А.Адлер, К.Хорні, Е.Фромм), регулятивна система, психологічний дискомфорт, витіснення, придушення, заперечення, проекція, ідентифікація, раціоналізація, заміщення, реактивне утворення, сублімація, компенсація, регресія.

II. Коментар до теми.

Сучасні психологи визначають, що здатність до самосвідомості та самопізнання – виключно притаманні людині. Проблему самосвідомості досліджують багато вчених, пропонують різні визначення цього поняття. Узагальнюючи різні думки, зазначимо, що самосвідомість – це вершина розвитку вищих психічних функцій, що дозволяє людині не тільки відбивати зовнішній світ, але, відокремивши себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його та певним чином ставиться до себе. Підсумковим продуктом процесу самопізнання є динамічна система уявлень людини про себе, поєднана з оцінювання.

Варто зазначити, що поняття Я-концепції увійшло до спеціальної психологічної літератури нещодавно, тому і існує декілька трактувань цього поняття. Але всі дослідники погоджуються, що вона формується в процесі життєдіяльності, впливаючи на діяльність і поведінку людини.

Запам’ятайте, що Я-концепція – це динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми. Звідси Я-концепцію розглядають як властивий кожному індивіду набір установок щодо себе. Більшість дослідників підкреслюють у визначенні три головні компоненти:

1) когнітивний – уявлення про свої здібності, зовнішність соціальну значущість, тобто різні атрибутивні, рольові, статусні характеристик;

2) афективно-оцінювальний – це ставлення до себе, цінність, якою індивід своєї особистості;

3) поведінковий – відповідна реакція, яка виявляється в поведінці.

Зверніть увагу на те, що стосовно Я-концепції ці три компоненти конкретизовані у такі складові:

1. Образ Я-уявлення індивіда про себе.

2. Самооцінка – ефективне оцінювання цього уявлення різної інтенсивності.

3. Потенційна поведінкова реакція, що формується під впливом образу Я й самооцінки.

Вивчаючи складові Я-концепції, ураховуйте, що в основі уявлень про себе лежить здатність людини відокремлювати себе від зовнішнього світу та від продуктів власної життєдіяльності.

Унаслідок повсякденної діяльності, спілкування з іншими людьми формується образ-Я, який складається з багатьох елементів (Я-реальне, Я-ідеальне, Я-дзеркальне, Я-фантастичне). Значущість елементів самоопису та їхня ієрархія можуть змінюватися залежно від життєвого досвіду індивіда, створюючи множину образів Я, тобто когнітивний компонент.

Вивчаючи складові Я-концепції, особливу увагу вчені приділяли оцінювальній складовій, тому що Я-концепція – це не тільки опис рис своєї особистості, але й уся сукупність оцінних характеристик і пов’язаних з ними переживань, які виявляються в самооцінці.

Для розумінні сутності цього поняття зверніть увагу на такі важливі тези. По-перше, самооцінка формується при зіставленні образа реального Я з образом ідеального, тобто з уявленням про те, яким хотів би бути індивід. По-друге, на самооцінку впливає оцінка індивіда іншими людьми.

Афективна складова Я-концепції існує тому, що її когнітивна складова не сприймається людиною байдуже, а пробуджує в ній оцінки та емоції, інтенсивність яких залежить від контакту й від когнітивного змісту.

Доведено. що самооцінка формується в дитинстві в процесі спілкування з батьками і продовжує змінюватися в подальші роки. Отже, самооцінка – це здатність оцінювати себе, свої можливості, вади, своє місце серед інших людей. Вона здебільшого визначає взаємовідносини з оточенням, вимогливість до себе, відношення до успіху й невдач.

Залежно від багатьох факторів самооцінка може бути адекватною й неадекватною. Останню поділяють на занижену й завищену. Занижена самооцінка спричиняє внутрішні конфлікти особистості, підвищує тривожність, знижує соціальну активність, руйнує надію на успіхи, часто поєднується з недовірою до людей.

Завищена самооцінка призводить до неправильного оцінювання реальних можливостей, а звідси – до розчарувань і бажання перекласти відповідальність за невдачі на інших, часто викликає протидію оточення, що руйнує міжособистісні стосунки.

Самооцінка виконує регулятивну і захисну функції та тісно пов’язана з рівнем домагань. Рівень домагань відносять до ідеалу, оскільки він визначає складність мети, яку прагне досягти людина. Відома формула У.Джемса фіксує залежність самооцінки від успіху й домагань.

Самооцінка = успіх / домагання

Звідси підвищити самооцінку можна двома способами: зниженням домагань або підвищення рівня успіху.

У сучасній психологічній науці використовують термін „самоповага”, розуміючи його як узагальнену самооцінку.

Неможливість реалізації потреби викликає внутрішній конфлікт, невирішеність якого травмуватиме психіку. Існує два принципових шляхи розв’язання цього конфлікту і змінити „Я-концепцію” (власну модель світу) або ставлення до ситуації. Перший шлях є дуже складним для людини і не завжди можливим, тому залишається змінити своє ставлення до проблеми, що виникла.

Для цього природою створено систему регуляторних механізмів, які слугують для усунення або зведення нанівець мінімальних негативних переживань, які травмують особистість – захисні механізми. Нагадаємо, що вперше цей термін з’явився в роботі З.Фройда „Захисні нейропсихози” у 1894 році для розв’язання конфлікту між свідомим і несвідомим. За З.Фройдом, основна функція таких механізмів – зниження емоційної напруги як наслідку тривожного стану за здійснення соціально значущих цілей, які конфліктували із потягами.

Варто зазначити, що всі механізми психологічного захисту мають такі спільні риси:

1) діють на несвідомому рівні;

2) трансформують, заперечують сприйняття реальності з метою зменшення загрози тривоги для особисті.

Звичайно люди використовують різні захисні механізми для розв’язання конфлікту або подолання тривоги.

У сучасній час відомо більше 20-и механізмів психологічного захисту. Згадаємо деякі з них.

Витіснення – один із найбільш поширених різновидів, що діє у формі вилучення зі свідомості неприємної інформації.

Витіснення часто розглядають як особливий різновид придушення, який виступає, як механізм роботи свідомого на рівні між свідомим і несвідомим.

Заперечення – це захист від неприємної дійсності через відмову від її сприймання.

Варіант захисту, який виявляється в неусвідомленому перенесенні власних бажань і переживань на інших людей, називають проекцією.

Ідентифікація – різновид психологічного захисту протилежний проекції, тобто неусвідомлений переніс суб’єктом на себе рис характеру та поведінки іншої людини, що є взірцем для неї, підвищує почуття власної значущості.

Раціоналізація – це різновид психологічного захисту, при якому людина знаходить прийнятні для себе причини й пояснення своїх бажань і вчинків, які були критично сприйняті оточенням, що загрожувало б утратою самоповаги.

Заміщення – психологічний захист, при якому реалізується перенесення дії з недосяжного об’єкт на дію з досяжним об’єктом, тобто зміна адреси реакції.

Реактивне утворення – різновид психологічного захисту, який примушує людину діяти супроти власним неприйнятим імпульсам, тобто встановлює такі бар’єри, як сором, мораль.

Регресія – це відносно простий механізм психологічного захисту, який виявляється в поверненні особистості на більш низький рівень розвитку, зниження рівня домагань.

Сублімація – це захист, який спрямовує неприйнятні сексуальні або агресивні імпульси в позитивну творчу діяльність.

Компенсація – як різновид психологічного захисту виявляється у прикритті власних недоліків підкресленням неіснуючих, але бажаних рис або ж демонстрацією здібностей в інших сферах власної діяльності.

Отже, провідну роль у формуванні механізму психологічного захисту відіграє Я-ідеальне, сам механізм формується і спрацьовує поза сферою свідомості.