Тема 1 – 2 вступ до психологіїї та педагогіки

1. Базова термінологія

Психологія як наука, предмет та метод психології, психіка, народна психологія, життєва психологія, релігійна психологія, парапсихологія, наукова психологія, душа, свідомість, поведінка, самосвідомість, особистість, біхевіоризм, психоаналіз, гештальтпсихологія, когнітивна психологія, гуманістична психологія, інстинкт, рефлексія, несвідоме, свідоме, принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки та діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип, загальна психологія, соціальна психологія, вікова психологія, педагогічна психологія, практична психологія, економічна психологія, педагогіка як наука, предмет та метод педагогіки, розвиток, виховання, навчання, освіта, аксіологія, принцип науковості і доступності, принцип системності і послідовності навчання, принцип зв’язку виховання з життям, принцип активізації суб’єктів навчання, принцип наочності і абстрактності, психодіагностика, методи психолого-педагогічних досліджень, метод спостереження, самоспостереження, інтроспекція, експеримент (лабораторний, природний, формуючий, констатуючий), метод опитування, відкриті запитання, закриті запитання, анкета, інтерв’ю, тест, соціометричне дослідження, аналіз продуктів діяльності, проективні методи.

2. Коментар до теми

Опановуючи дану тему, важливо відрізняти походження терміну «психологія» від предмету психології як науки. Термін психологія походить від грецької «psyche» – душа і «logos» – слово, вчення, що означає «наука про душу». Предметом психології як науки є психічне життя людини, яке охоплює її пізнавальну діяльність – відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уяву, мовлення, увагу, емоційно-вольову – різноманітні почуття, емоції, переживання, вольові якості. Важливим аспектом психічного життя є спонуки до активності – потреби, інтереси, переконання, ідеали. Особливу групу психічних явищ складають індивідуально-психологічні властивості особистості – здібності, темперамент, характер та її психічні стани – піднесеність, пригніченість, схвильованість, байдужість та ін.

Сучасна психологія – це наука про факти, закономірності та механізми виникнення, розвитку і функціонування психіки.

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Психіка людини має такі основні особливості:

1. Психічне відображення має активний характер, воно пов’язане з пошуком та добором способів, дій, що відповідають умовам середовища.

2. Психічне відображення має випереджальний характер, воно забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці.

3. Кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя.

4. У процесі активної діяльності психіка постійно вдосконалюється й розвивається.

Основні джерела наукової психології – це народна психологія, життєва психологія, релігійна психологія и парапсихологія.

Народна психологія складалась упродовж тисячоліть, вона знайшла відображення у народних казках, міфах, прислів’ях, приказках тощо. У сучасних умовах має обмежену сферу використання.

У життєвій психології реалізується організуюча функція психологічних знань, втілюються надбання народної, релігійної та наукової психології. У сучасних умовах має обмежену сферу використання.

Релігійна психологія значною мірою впливає на формування духовних цінностей усієї історії людської цивілізації. На засадах релігійної психології виховується значна частина людства. У сучасних умовах має обмежену сферу використання.

Парапсихологія – сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайн психічні явища (екстрасенсорне сприймання думок та почувань інших людей, полтергейст, яснобачення тощо). Ці явища неможливо дослідити за допомогою методів сучасної наукової психології.

Наукова психологія передбачає не лише якісний та кількісний опис психічного явища, а й розкриття його природи, закономірностей розвитку, перебігу, побудови та функціонування, виявлення психічного механізму, що стоїть за ним. Результатом наукового вивчення психічних явищ та фактів є нові поняття, якими узагальнюються та фіксуються особливості, закономірності, закони психіки.

Основні завдання сучасної наукової психології:

1. Аналіз формування та розвитку психічних явищ та процесів.

2. Вивчення фізіологічних механізмів, що знаходяться в основі психічних явищ та процесів.

3. Формування системи знать про особистість як найвищу цінність суспільства.

4. Вивчення поведінки людини в ситуаціях міжособистісного та ділового спілкування.

5. Розробка науково обґрунтованих рекомендацій, що сприяють самовдосконаленню, особистісному зросту, адаптивності, оптимізації міжособистісних та ділових відносин.

6. Підвищення ефективності професійної діяльності в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій.

Важливо звернути увагу на те, що сучасна педагогіка – це наука про розвиток, виховання, навчання і освіту. Але термін педагогіка, який має грецьке походження, означає в перекладі більш вузьке поняття – «майстерність виховання». Педагогіку традиційно розглядають як одну із сферу людської діяльності, яка пов’язана з переданням життєвого досвіду від старшого покоління до молодшого.

Розвиток – це складний процес удосконалення людини (взаємопов’язане збагачення моралі, світогляду, професійної діяльності, пізнавальних процесів, творчості та ін.).

Навчання – це спосіб організації освітнього процесу, певним чином впорядкована взаємодія педагогів і учнів, яка спрямована на досягнення навчальних і освітніх цілей.

Виховання – це цілеспрямований процес, який здійснюється під час аудиторних занять та позааудиторних засобів під керівництвом спеціально підготовлених фахівців (учителів, педагогів, вихователів).

Самовиховання – це цілеспрямована активна діяльність людини, спрямована розвиток у собі необхідних якостей.

Освіта – результат навчання, це знання, уміння, навички, якими має оволодіти людина.

Основні завдання сучасної педагогіки:

1. Наукове обґрунтування педагогічного процесу.

2. Проведення наукових педагогічних досліджень.

3. Розробка сучасних освітніх технологій та науково обґрунтованих рекомендацій, що сприяють ефективності педагогічного процесу.

4. Підвищення ефективності діяльності всіх учасників педагогічного процесу.

Слід пам’ятати, що зачатки психологічних знань відносяться до періоду зародження людства, до тих часів, коли людина, щоб вижити, намагалася зорієнтуватися у поведінці інших людей, узгоджуючи з ними свою власну поведінку. З розвитком культури побутовий психологічний досвід відображається у мистецтві, міфології, релігії. Наступним етапом стає спроба наукового аналізу психічних (душевних) явищ.

Психологія як наука розвинулася з філософії. Перші психологи з’явилися у середовищі філософів, які досліджували психологічні проблеми та займалися питаннями душі. Вони робили спроби пояснити місце психічних явищ у матеріальному світі, те, як вони співвідносяться з фізіологічними процесами в організмі, яким чином людина набуває знання про навколишній світ, від чого залежить місце індивіда в людському суспільстві и т.д.

У донауковий період психологія розвивалася як наука про душу. Усі незрозумілі явища в житті людини пояснювалися існуванням душі. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо.

Перші наукові уявлення про психіку виникли у стародавньому світі (Єгипті, Китаї, Індії, Греції, Римі). Душа розглядалася як нематеріальна, не залежна від тіла пізнавальна та життєдайна основа (Геракліт, Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель). В античну епоху душа ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям а в епоху середньовіччя – із свідомістю та здатністю до рефлексії.

Психологія як наука про свідомість виникає в ХУП столітті у зв’язку з розвитком природознавчих наук (Р.Декарт, Т. Гоббс, Б. Спіноза).

Роком народження психології як самостійної науки вважають 1879 рік – час відкриття видатним німецьким психологом В.Вундтом у Лейпцигу першої в світі експериментальної психологічної лабораторії. А вже в 1885 році вітчизняним вченим В.Бехтєревим організована перша експериментальна психологічна лабораторія в Україні. Одним із учнів В.Вундта був М.Ланге, який у 80-ті роки ХХ сторіччя працює як психолог-експериментатор в Одесі.

За В.Вундтом, дослідна психологія має вивчати свідомість людини за допомогою експериментальних процедур фізіології, а предметом психології має бути досвід суб’єкта, який може досліджуватися шляхом самоспостереження, інтроспекції.

Зверніть увагу на такі основні класичні напрями сучасної психології, як біхевіоризм, психоаналіз, гештальтпсихологія, когнітивна психологія та гуманістична психологія.

Біхевіоризм виник як реакція на метод інтроспекції В.Вундта. Це один з провідних напрямів психології, поширений в багатьох країнах Заходу, особливо в США. Представники цього напряму ( Дж. Уотсон, Б.Скіннер, Р.Торндайк та інші) були переконані, що психологія перш за все має вивчати поведінку людини або тварини, а не психіку. Поведінка трактується як сукупність відношень «стимул-реакція», тому знання сили діючих подразників і минулого досвіду людини дають можливість успішно досліджувати нові форми поведінки.

Для психоаналізу, розробленого видатним австрійським вченим З.Фрейдом (З,Фройдом), характерне пояснення психічних явищ через несвідоме. Основою фрейдизму є уявлення про споконвічний конфлікт між свідомим і несвідомим у психіці людини. Теорії З.Фрейда та неофрейдистів (К.Г.Юнга, А.Адлера, К.Горні, Е.Бьорна та ін.), згідно з якими джерела психічної енергії, рушійні сили поведінки людини, причини неврозів та психічних травм знаходяться у підсвідомості, мали величезний вплив на розвиток сучасної науки та культури.

Гештальтпсихологію започаткували німецькі вчені М.Вертгеймер, В.Келлер, К.Коффка. Вони висунули тезу про необхідність вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів) як первинних даних психології, що не можуть бути виведені з їхніх компонентів. Представники гештальтизму основним предметом психології вважали дослідження вищих психічних функцій людини (сприймання, мислення, пам'ять та ін.), привернули увагу психологів до проблеми креативності.

Завдання когнітивної психології (У.Найссер, А.Пайвіо, Дж. Келлі) –дослідження вирішальної ролі знання і організації когнітивних процесів у поведінці людини. Основне поняття когнітивної психології – «когнітивна схема» – являє собою існуючий у голові людини план збору і програму переробки інформації. Сприймання, пам'ять, мислення визначаються схемами. Неправильні когніції спричиняють непродуктивну поведінку, змінюючи їх можна поліпшити поведінку. Когнітивна психологія виникла у відповідь на біхевіоризм, який ігнорував інтелектуальну діяльність особистості.

Основний предмет дослідження гуманістичної психології – особистість як унікальна цілісна система, яка становить «відкриту» можливість самоактуалізації, властиву тільки людині. Представники гуманістичної психології (К.Роджерс, Г.Олпорт, А.Маслоу та ін.) вважають, що людина народжується доброю з тенденцією до максимальної реалізації своїх можливостей. Особистість володіє певною мірою свободи від зовнішньої детермінації завдяки цінностям, якими вона керується у виборі.

Вагомий внесок у розвиток вітчизняної психології зробив видатний український вчений Г.Сковорода, який вважав, що людина покликана пізнати саму себе, свій внутрішній світ. Особливо цінними для сучасної науки є думки Г.Сковороди про значення самопізнання, сутність та важливість трудової діяльності людини, відповідальність людини за обрану діяльність.

І.Сікорський, професор Київського університету, стає одним із засновників вітчизняної дитячої психології. Він досліджував особливості лікування, навчання та виховання дітей з порушеннями в розвитку психіки.

Перший президент академії наук України В.Вернадський вважав, що на людині лежить відповідальність за свою вчинки, за поведінку, тому людина має чітко розрізняти, що є тимчасове, а що – вічне.

Видатний український вчений Г.С. Костюк зробив значний внесок у розвиток теорії особистості. За Г.С.Костюком, об’єктивна соціальна сутність особистості реалізується суб’єктивними психічними засобами, одночасно соціально зумовлене психічне в людини визначає її соціальні відносини з іншими людьми. Індивід стає особистістю в міру того.. як у нього формуються свідомість та самосвідомість, утворюється здатність адекватно виконувати свої соціальні функції, брати участь у житті суспільства.

Людство на протязі всієї історії багато уваги приділяло вихованню і навчанню, але історія педагогіки як науки починається в античному суспільстві. Погляди Сократа, Демокрита, Платона, Аристотеля та інших мислителів актуальні і для сучасної науки. Так, наприклад, Сократ був переконаний, що зла було б значно менше, якби люди були краще виховані та освічені.

В період Середньовіччя виховання і навчання відбувалися під жорстким контролем церкви. В епоху Відродження

Завдяки працям Я.Коменського і Ф.Бекона (ХУП сторіччя) педагогіка як наука в стає на шлях виокремлення. Великий внесок в розвиток педагогічної думки вносять Р.Декарт, Д.Дідро, Ж.-Ж. Русо, К.Гельвецій, І Песталоцці, А Дистервег, Е.Шпрангер та інші відомі педагоги світу. Але лише у кінці Х1Х сторіччя педагогіка відокремлюється в окрему наука и перестає бути частиною педагогіки.

Важливо зрозуміти сутність основних принципів сучасної психологічної науки.

Принцип (від лат. слова principium – першоначало, основа) – це підхід дослідника до об’єкта пізнання. Принципи психології відкривають можливість наукового вивчення психіки за умови використання спеціальних методів пізнання та формування складної психічної діяльності.

Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

За принципом відображення всі психічні функції за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Сигнальність – фундаментальна властивість психічного. Вона характеризується високою вибірковістю та випереджуваністю.

Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує принципи детермінізму й відображення. За цим принципом психіка й діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності.

У принципі розвитку психіки об’єктивно виявляються й реалізуються детермінація поведінки, зв’язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку. Принцип розвитку психіки дає змогу адекватно розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку на різних етапах становлення особистості.

За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов’язаних елементів. Психіка виступає при цьому як особлива відкрита система зі зворотними зв’язками.

Педагогіка теж має свої принципи, Це перш за все принцип науковості і доступності, принцип системності і послідовності навчання, принцип зв’язку виховання з життям, принцип активізації суб’єктів навчання та інші.

Опановуючи дисципліни психолого-педагогічного циклу, важливо звернутися до аксіологічного аспекту, до визначення ціннісних орієнтацій людини. Ми не можемо досліджувати розвиток особистості, не враховуючи такі поняття, як добро і зло, обов’язок і бажання, справедливість, совість, патріотизм, щастя тощо. Е.Шпрангер, німецький філософ, психолог і педагог, визначив найважливіші для виховного процесу цінності (фізичні, економічні, суспільні, естетичні, інтелектуальні, моральні та релігійні), Його концепція мала значний вплив на розвиток психології та педагогіки, вона була розвинута в працях американського психолога гуманістичного напряму Г. Олпорта.

Методи наукової психології та педагогіки мають багато спільного.

Метод - це шлях наукового дослідження, спосіб пізнання. Кожен науковий метод має на меті розкриття закономірностей і механізмів психіки та поведінки людини.

Психолого-педагогічні науково-практичні дослідження мають такі основні етапи:

1. Вивчення стану розробки широкої проблеми.

2. Конкретизація проблеми.

3. Розробка гіпотези.

4. Розробка методики.

5. Проведення дослідження.

6. Опрацювання матеріалу.

7. Інтерпретація даних.

8. Висновки і пропозиції.

Метод спостереження, який активно використовується і в психології, і в педагогіці, полягає у тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Для наукового спостереження характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті. Наукове спостереження має відповідати певним вимогам:

1. Бути цілеспрямованим, а не випадковим.

2. Здійснюватися планомірно й систематично.

3. Бути забезпеченим достатньою інформацією.

4. Точно фіксувати результати спостереження.

Метод самоспостереження виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних вчинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей. У процесі самоспостереження людина спирається на рефлексію, тобто на розмірковування та переживання щодо власних психічних станів і якостей особистості.

Експеримент є один з основних методів наукової психології і педагогіки.. Особливість його полягає у тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно.

Лабораторний експеримент здійснюється із застосуванням спеціально розроблених експериментальних матеріалів. Часто скеровується на вивчення цілісної діяльності людини.

Природний експеримент зберігає зміст звичайної діяльності людини, але створюються умови, за яких обов’язково викликається досліджуване психічне явище.

Констатуючий експеримент – це експеримент, скерований на виявлення рівня тих чи інших особливостей психічного розвитку безпосередньо до моменту проведення дослідження.

Формуючий експеримент – це експеримент, скерований на вивчення психічного явища безпосередньо в процесі активного формування тих чи інших психічних особливостей.

Опитувальні методи передбачають одержання даних зі слів піддослідного. Опитувальні методи застосовують, коли потрібно з’ясувати рівень розуміння піддослідним життєвих ситуацій, завдань, уживаних у навчанні та практичній діяльності, або коли потрібна інформація про інтереси, погляди, потреби, почуття, мотиви діяльності.

Опитування може бути усним та писемним.

Запитання, що використовуються в опитуванні, можуть бути закритого та відкритого типів.

Закриті запитання передбачають, що піддослідний має обрати одну відповідь з двох (альтернативні завдання) або декількох (завдання множинного вибору), що запропоновані.

Відкриті запитання передбачають, що піддослідний самостійно формулює відповідь, параметри якої майже не регламентуються.

Опитувальники та анкети дають змогу зібрати писемний фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людини. Анкети відрізняються від опитувальників тим, що передбачають використовування деяких біографічних фактів.

Бесіда – це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, переконань, причин та наслідків тощо.

Інтерв’ю розглядається як один з варіантів бесіди, який виявляє думки, погляди, факти з життя піддослідного, його ставлення до політичних ситуацій, соціальних явищ тощо.

Тест – це стандартизоване випробування, яке передбачає використання запитань чи завдань закритого типу. Психологічні тести становлять собою певну систему завдань, надійність яких випробується на певних вікових, професійних, соціальних групах і оцінюється та стандартизується за допомогою спеціального математичного (кореляційного, факторного та ін.) аналізу. Розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості та тести успішності.

Соціометричне дослідження, або метод вибору застосовують для з’ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень піддослідних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими. Соціометричну методику застосовують для вивчення групової диференціації.

Метод аналізу продуктів діяльності ґрунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, риси характеру. Продукти діяльності дають можливість побачити різноманітніші психічні якості та властивості особистості, рівень її розвитку.

Проективні методи передбачають відповідь піддослідного, яка з’являється внаслідок споглядання ним нечітких, неоднозначних стимулів. Наприклад, тест Роршаха (чорнильні плями), тест Люшера (тест кольору) тощо. Оскільки суб’єкт змушений сам визначити і пояснити суть, значення стимулів, його відповіді відображають властиві йому підсвідомі думки, почуття.

Слід враховувати, що психологія і педагогіка являють собою систему взаємопов’язаних галузей, які мають різні підстави для класифікації та дозволяють виявити своєрідність психологічних та педагогічних явищ, їх зв’язки з іншими суспільними явищами.

Галузі сучасної педагогіки: загальна педагогіка, історія педагогіки, сімейна педагогіка. Дошкільна педагогіка, шкільна педагогіка, педагогіка вищої школи та 11н..

Галузі сучасної психології: загальна психологія, вікова психологія, психологія особистості, порівняльна психологія, соціальна психологія, психологія праці, медична психологія, педагогічна психологія, психологія мистецтва, юридична психологія, політична психологія, екологічна психологія, економічна психологія та 11н..

Для вивчення визначених проблем на практичних заняттях пропонуємо уважно проаналізувати відповідні теми підручників, навчальних посібників, лекційного матеріалу та виконати наступні завдання.

III.Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Складіть конспект уривків з відомої роботи З.Фрейда «Психопатологія повсякденного життя» (форма конспекту – довільна). Сподіваємось, у вас виникне бажання прочитати роботу З.Фрейда повністю.

ПСИХОПАТОЛОГИЯ ОБЫДЕННОЙ ЖИЗНИ