4.6. Австрійська Республіка

Податкова політика Австрійської Республіки (АР) базується на

підходах централізованої спрямованості, багаторівневості та склад-

ної організаційної системи. Більшість податків стягується до феде-

рального бюджету. Місцеві податки займають незначне місце в за-

гальних податкових платежах. Податкова політика в Австрії побу-

дована таким чином, що охоплює всі стадії створення виробу — від

реєстрації підприємства до реалізації товару. Це ж стосується і зміни

власника будь-якого майна.

Суб’єктами оподаткування виступають як юридичні, так і фізич-

ні особи. Згідно з чинним законодавством в АР товариства не є об’єк-

том оподаткування. Дохід до оподаткування визначається як дохід

партнерів цього товариства, і кожний сплачує податки зі своєї части-

ни. Інші підприємства виступають як об’єкти сплати податків.

В Австрії всі юридичні особи поділяються на дві категорії.

1. Необмежена податкова відповідальність. Ця категорія плат-

ників сплачує податок з усіх доходів, одержаних на території держа-

ви, а також за її межами. Ці підприємства повинні бути розташовані,

мати юридичну адресу, а також органи управління на території АР.

Якщо це фізична особа, то вона має проживати на території АР і за-

реєструвати в країні своє підприємство.

2. Обмежена податкова відповідальність. Вона стосується фізич-

них осіб, які не проживають в АР, хоча їх підприємства діють на те-

риторії держави. Це ж стосується і юридичних осіб, якщо компанія не

має на території АР органів управління та юридичної адреси. Ці су-

б’єкти сплачують податки тільки за ту частину діяльності, яка здій-

снюється на території держави.

Оподаткування починається ще на першому етапі створення під-

приємства. При створенні підприємства з обмеженою податковою

відповідальністю сплачуються:

· збори нотаріусу за складання необхідних документів;

· судові витрати за реєстрацію підприємства в особливому комер-

ційному реєстрі;

· податок на інновації (2 %);

· гербовий збір стягується у розмірі 2 % суми статутного фонду. Як-

що іноземна компанія має філії, то об’єктом оподаткування висту-

пає основний та обіговий капітал;

· податок за пільговою ставкою 1 %, якщо інвестиції іноземної ком-

панії ідуть на покриття кредиторської заборгованості.

За операції з капіталом стягується три податки:

· на інвестиції;

· на емісію облігацій;

· на операції на фондовій біржі.

При придбанні нерухомого майна стягується податок на його пе-

редачу. Він визначається на підставі сукупної ціни, до якої включа-

ється не лише ціна, яка стоїть в угоді, а й будь-які інші витрати, по-

в’язані з безпосереднім придбанням виробів. Коли додаткових ви-

трат немає, вартість майна оцінюється податковими органами (як

правило, вартість ця менша за ринкову). Ставка податку становить

3,5 % (Він стягується, якщо майно придбають на акції підприємства

або воно передається будь-якій компанії).

Об’єктом оподаткування виступає дохід корпорації після вилу-

чення з нього собівартості та ще деяких відрахувань. До собівартості

зараховуються усі витрати компанії при створенні, одержанні додат-

кових інвестицій, у тому числі при їх реєстрації. Крім собівартості, з

доходу до оподаткування відраховується частина коштів, яка іде на

інвестиційний резерв. Він може становити на підприємстві до 10 %

прибутку (якщо компанія не користується податковим кредитом).

Якщо інвестиційні резерви не використовуються протягом чотирьох

років, то весь дохід підлягає оподаткуванню. На підприємстві може

також створюватись резерв для виплати вихідної допомоги найма-

ним працівникам. Найбільший розмір такої допомоги не перевищує