62 %. Для верств населення, які мають когось на утриманні, передба-

чені пільги. Розрахунок податку проводиться безпосередньо платни-

ком. Він заповнює декларацію про доходи і подає її в податковий

орган.

Залежно від податкових надходжень прибутковий податок разом

з ПДВ становить близько 50 % всіх податкових надходжень держави.

Прибутковий податок з юридичних осіб. Суб’єктами оподаткуван-

ня виступають промислові, комерційні, кредитно-фінансові установи

та підприємства, дрібні приватні підприємства, що не мають статусу

акціонерних товариств (пайові товариства, партнерства, кооперативи

тощо), які знаходяться як на території держави, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування є чистий дохід, що обчислюється як різ-

ниця між усіма доходами, одержаними підприємством, та витратами,

у тому числі необхідними для підтримки процесу комерційної діяль-

ності. Валовий дохід складається з:

· виручки від основної діяльності;

· реалізації зайвих сировини, матеріалів, комплектуючих, напів-

фабрикатів;

· продажу землі, будинків, споруд, устаткування;

· комісійних доходів тощо.

До основних валових витрат належать:

· заробітна плата персоналу (без урахування виплат у вигляді учас-

ті в прибутках);

· витрати на наукові дослідження;

· засоби фонду безнадійних боргів (до цього фонду можна відрахо-

вувати до 0,5 % виручки);

· засоби фонду комплексаційних витрат за кредитами (відрахуван-

ня також здійснюється у розмірі 0,5 % суми кредитів до досягнен-

ня розміру фонду 5 % суми кредитів).

В Італії діє єдина ставка оподаткування — 36 %.

Ці два податки найважливіші серед загальнодержавних.

Основним місцевим податком є місцевий прибутковий. Його спла-

чують як фізичні, так і юридичні особи, він має цільовий характер,

стягується централізовано податковими органами, а потім перера-

ховується місцевим органам управління. За цим податком діє єдина

ставка як для фізичних, так і для юридичних осіб — 16 %.

Суб’єктами оподаткування є приватні особи та корпорації. Але

цей податок стосується тільки певних громадян. Об’єктами оподат-

кування виступають прибутки від переміщення нерухомості, спекуля-

тивних операцій з цінними паперами, підприємницького доходу, а

також заробітна плата осіб вільних професій. Корпорації при визна-

ченні розміру доходу користуються низкою пільг. Так, при розрахун-

ку доходу можна відраховувати доходи, одержані від іноземної філії;

до 50 % для осіб, які займаються сільськогосподарською діяльністю;

підприємств, коли їх дохід становить визначену суму. Підприємства

та приватні особи можуть скоротити свій дохід на 30 %, якщо вони

займаються роздрібною торгівлею, постачанням продуктів харчу-

вання, напоїв до державних установ або їдалень підприємств.

Податок на збільшення вартості нерухомого майна. Об’єктом

оподаткування є різниця між вартістю нерухомості (будинки, спору-

ди, будівельні майданчики, які знаходяться на території Італії) на по-

чаток та кінець періоду. Обчислення проводиться за прогресивною

шкалою й починається з моменту передачі власності або придбання

її платником податку.

Податок з реклами. Ним обкладаються будь-які рекламні засоби,

розташовані в різних місцях, які доступні публіці. Ставки встановлю-

ються муніципалітетами залежно від фінансового стану, виду рекла-

ми та її мети.

Податок за використання суспільних площ стягується з площ, які

використовуються спільно з муніципалітетами або підприємствами

залежно від місцезнаходження, розміру, мети використання.

Податок з автотранспорту. Він є одночасно і державним, і місце-

вим. Ставка податку однакова як для фізичних, так і для юридичних

осіб і залежать від об’єму циліндрів.

Гербовий збір сплачується при одержанні юридичних та правових

документів. Є різні способи справляння цього податку:

· використання гербового паперу;

· використання паперу з водяними знаками;

· погашення гербових марок;

· накладання гербових печаток;

· сплата поштових зборів і платежів.

Сплата реєстрових та реєстраційних зборів відбувається при

здійсненні запису в державних реєстрах — наприклад, нотаріальні

акти передачі прав володіння нерухомим майном, договори про

оренду або передачу прав власності. Ставка становить 0,5–8 %.

При одержанні паспортів, посвідчень водіїв, дозволів на володін-

ня морозильником стягується комісійний збір. При цьому використо-

вуються спеціальні марки.

Місцеві ліцензійні збори стягуються за право сезонної торгівлі або

торгівлі предметами антикваріату.

Податок на спадщину та дарування. Об’єктом оподаткування ви-

ступає вартість майна, яка переходить до іншого власника після

смерті попереднього або при даруванні. Ставка складається з двох

частин: вартості майна та ступеня спорідненості. Перша частина

встановлюється, якщо вартість майна перевищує визначену суму.

Друга сплачується родичами. Батьки та діти від сплати другої части-

ни звільняються, і на них розповсюджується тільки перша частина.

Цільові збори — це шкільний податковий збір, збір за використан-

ня державних земельних ділянок.

В Італії діють три основні способи стягнення податків:

· пряме перерахування податків до бюджету;

· утримання податків при виплаті сум (тобто у джерела);

· стягнення податків за допомогою податкового реєстру. Цей спо-

сіб застосовується, якщо платник податку порушує чинне законо-

давство. Тоді його заносять до спеціального реєстру, повідомля-

ють окружне податкове управління і стежать за ним. Якщо плат-

ник і надалі не сплачує податки, на його майно може накладатися

арешт з наступним продажем на аукціоні.

До особливо тяжких порушень, згідно з чинним у ІР законодав-

ством, належать:

· незаповнення або свідомо неправильне заповнення декларації про

доходи;

· відсутність бухгалтерських записів або порушення порядку їх ве-

дення;

· проведення фіктивних операцій;

· свідоме заниження доходів юридичною або фізичною особою.

4.5. Королівство Іспанія

Податкова політика Королівства Іспанія (КІсп.) суттєво зміни-

лась у 70-х роках ХХ століття, після проведення податкових реформ

1977 та 1984–1985 років. Основна їх мета — реорганізація податкової

служби держави для спрощення процедури сплати податків, поліпшен-

ня обліку платників, посилення боротьби з податковими злочинами.

Для цього були проведені такі організаційні заходи:

· введено ідентифікаційні номери для всіх платників податків — як

для юридичних, так й для фізичних осіб;

· введено податкові етикетки, де міститься вся інформація про

платника податку: ідентифікаційний номер, всі види податків, які

має сплачувати платник, терміни сплати. Ці етикетки юридичним

особам видаються при реєстрації, а фізичним відправляються по-

штою;

· обов’язкове подання податкової декларації разом із податковими

етикетками;

· введено податкові вектори й пам’ятки, в яких визначаються по-

датки та терміни їх сплати;

· встановлено тісне співробітництво з банківськими установами та

структурами;

· змінено організаційну структуру управління податками і подат-

кову службу загалом.

Зміна організаційної структури податкової служби активно поча-

лася в 1992 році, коли з міністерства економіки та фінансів було ви-

ділено податкове управління і на його базі створено податкове агент-

ство. Основними його функціями стали:

· організація податкової служби, податкових органів та плануван-

ня їх діяльності;

· контроль за виконанням податкового законодавства.

· матеріально-технічне забезпечення регіональних, провінціальних

та муніципальних податкових управлінь.

Основними завданнями податкового агентства були:

· зменшення непрямих податків та непрямого податкового тягаря,

утворення системи допомоги платникам податків та розширення

інформаційного обслуговування платників і податкова допомога

за телефоном, створення бази даних з питань та відповідей, скоро-

чення термінів відповідей на запитання та звернення громадян;

· укріплення режиму об’єктивної оцінки модулями. Здебільшого

вони були призначені для роботи з невеликими підприємствами,

щоб спростити процедуру сплати податків та підвищити ефектив-

ність їх стягнення;

· перевірка та контроль за виконанням податкових обов’язків та

боротьба зі злочинами. Щоб досягти цієї мети, було визначено

два типа контролю:

– суспільний контроль, який базується на інформаційній базі й

складається з перевірок річних декларацій за прибутковим по-

датком, розрахунків податку на додану вартість, періодичних

перевірок інших декларацій платника податку;

– поточний контроль податкових інспекторів;

· ефективність стягнення податків, основне завдання якого — при-

мусове стягнення податковим агентством заборгованості, яка не

була сплачена добровільно, і прийняття різних заходів для її по-

вернення;

· сфера митниць та особистих податків. Після створення Європей-

ського Союзу між країнами-членами були знищені і податкові

кордони. Створення єдиного внутрішнього ринку змінило і функ-

ції митниць та напрямки особистих податків. Втім, з’явилася не-

обхідність зміцнення зовнішніх кордонів та посилення боротьби з

шахрайством.

Основним завданням податкового агентства є розширення подат-

кової бази держави, введення нових податкових, митних платежів та

зборів, удосконалення старих податків та забезпечення їх сплати від-

повідно до чинного законодавства або укладених міжнародних угод,

насамперед між державами — членами Європейського Союзу. Крім

того, податкове агентство щорічно затверджує річний план податко-

вих платежів, обов’язковий для всієї податкової служби.

Організація податкової служби КІсп. створена на основі трьох

рівнів бюджету: державного, регіонального, місцевого (муніципаль-

ного). Кожний з них має свої джерела одержання доходів.

Державний бюджет складається на 47 % з прямих податків, з яких