30 % Нижчою). Термін сплати податку настає через дев’ять місяців

після закінчення розрахункового періоду.

Дохід до оподаткування визначається відрахуванням з валового

доходу компанії валових витрат, які дозволені чинним законодав-

ством. До валових витрат належать:

· поточні витрати виробництва та витрати комерційного характе-

ру, оренда приміщень, вартість ремонту тощо;

· компенсаційні платежі робітникам та службовцям при їх звільнен-

ні, за виробничої необхідності, на перепідготовку кадрів, пре-

міальні витрати, подарунки;

· витрати на консультації з різних питань діяльності компаній;

· транспортні витрати;

· вартість ліцензій та інші платежі, пов’язані з одержанням майбут-

нього прибутку;

· представницькі витрати, у тому числі витрати розважального ха-

рактеру, вартість подарунків;

· заробітна плата робітникам та службовцям;

· комунальні послуги, водопостачання, газ, паливо, електроенергія

тощо;

· збитки компаній як комерційного, так й некомерційного харак-

теру.

Для малих підприємств надаються податкові пільги, але їх статус

визначається не за чисельністю працівників, а за розміром одержано-

го прибутку. За особливою системою оподатковуються компанії

нафтодобувної промисловості.

Податок на приріст капіталу встановлюється з метою обмежен-

ня розміру та прибутковості посередницьких операцій з житлом,

автомобілями тощо. Найвищі ставки застосовуються для операцій,

які проводять фізичні особи, менші — для операцій, які проводять

компанії.

Внески на потреби соціального страхування. При розрахунку цьо-

го податку всіх платників поділяють на чотири класи залежно від

характеру трудових відносин. До першого класу належать наймані

працівники та їх роботодавці. Вони мають диференційовані ставки

внесків. Деякі платники цієї категорії звільняються від сплати згада-

ного внеску — не сплачують повністю внесок ті, хто має заробіток за

тиждень менший за встановлену суму. Другий клас — ненаймані,

самостійні працівники, підприємці, працівники вільної праці. Їх по-

даток визначається твердою ставкою. До третього класу належать

непрацюючі громадяни. Вони також мають фіксовану ставку. До чет-

вертого класу зараховують осіб, дохід яких перевищує певну суму.

Внески цього класу становлять 6,3 % одержаного доходу. Платники

податку мають право на пільги залежно від класу.

Податок на додану вартість є одним із основних непрямих по-

датків і становить 17 % загальної дохідної частини бюджету держави.

Він сплачується з новоствореної вартості, яка утворюється на кожно-

му етапі виробництва та просування товарів. Платник самостійно

встановлює розмір податку і несе повну відповідальність за порядок

його сплати. Тому важливе значення має контроль за платниками

податку, який здійснює управління мит і акцизів в інтервалі 1–9 ро-

ків. Для підприємств малого бізнесу ця періодичність може станови-

ти один місяць (втім, документація повинна зберігатися протягом

шести років). За порушення чинного законодавства (шахрайство, об-

ман, затримка реєстрації, порушення в оформленні податкових зобо-

в’язань) законодавством Великобританії передбачаються адміністра-

тивні покарання (крім відшкодування податку, як правило, у три-

кратному розмірі) або покарання у вигляді позбавлення волі на тер-

мін від шести місяців до семи років залежно від обставин справи.

Наприклад, за затримку реєстрації передбачається штраф у розмірі

до 30 % суми податку. Нині діють три ставки податку на додану вар-

тість: 0; 8 та 27,5 % залежно від виду діяльності або товарів та ви-

робів, які реалізуються. Деякі групи товарів та виробів або послуг

взагалі звільняються від сплати ПДВ (земля, гральний бізнес, пошто-

ві послуги, страхування здоров’я тощо).

Акцизи. Вони встановлюються на алкогольні напої, тютюнові ви-

роби, транспортні засоби, пальне. Деякі товари оподатковуються за

твердою ставкою (наприклад, на 1 літр алкогольного напою) або у

відсотках до вартості виробу чи у вигляді відсоткової надбавки до

ціни (тютюнові вироби). Загалом ставки акцизів становлять від 10 до

30 %.

До непрямих податків належать мито, збори з кінних перегонів,

собачих перегонів, грального бізнесу.

Одним із найдавніших податків, який і зараз застосовується у Ве-

ликобританії, є гербовий збір. Він уперше був введений ще в 1694 році.

Зазначений податок встановлюється на документи й стягується з осіб

під час оформлення різних цивільно-правових угод. Такі угоди по-

винні мати штамп, що підтверджує сплату гербового збору. Він, як

правило, встановлюється у твердій валюті або у відсотках до вар-

тості власності. При реєстрації угод з цінними паперами ставка ста-

новить 0,5 % сплаченої суми за цінні папери.

Основним місцевим податком (взагалі питома вага місцевих по-

датків серед усіх податкових надходжень становить 10 %) є податок

на майно. Сплачують його громадяни, які наймають житло. Ставку

податку встановлюють місцеві органи влади відповідно до вартості

нерухомого майна, оцінка якого проводиться раз на 10 років.