20 % Митної вартості, для країн з режимом найбільшого сприяння в

торгівлі — 15 %, а для держав з режимом вільної торгівлі з ЛР ввізне

мито взагалі відсутнє. Для товарів, які виробляються у країнах Євро-

пейського Союзу, укладаються угоди про вільну торгівлю, особливо

це стосується сільськогосподарської продукції. Знижені ввізні тари-

фи (здебільшого їх ставка не перевищує 1 % або взагалі відсутня)

встановлюються на запчастини, промислове, транспортне обладнан-

ня, всі види імпортованої сировини для переробної та харчової про-

мисловості, а також на товари, які не виробляються в ЛР. Відповідні

ставки для товарів, які забезпечують режим найбільшого сприяння в

торгівлі, встановлюються у розмірі 0,5 % вартості товару. Підвищені

ввізні тарифи визначаються для окремих видів товарів, які виробля-

ються в ЛР. Насамперед це стосується сільськогосподарської продук-

ції, домашньої худоби, м’ясомолочної продукції, м’ясних виробів,

риби, картоплі, овочів, а також для окремих видів сільськогоспо-

дарської продукції, яка виробляється тільки в ЛР. Для деяких про-

мислових товарів, які виробляються тільки в ЛР імпортний тариф

встановлюється на рівні основної ставки. До таких виробів належать

цемент, парфуми, мило, свічки, певні види паперу та макулатури,

пральні машини, електроінструменти, телефонні апарати, деякі види

текстилю, одягу, взуття тощо.

Митна вартість товару використовується для розрахунку митно-

го податку та інших митних платежів, для встановлення вартості то-

вару та інших предметів, а також для визначення розміру штрафів та

інших санкцій для порушників митних правил. Митну вартість ім-

портованих в ЛР товарів та виробів розраховує імпортер та митний

службовець. Метод розрахунку імпортери вибирають самостійно, а

правильність цього методу встановлює митна установа Служби дер-

жавних доходів, яка проводить митне оформлення вантажів. Митна

вартість повинна розраховуватись на підставі фактично та докумен-

тально підтвердженої інформації. Якщо така інформація відсутня, то

митна установа має право використовувати ті відомості про ціни, які

є на аналогічну продукцію чи знаходяться у відповідних каталогах

торговельних фірм, або будь-яку інформацію з інших джерел. Митна

вартість імпортованих товарів визначається різними методами:

· за вільною ціною імпортованих товарів, яку вказує імпортер;

· за митною вартістю ідентичних товарів;

· за митною вартістю однотипних товарів;

· за митною вартістю товарів, які виробляються в іншій державі.

Вільна ціна імпортованих товарів включає як фактично сплачену

суму, так і інші витрати:

· витрати на транспортування товарів з-за кордону, в тому числі на

розвантаження, перевантаження та розміщення вантажу у схови-

щах, витрати, пов’язані зі страхуванням товару, посередництво,

вартість тари та пакування;

·

портеру безкоштовно або зі зниженням оплати з метою викорис-

тання для експорту, виробництва та продажу;

· ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів інтелектуаль-

ної власності, які імпортер прямо або непрямо повинен здійснити

згідно з умовами продажу;

· частина прибутку імпортера, одержана при подальшому продажі

товарів, які підлягають оцінюванню.

Основним методом визначення митної вартості є договірна ціна

імпортованих товарів та інших виробів. Для товарів, які, згідно з

комбінованою номенклатурою класів, фіксуються за товарними гру-

пами, митна вартість визначається на підставі вартості ідентичних чи

однотипних товарів за світовими цінами або на рівні місцевої опто-

вої ціни. Як правило, за основу беруться світові ціни країн ЄС. При

визначенні митної вартості товарів, які експортуються, за основу бе-

руться внутрішні ціни. Але в ціну не включаються витрати на переве-

зення, страхування товарів, інші витрати, які виникають за межами

ЛР, та ПДВ. Вартість культурних цінностей та предметів мистецтва

встановлюють експерти Державної інспекції із захисту пам’ятників

культури, при цьому вартість вказується у дозволі на вивезення. Слід

зазначити, що в ЛР існує багато товарів, робіт та послуг, які взагалі не

обкладаються митним податком. Переважно це стосується товарів, які

потім використовуються для державних потреб.