3.5. Латвійська Республіка

Латвійська Республіка (ЛР) однією з перших вийшла зі складу

Радянського Союзу і почала будувати нову економічну систему, в

тому числі й податкову.

Як і в більшості країн, фінансовий рік в ЛР починається 1 січня і

закінчується 31 грудня. Але в деяких випадках з дозволу міністер-

ства фінансів Латвії можуть встановлюватися й інші періоди.

Кожний платник податку щорічно повинен подати в податкові

органи податкову декларацію з обов’язковими фінансовими доку-

ментами, що підтверджують дані цієї декларації. Податковий звіт на-

дає власну оцінку фірми про розміри податків, які підлягають сплаті.

Ця сума визначається підприємством самостійно, але надалі підлягає

перевірці податковими органами. Якщо з’ясовується, що платник

сплатив податки не в повному обсязі, він повинен зробити доплату,

а також на нього може бути накладено штраф. Особливі штрафні

санкції застосовуються до тих, хто ухиляється від сплати податків.

Більшість податків сплачується до 15 числа кожного місяця

авансовим способом протягом року. При сплаті кінцевої суми ті,

що були внесені попередньо, враховуються при розрахунку загаль-

ної суми податку. Якщо авансові платежі сплачені у розмірі, який

не покриває повністю річної суми податку, платник повинен спла-

тити різницю протягом 15 днів після одержання повідомлення. Як-

що, навпаки, платник сплатив більшу авансову суму, то переплата

йому повертається або ж, за бажанням платника, зараховується на

наступний рік.

Податкова система ЛР побудована приблизно так, як і в інших

країнах Західної Європи, але є і певні особливості.

Податок на прибуток корпорацій сплачують усі компанії-резиден-

ти, тобто ті, що зареєстровані і здійснюють господарсько-фінансову

діяльність в ЛР. У країні ставка зазначеного податку єдина для всіх

платників — 25 %. Він стягується з прибутку, що відображається у

фінансових звітах компанії. Але розмір прибутку, який оподатко-

вується, має бути скорегованим. Наприклад, дивіденди, одержані від

інших компаній-резидентів, не включаються в оподатковуваний

дохід, а дивіденди, які одержані від компанії-нерезидента, підлягають

оподаткуванню. Прибуток від капіталу, що входить до оподаткову-

ваного доходу, обкладається податком за звичайною ставкою. Крім

того, згідно з законодавством ЛР, компаніям не можна відраховува-

ти з оподатковуваного доходу кошти, що вкладаються в сумнівні

боргові резерви.

Компанії-нерезиденти оподатковуються за загальною ставкою.

Нерезидентом вважається будь-яка юридична особа, фактично зареє-

стрована за межами ЛР. Якщо дочірнє підприємство компанії-нере-

зидента є резидентським об’єктом і відділене від основного об’єкта,

то воно оподатковується, згідно з законодавством ЛР, за звичайною

ставкою, як і компанії-резиденти. Так само оподатковується будь-

який дохід, одержаний за межами ЛР.

Податок на додану вартість. Цей податок порівняно з іншими

країнами вступив у дію відносно пізно — з 1 травня 1995 року. Ним

оподатковується постачання товарів та послуг, а також імпорт то-

варів. На відміну від інших країн, при сплаті згаданого податку є

певні особливості. Так, він сплачується виходячи з комерційних цін

на товари та послуги, причому механізм його побудований таким

чином, що найбільший тягар лягає на кінцевого споживача.

Податок на землю в ЛР стягують лише з власників землі. Ставка

податку встановлюється залежно від напрямку використання землі.

Від сплати податку звільняються землі, що використовуються для

транспортування, непродуктивні землі, якщо вони не підлягають

економічному використанню, землі, на яких є персональні місця

проживання, загальноосвітні заклади або установи місцевих органів

влади.

Податок на майно. Ним оподатковується майно або цінності, які

знаходяться тільки в ЛР. Податок має прогресивний характер. Його

найбільша ставка становить 4 % на власність, яка оцінюється вище

визначеної суми. Але від сплати цього податку звільняється вартість,

яка не використовується для ділових цілей або використовується для

сільськогосподарських цілей.

Акцизний податок. Його платниками є юридичні та фізичні особи

або їх об’єднання, які виробляють та реалізують підакцизні товари

або такі, що імпортуються з інших країн. Вони сплачують зазначе-

ний податок після реалізації виробів, а підприємства, які імпортують

товари, — на митниці при перетині державного кордону і перерахо-

вують у банківські установи, причому перерахунок може здійснюва-

тися заздалегідь, за винятком тих товарів, які надалі підлягають мар-

кіруванню акцизними марками. З останніх акцизний податок стягу-

ється при придбанні цих марок. Якщо такі товари потім експорту-

ються, то сплачений податок з державного бюджету не повертається.

Ставки зазначеного податку встановлюються у двох формах:

· в національній валюті (латах);

· у відсотках до ціни реалізації. Якщо товар завозиться з-за кордо-

ну — то до вартості ввезених товарів згідно з митною деклара-

цією.

Для сільськогосподарських виробників існує положення, коли

при використанні пального для відповідних агропромислових робіт

держава повертає їм акцизний податок із розрахунку вартості 120

літрів дизельного палива на кожний гектар сільськогосподарських

угідь, які використовуються для виробництва продукції, якщо вироб-

ник є власником цієї землі. Якщо на ці землі укладений договір орен-

ди, то акцизний податок повертається тільки орендарям.

У ЛР передбачаються пільги при сплаті акцизного податку. Так,

не оподатковуються:

· дорогоцінні метали, каміння та вироби з них, які імпортуються

або закуповуються для потреб фонду дорогоцінних металів ЛР;

· дорогоцінні метали для виготовлення зубних протезів;

· матеріали, які використовуються для потреб виробництва, на тех-

нологічні потреби, якщо акцизний податок стягується з готових

виробів;

· ратифікований етиловий спирт для медичних потреб, ветеринар-

ної медицини, науково-дослідних робіт та для фармацевтичної

промисловості;

· тютюновай пил та тютюнові препарати, що використовуються як

засоби захисту рослин;

· легкові автомобілі з поршневим двигуном внутрішнього згоран-

ня, робочий об’єм циліндрів якого перевищує 1600 куб. см;

· легкові автомобілі з двигуном внутрішнього згорання з компре-

сійним запалюванням (тобто дизелі або напівдизелі), робочий

об’єм циліндрів яких не перевищує 1600 куб. см;

· легкові автомобілі, яким не більше семи років з дати заводського

випуску;

· легкові автомобілі з електродвигунами;

· легкові автомобілі з вантажним кузовом, фургони;

· товари, що експортуються;

· транзитне перевезення вантажів.

Крім того, встановлюється максимальна кількість товарів, яка

при ввезенні на митну територію ЛР можуть використовуватись спо-

живачами для власних потреб. Звільняються від сплати акцизного

податку фізичні особи, які ввозять алкогольні напої до одного літра

або одну одиницю в оригінальній упаковці, але не більш як три літ-

ри, цигарки — до 200 цигарок на одну особу. В ЛР зберігається прин-

цип одноразовості сплати зазначеного податку. Якщо фізична або

юридична особа продає автомобіль, який уже один раз оподаткову-

вався, то надалі з нього акцизний податок не сплачується. Акцизний

податок з легкових автомобілів, які вивозяться за межі ЛР, повер-

тається з державного бюджету протягом трьох місяців. Він також по-

вертається виробникам підакцизних товарів, якщо вони експортують

свою продукцію за межі ЛР.

Митний податок встановлюється на підставі вартості товарів та

інших виробів, митних тарифів та правил проходження товарів через

кордон країни. Його сплачують як юридичні, так і фізичні особи, які

ввозять з-за кордону або, навпаки, вивозять за кордон товари та ви-

роби. Для юридичних осіб платежі повертаються у безготівковій

формі попереднім розрахунком. Для фізичних осіб розрахунок мож-

на проводити готівкою при перетині кордону. Якщо сплачено біль-

шу суму податку, то на вимогу власника товару її йому повертають

у встановленому порядку за юридичною адресою (місцем проживан-

ня) протягом шести місяців з дня випуску товарів у вільний обіг. Як-

що власник товару не повністю сплатив митний податок, то, за роз-

порядженням митних установ, ця сума стягується з нього в подвій-

ному розмірі протягом трьох років з дня випуску товарів у вільний

обіг. Інколи сплата митного податку як для фізичних, так і для юри-

дичних осіб може бути відкладена на термін до трьох місяців на під-

ставі довідки або іншого документа, виданого Службою державних

доходів про прийняття на облік відповідного платежу. Для юридич-

них осіб, які протягом тривалого часу не порушували фінансову та

митну дисципліну і зобов’язуються виконувати вимоги Служби дер-

жавних доходів, може бути застосована процедура митного боргу,

яка дає змогу відкласти сплату митного податку на 10 днів. Такою

пільгою можуть користуватися також вантажовідправники, які одер-

жали дозвіл на виконання певної процедури митного контролю. При

стягненні зазначеного податку велике значення мають митні тарифи.

Вони встановлюються на товари, які переміщуються через кордон

ЛР, відповідно до гармонізованої системи опису та кодування това-

рів і комбінованої номенклатури.

Виділяють кілька видів ставок:

· основна ставка;

· ставка режиму найбільшого сприяння в торгівлі;

· ставка режиму вільної торгівлі;

· ставка, що застосовується при торгівлі ЛР з іншими державами

згідно з укладеними угодами.

Але слід зазначити, що дотримується принцип захисту власного

виробника. Так, якщо внаслідок інтенсивного імпорту за демпінго-

вими цінами або субсидійованого імпорту товарів виникають або

можуть виникнути матеріальні витрати у місцевого виробника та-

ких або аналогічних товарів, то Кабінет Міністрів може на певний

час ввести механізм антидемпінгу чи різні компенсації, додаткові

платежі для імпортерів чи експортерів. Антидемпінговий платіж не

може бути більшим за різницю між ціною на аналогічний товар на

зовнішньому ринку та вартістю цього товару. І навпаки, щоб лібе-

ралізувати торгівлю, уряд може встановлювати менші квоти мит-

них тарифів.

Для більшості товарів основна ставка митного тарифу становить