- •Образотворче мистецтво
- •Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст..: і.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко «Маруся», романтичні твори т.Шевченка.
- •Українська літературна байка с.Гребінка, л.Глібов.
- •Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний.
- •Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.. В.Тропінін, т.Шевченко, м.Мурашко, і.Айвазовський, а.Куінджи
- •Класицизм в архітектурі України хіх ст..
- •Багатостильовість української архітектури хіх ст..
- •Особливості освіти України першої пол.. Хіх ст.. Створення Харківського, Київського, Новоросійського університетів.
- •Зміни в освіті України др. Пол. Хіх ст..
- •Розвиток музичного мистецтва м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Леонтович, д.Січинський, с.Людкевич.
- •Музичний театр – особливе явище української культури хіх ст..
- •Формування і розвиток українського театру в хіх ст.. М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий.
- •Розвиток науки в Україні в хіх ст..
- •15. Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920рр.
- •16. Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписемністю, сворення нової системи освіти.
- •17.Різноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр. Хх ст.: м.Вороний, п.Тичина, в.Сосюра, м. Рильський, м.Зеров.
- •18. Розвиток театрального мистецтва та драматургії в радянській Україні в 20 рр хх ст.: о. Загаров, л.Курбас, п. Саксаганський, г.Юра, в.Вингниченко, м.Куліш.
- •19. Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр хХст.:м.Леонтович, к.Стеценко, я.Степовий, і. Паторжинський, м.Литвитненко-Вольгемут, г.Верьовка, м.Ревуцький.
- •20. Розвиток науки Радянської України в 20-30рр хх ст..
- •21. Становище української культури в 20-30 рр. ХХст в українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •22. Внесок української науки в перемогу в Великій вітчизняній війні 1941-1945рр.
- •23. Внесок діячів літератури, театру, кіно в великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.
- •24. Відродження та становище української культури в післявоєнний період.
- •26.Проблеми розвитку української культури в еміграції.
- •27. Суперечливий характер розвитку культуру України в 70-80 р. ХХст
19. Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр хХст.:м.Леонтович, к.Стеценко, я.Степовий, і. Паторжинський, м.Литвитненко-Вольгемут, г.Верьовка, м.Ревуцький.
Велику роль у повсякденному побуті трудящих відігравали старі революційні пісні, які з встановленням Радянської влади розправили свої могутні крила, полинули з краю в край, піднімаючи народні маси на остаточний розгром свого одвічного ворога — поміщиків і капіталістів.Для популяризації революційних пісень на Україні багато зробили такі видатні композитори-класики, як М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко.Леонтович зробив хорові розкладки таких пісень, як «Інтернаціонал», «Молода гвардія», «Ми ковалі». Я. Степовий гармонізував і надрукував цілий збірник революційних пісень. К. Стеценко обробив для хору «Червоний прапор», «Варшав'янку». Всі названі тут композитори не обмежили себе тільки гармонізаціями, або ж хоровими розкладками революційних пісень. Вони розучували їх з професіональними капелами, з колективами художньої самодіяльності, в школі, в Червоній Армії. Крім того, М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко брали діяльну участь у громадській роботі, у налагодженні музичного життя молодої Країни Рад.
Шляхом композиторів старшого покоління пішла і тодішня композиторська молодь. Г. Верьовка аранжував для хору дві популярні революційні пісні: італійську «Вперед, народе, йди» і французьку «Карманьйолу», Л. Ревуцький створює свою гармонізацію «Інтернаціоналу» і трохи згодом пише пісню «Уперед, хто не хоче конати» на революційні слова П. Грабовського.
І.Паторжинський. У 1925—35 соліст оперного театру в Харкові, від 1935 — Українського театру опери та балету в Києві. П. — один з чільних представників українського вокального мистецтва, мав сильний голос оксамитового тембру. Лауреат Сталінської премії (1942). У 1946—60 професор Київської консерваторії. Серед учнів — Д. Гнатюк, А. Кікоть та ін. Гастролював у Польщі, Фінляндії, Канаді, США. Провадив громадську роботу (у 1945—54 — голова правління Українського театрального товариства). М. С. Хрущов пише у спогадах, що Паторжинський, котрого як людину й співака поважав сам Сталін, разом із М. Литвиненко-Вольгемут заступився за арештованого композитора Костянтина Данькевича і домігся звільнення останнього.
М.Литвиненко-Вольгемут – народна артистка УРСр, СРСР. Виступала в оперних театрах Петрограда (1914-1916), Вінниці (1919-1922), Харкова (1923-1935) і Києва (1935-1953). Мала сильний чистий голос, високорозвинену вокальну техніку. Її репертуар містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві зразки, позначені національним колоритом: Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Лисенка), українські народні пісні. Виконувала партії класичного репертуару.