2. Державна допомога сім'ям з дітьми

За умов ринкової економіки держава зобов'язана гарантувати належний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми, стимулювати підвищення рівня народжуваності шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сімей, їхніх доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо.

Державні органи соціального захисту населення призначають і виплачують такі види допомоги:

— по вагітності і пологах жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації і жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості;

— одноразову допомогу при народженні дитини не працюючим батькам;

— по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

— грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років — непрацюючим ;

— по догляду за дитиною-інвалідом;

— на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років)непрацюючим батькам;

— на дітей одиноким матерям;

— на дітей військовослужбовців строкової служби;

— тим часову допомогу на не повнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Державна допомога сім'ям з дітьми може виплачуватися за рахунок Фонду соціального страхування України; Пенсійного фонду України, інших позабюджетних і благодійних фондів, коштів державного та місцевих бюджетів та інших джерел у порядку, визначеному чинним законодавством.

Допомога по вагітності і пологах надається жінкам :

— які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання;

— звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації незалежно від форм власності;

— зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні не менше ніж 10 місяців;

— які займаються підприємницькою діяльністю, в том у числі на умовах індивідуальної (групової) оренди, або працюють в особистому селянському (фермерському) господарстві, за умови сплати у встановленому порядку страхових внесків до Фонду соціального страхування України;

— членам творчих спілок, творчим працівникам, які не є членами творчих

спілок, а також тим, які працюють за авторським договором, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України;

— що навчаються з відривом від виробництва;

— військовослужбовцям;

— з числа військовослужбовців, звільнених із Збройних сил України, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань у зв'язку з вагітністю та пологами; — з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Жінкам , які працюють або навчаються, допомога призначається та виплачується за місцем основної роботи (навчання, служби), а іншим жінкам, які мають право на допомогу, але не працюють, — органами соціального захисту населення за місцем проживання.

Підставою для призначення жінкам допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності), а для жінок — військовослужбовців — видана у встановленому порядку довідка лікувального закладу (військово-лікарської комісії).

Допомога виплачується жінкам за весь час відпустки по вагітності та пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів.

Розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами визначається шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тривалості відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.

Для розрахунку середньоденного доходу береться для працюючих жінок — їхня заробітна плата (доход), для зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітних — мінімальна зарплата, для студентів — стипендія, для військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ — розмір грошового і натурального забезпечення.

Особи, які усиновили новонароджених дітей, мають право на допомогу по вагітності і пологах на період після родової відпустки з дня народження дитини (56 календарних днів).

Одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується матері (батькові) у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати підприємством, організацією чи установою за місцем основної роботи (служби, навчання) матері (батька). Якщо батьки не працюють (не служать і не навчаються), допомога призначається органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Матері, які стали на облік у медичному закладі у ранні строки вагітності (до 12 тижнів), регулярно відвідували і виконували рекомендації лікарів, мають право на отримання додаткової одноразової допомоги при народженні дитини у двократному розмірі мінімальної заробітної плати.

У разі народження двох і більше дітей одноразова допомога призначається на кожну дитину.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається на підставі довідки про народження дитини, виданої органами ЗАГСу, а додаткова допомога — на основі довідки медичного закладу за умови звернення по допомогу не пізніше 6 місяців від дня народження дитини.

У разі смерті матері при пологах одноразова допомога при народженні дитини надається батькові чи іншій особі, яка виховує дитину. Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину, одноразова допомога виплачується на загальних підставах.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мають батьки (мати або батько) дитини, баба, дід, або інший родич, який здійснює догляд за дитиною.

Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за трьома і більше дітьми до 16 років, призначаються і виплачуються матері (батькові)у розмірі:

100% мінімальної заробітної плати — матерям (батькам ),зайнятим доглядом за трьома дітьми віком до 16 років; 200% мінімальної заробітної плати — матерям (батькам) зайнятим доглядом за чотирма і більше дітьми віком до 16 років.

Допомога по догляду за дитиною-інвалідом призначається одному з непрацюючих працездатних батьків або особі, яка їх замінює, що здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16-річного віку у розмірі 100% мінімальної заробітної плати. Підставою для призначення такої допомоги є наданий у встановленому порядку медичний висновок. Допомога виплачується батькам або особі, яка їх замінює, щомісячно до досягнення дитиною-інвалідом 16 років. Допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років) призначається сім'ям, які виховують дітей зазначеного віку (незалежно від одержання на дітей пенсій та інших видів допомоги), коли середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Розмір вказаної допомоги — 50% мінімальної заробітної плати на кожну дитину.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається одиноким матерям (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку; вдовам і вдівцям з дітьми, які не одержують на них пенсію у разі втрати годувальника або соціальну пенсію, у розмірах:

— 100% мінімальної заробітної плати — одиноким матерям (вдовам, вдівцям) з числа дітей — сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, колишніх вихованців дитячих будинків (шкіл-інтернатів), які мають дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років);

— 50% мінімальної заробітної плати — одиноким матерям, які мають дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років), вдовам та вдівцям з дітьми, які не одержують на них пенсію у разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомога на дітей військовослужбовців строкової служби призначається дружинам у розмірі 100% мінімальної заробітної плати на кожну дитину, незалежно від одержання на дітей пенсій та інших видів допомоги, за поданням районного (міського) військового комісаріату. Тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів призначається матері (батькові), опікунові, тоді, якщо рішенням суду або його постановою про стягнення аліментів і додаткових витрат з осіб, зобов'язаних до їх сплати, не виконуються у таких випадках:

— розшук їх органами внутрішніх справ;

— відсутність у них заробітку, з якого можуть бути стягнені аліменти;

— перебування їх на примусовому лікуванні без виплати спеціальних допомог;

— постійне проживання таких осіб на території іноземних держав, з якою Україна не має договору про взаємне виконання судових рішень.

Тимчасова допомога надається у розмірі 50% від мінімальної заробітної плати на кожну дитину і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання дітей.