Перелік питань до екзамену з дисципліни

«Історія економіки та економічної думки»

http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/3819/1/Economic%20history%20and%20economic%20thought.pdf

http://uadocs.exdat.com/docs/index-64750.html?page=4

http://www.student-works.com.ua/shpargalku/Istoriya_economiky/6.html

1. Предмет та завдання курсу історія економіки та економічної думки.

Зародження науки припадає на XVI ст. Історія економіки вивчає всі прояви економічної діяльності людства з найдавніших часів до сьогодення. Об’єктом дослідження є економіка на макро-, мезо-, мікро та глобальному рівнях. Економічна думка – найзагальніше, надзвичайно широке і бага-топланове поняття, яке відомий дослідник історії економічного аналізу. Першим фундаменталь-ним дослідженням з історії економічної науки була праця відомого австрійського вченого Й. Шумпетера “Історія економічного аналізу” (1954), яку він охарактеризував як “історію інтелектуальних зусиль, зроблених людьми для того, щоб зрозуміти економічні явища”.

Мета історії економіки та економічної думки як науки полягає в дослідженні генезису економічної діяльності людства та відповідного розвитку економічних поглядів і концепцій. Тому важливо знати, які фактори є найбільш вагомими для розвитку економічної науки. Предмет історії економіки був визначений вже в другій половині XIX ст. економічна історія – це наука, яка вивчає економічне життя людей у всій його багатогранності, з найдавніших часів до наших днів. Предметом історії економічної думки є історичний процес виникнення та розвитку системи економічних ідей, течій і шкіл, формування і розвиток економічної науки як особливої системи знань. Узагальнюючи досвід теоретичної діяльності економістів різних шкіл і напрямів, слід виділити такі методи дослідження: метод спосте-реження економічних явищ, історико-генетичний, системно-структур-ний, проблемно-логічний, компаративний економічний аналіз, статис-тичний аналіз, експеримент.

Завданнями курсу є:

аналіз основних історичних фактів та процесів, що характеризують становлення та розвиток господарств країн Східної та Європейсь-кої цивілізацій;

формування цілісного уявлення про еволюцію економічної науки на основі усвідомлення закономірностей та загальної логіки розви-тку світової економічної думки;

аналіз економічних процесів та їх відображення в економічній ду-мці на різних етапах розвитку людської цивілізації;

оволодіння категоріальним апаратом дослідження історичного роз-витку господарства;

виявлення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економі-чних учень, поглиблення знань з економічної теорії та інших еконо-мічних дисциплін;

виявлення взаємозв’язку та спадкоємності економічної політики держав з теоретичними концепціями минулого та сучасності.

2. Основні принципи та критерії «періодизація» економіки та економічної думки.

За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. На сьогодні переважають три основні підходи до цієї про-блеми:

трактування економічної історії людства як сходження по висхідній;

теорія історичного кругообігу;

теорія цивілізацій.

Останнім часом більш значного поширення набуває цивілізацій-ний підхід. Цивілізації – це прогресивний рух суспільства від простого до складного, а соціально-економічні формації – сходинки цивілізації, які з часом, зживши себе, вимагають заміни.

Важливу роль у періодизації історії відіграла формаційна теорія К. Маркса. Маркс розглядав лінійну модель розвитку суспільства, аналізував його еволюцію як закономірну зміну соціально-економічних формацій, в основу якої покладено суперечність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

У 60-х роках XX ст. популярними стали теорії “індустріально-го суспільства” французького соціолога Р. Арона і “стадії економі-чного розвитку” американського соціолога У. Ростоу. Продовжен-ням цих теорій стала концепція постіндустріального суспільства, а видатними її представниками – Д. Белл, Г. Кант та інші науковці. В основу поділу всесвітньої історії (зокрема й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустріальне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (прогресуюче) і постіндустріальне суспі-льство. В основу цього поділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділи праці. Відповідно до кон-цепції “постіндустріального суспільства”, залежно від технічного рівня суспільства, послідовно відбувається перехід від “первинної” сфери господарської діяльності (сільське господарство) до “вто-ринної” сфери економічної діяльності (промисловість) та на сучас-ному етапі до “третинної” сфери (сфери послуг та інформатики, в якій провідне місце належить науці та освіті).

Достатньо дискусійним у вітчизняній і зарубіжній історіографії є питання про періодизацію економічної історії. Слід зауважити, що і в XIX ст. у поглядах на це питання також не було єдності. За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. Проте на сьогодні переважають три основні підходи до цієї проблеми:

— трактування економічної історії людства як сходження по висхідній (прихильники — С. Десніцький, Б. Гільдебрант, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О. Тоффлер та ін. );

— теорія історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Майєр та ін.);

— теорія цивілізацій (М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі та ін.).

Останнім часом в Україні та за кордоном все більше прихильників здобуває цивілізаційний підхід до вивчення історії, в тому числі економічної. Цивілізації — це прогресивний рух суспільства, рух від простого до складного, а соціально-економічні формації — сходинки цивілізації, які з часом, зживши себе, вимагають заміни. Невипадково в сучасній західній літературі цивілізаційний фактор розглядається не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визначає розвиток.