Поняття файла

У основі будь-якої операційної системи лежить принцип організації роботи зовнішнього пристрою зберігання інформації. Незважаючи на те, що зовнішня пам'ять може бути технічно реалізована на різних матеріальних носіях (наприклад, у вигляді гнучкого магнітного диска або магнітної стрічки), їх об'єднує прийнятий в операційній системі принцип організації зберігання логічно пов'язаних наборів інформації у вигляді так званих файлів.

Файл- логічно пов'язана сукупність даних або програм, для розміщення якої у зовнішній пам'яті виділяється іменована область.

Файл служить обліковою одиницею інформації в операційній системі. Любі дії з інформацією в MS DOS здійснюються над файлами: запис на диск, виведення на екран, введення з клавіатури, друк, зчитування інформації з CD-ROM і т.д.

На диску файл не вимагає для свого розміщення безперервного простору, звичайно він займає вільні кластери в різних частинах диска. Зведення про номери цих кластерів зберігаються в спеціальній таблиці FAT. Кластер є мінімальною одиницею простору диска, який може бути відведений файлу. Самий маленький файл займає один кластер.

У файлах можуть зберігатися різноманітні види і форми представлення інформації:

тексти, малюнки, креслення, числа, програми, таблиці і т.п. Особливості конкретних файлів визначаються їх форматом. Під форматом розуміється елемент мови, в символічному вигляді що описує представлення інформації в файлі.

Текстова інформація зберігається в файлі в кодах ASCII, в так званому текстовому форматі. Вміст текстових файлів можна переглянути на екрані дисплея за допомогою різних програмних засобів, в тому числі і в MS DOS.

Будь-який інший файл з нетекстовою інформацією переглянути тими ж засобами, що і текстовий файл, не можливо. При перегляді на екран будуть виводитися абсолютно незрозумілі символи.

Для характеристики файла використовуються наступні параметри:

• повне ім'я файла;

• об'єм файла в байтах;

• дата створення файла;

• час створення файла;

• спеціальні атрибути файла: R (Read only) тільки для читання, Н (Hidden) прихований файл, S (System) системний файл, А (Archive) архівний файл.

З поняттям файла в MS DOS тісно пов'язане поняття логічного диска. Логічний диск створюється і керується спеціальною програмою (драйвером). Він має унікальне ім'я у вигляді однієї латинської букви, наприклад С, D, Е, F і т.д. Логічний диск може реалізовуватися на жорсткому диску, на гнучкому диску, на CD-ROM, в оперативній пам'яті (електронний диск) і т.п. На одному фізичному диску може бути створено декілька логічних дисків.

Увага! У подальшому викладі під диском будемо розуміти логічний диск.

СПОСОБИ ЗВЕРНЕННЯ ДО ФАЙЛА

Як звертатися до файла

До файла можна звертатися з допомогою імені, повного імені, специфікації. Для того щоб скористатися одним з цих варіантів, треба знати ряд правил і угод, що дозволяють уніфікувати в операційній системі процедуру звернення до файла. Розглянемо ці варіанти.

Правило утворення імені. Ім'я файла завжди унікальне і служить для відмінності одного файла від іншого. Ім'я файла утворюється не більш ніж з восьми символів, причому використовуються тільки букви латинського алфавіту.

Увага! При утворенні імені не можна використати російські букви і символи. *?:;,<>= пропуск.

На ім'я до файла звертаються рідко, звичайно тільки в тих прикладних програмах, коли це спеціально передбачене, а також при введенні імені файла, де зберігається команда операційної системи.

Як ім'я файла можна використовувати символьне ім'я пристрою:

PRN чи LPTl(2,3) CON СОМ1(2,3,4) NUL

принтер або будь-який пристрій, підключений до паралельного порту; консоль (клавіатура при введенні і дисплей при виведенні); зовнішній пристрій, підключений до послідовного порту; фіктивний пристрій, висновок в файл NUL нікуди не направляється, а просто знищується.

Правило утворення повного імені. Звичайно до файла звертаються з допомогою повного імені, за винятком обумовлених вище випадків. Повне ім'я файла більш детально характеризує файл і утвориться з імені файла і типу (розширення), розділеного крапкою.

Тип файла служить для характеристики інформації, що зберігається в файлі і утворюється не більш ніж з трьох символів, причому використовуються при утворенні імені, тільки букви латинського алфавіту.

Увага! У повному імені недопустимі пропуски між ім'ям і типом.

При утворенні типу, так само як і імені, не можна використати російські букви і символи. *?:;,<>= пропуск.

Приклад 9.3. BETA.BAS файл BETA для зберігання програм на Бейсике, STRAN.TXT файл STRAN для зберігання тексту; COPY.COM файл COPY, що містить програму операційної системи по копіюванню файлів.

При роботі на персональному комп'ютері встановлений ряд угод по завданню типу файла, деякі з яких приведені в табл. 1.

Таблиця 1. Угоди що до типу файлів

Тип	Призначення
. ARJ	Архівний файл
. ВАК	Копія файла, що створюється при перезаписі файла оригіналу
. BAS	Програма на мові Бейсік
. ВАТ	Командний файл
. COD	Версія файла типу. OBJ на мові асемблера
. СОМ	Командний системний файл, що виконується
. DAT	Файл даних
. DOC	Файл документів (текстовий)
. EXE	Файл, що Виконується
. FOR	Програма на мові Фортран
. HLP	Файл для довідкової інформації
. LIB	Бібліотека програм
. OBJ	Скомпільована об'єктна програма на машинній мові
. OVL	Оверлейний файл прикладної програми
. OVR	Оверлейний файл програми компілятора
. PAS	Програма на мові Паськаль
. JPG	Дані зображення, що виводиться на екран
. PRN	Лістинг (роздрук програми)
. SYS	Файли, що розширюють можливості операційної системи, наприклад драйвери
. SYM	Таблиця символів для компілятора
. TER	Опис термінала (для асинхронної передачі)
. TMP	Тимчасовий файл
. TXT	Текстовий файл
.$$$	Тимчасовий файл

Увага! Користуйтеся завжди угодами по типу файла з табл. 1. При недотриманні цих угод ви зробите важчою подальшу роботу і свою, і колег. При зверненні до файла типу ВАТ, СОМ, ЕХЕ досить задати тільки його ім'я, тип не вказується. При однакових іменах пріоритет надаэться в порядку, вказаному вище.

Практичні рекомендації. Хоч операційна система дозволяє в імені і типі файла наявність написаних в будь-якій послідовності символів з урахуванням обмежень, рекомендується використати букви латинського алфавіту і цифри, а ім'я починати з лытери.

При призначенні імен файлів рекомендується утворювати їх так, щоб вони відображали смисловий зміст файла.

Правило утворення специфікації. Специфікація файла звичайно використовується тоді, коли файл зберігається на диску пасивного дисковода або в пасивному каталозі. Розрізнюють дві форми специфікації: скорочену і повну. Правило утворення повної форми специфікації буде розглянуте далі після того, як буде визначене поняття каталога. Скорочена форма специфікації утвориться з імені логічного диска і повного імені файла, розділеного двокрапкою.

Приклад 4. В:BETA.DAT ця специфікація вказує, що файл BETA з даними знаходиться на диску, встановленому в дисководі В.

Увага! У специфікації файла недопустимі пропуски. Якщо ви не указали імені логічного диска, то при записі або читанні файла звертання буде проводитися до поточного диска. Ім'я поточного диска ви дізнаєтеся із запрошення, що з'являється на екрані дисплея.