Лекція №7 МТЗКІТ

Лекція №7 Табличний процесор.

• Основні поняття.

• Історія появи і розвитку електронної таблиці.

• Функціональні можливості табличних процесорів.

• Технологія роботи в електронній таблиці.

Електронна таблиця — найпоширеніша технологія для професійної роботи з даними. Для керування електронною таблицею створені спеціальні програмні продукти — табличні процесори.

Ідея створення електронної таблиці виникла в студента Гарвардського університету (США) Дена Брікліна (Dan Bricklin) у 1979 р. Виконуючи нудні обчислення економічного характеру за допомогою бухгалтерської книги, він і його друг Боб Франкстон (Bob Frankston), що розбирався в програмуванні, розробили першу програму електронної таблиці, названу ними VisiCalc.

VisiCalc незабаром стала однієї з найбільш успішних програм. Спочатку вона призначалася для комп'ютерів типу Apple II, але потім була трансформована для всих типів комп'ютерів. Багато хто вважають, що різке підвищення продаж комп'ютерів типу Apple у той час і було зв'язано з можливістю використання на них табличного процесора VisiCalc. У електронних таблицях-аналогах, які незабаром з’явилися (наприклад, SuperCalc) основні ідеї VisiCalc були багаторазово удосконалені.

Новий істотний крок у розвитку електронних таблиць — у 1982 р. на ринку програмних засобів Lotus 1-2-3. Lotus був першим табличним процесором, що інтегрував у своєму складі, крім звичайних інструментів, графіку і можливість роботи із системами керування базами даних. Оскільки Lotus був розроблений для комп'ютерів типу IBM, він зробив для цієї фірми те ж, що VisiCalc у свій час зробив для фірми Apple. Після розробки Lotus 1-2-3 компанія Lotus у перший же рік підвищує свій обсяг продажів до 50 млн. дол. і стає найбільшою незалежною компанією — виробником програмних засобів. Успіх компанії Lotus привів до жорсткої конкуренції, викликаної появою на ринку нових електронних таблиць, таких, як VP Planner компанії Paperback Software і Quattro Pro компанії Borland International, що запропонували користувачу практично той же набір інструментарію, але по значно більш низьких цінах.

Наступний крок — поява в 1987 р. табличного процесора Excel фірми Microsoft. Ця програма запропонувала більш простий графічний інтерфейс у комбінації зі спадаючими меню, значно розширивши при цьому функціональні можливості пакета і підвищивши якість вихідної інформації. Розширення спектра функціональних можливостей електронної таблиці, як правило, веде до ускладнення роботи з програмою.

Розроблювачам Excel вдалося знайти золоту середину, максимально полегшивши користувачу освоєння програми і роботу з нею. Завдяки цьому Excel швидко завоювала популярність серед широкого кола користувачів. В даний час, незважаючи на випуск компанією Lotus нової версії електронної таблиці, у якій використана тривимірна таблиця з поліпшеними можливостями. Excel займає ведуче місце на ринку табличних процесорів.

Наявні сьогодні на ринку табличні процесори здатні працювати в широкому колі економічних проблем і можуть задовольнити практично будь-якого користувача.

ІНТЕРФЕЙС ТАБЛИЧНОГО ПРОЦЕСОРА

Що таке електронна таблиця

Електронна таблиця — комп'ютерний еквівалент звичайної таблиці, у комірках (ячейках) якої записані дані різних типів: тексти, дати, формули, числа.

Головне достоїнство електронної таблиці — це можливість миттєвого перерахування всіх даних, зв'язаних формульними залежностями при зміні значення будь-якого операнда.

Рядка, стовпці, комірки та їх адреси

Робоча область електронної таблиці складається з рядків і стовпців, що мають свої імена. Імена рядків — це їхні номери. Нумерація рядків починається з 1 і закінчується максимальним числом, встановленим для даної програми. Імена стовпців — це букви латинського алфавіту спочатку від А до Z, потім від АА до AZ , ВА до BZ і т.д.

Максимальна кількість рядків і стовпців визначається особливостями використовуваної програми й обсягом пам'яті комп'ютера. Сучасні програми дають можливість створювати електронні таблиці, що містять більш 1 млн. комірок, хоча для практичних цілей у більшості випадків цього не потрібно.

Перетинання рядка і стовпця утворить комірку таблиці, що має свою унікальну адресу. Для вказівки адрес комірок у формулах використовуються посилання (наприклад, А2 чи С4).

Комірка — область, обумовлена перетинанням стовпця і рядка електронної таблиці.

Адреса комірки визначається назвою (номером) стовпця і номером рядка. Посилання — спосіб (формат) вказівки адреси комірки.

Вказівка блоку комірок

В електронній таблиці існує поняття блоку (діапазону) комірок, що також має свою унікальну адресу. Як блок комірок може розглядатися рядок, частина рядка, стовпець, частина стовпця, а також прямокутник, що складається з декількох рядків і стовпців чи їх частин. Адреса блоку комірок задається вказівкою посилань першої й останній його комірок, між якими, наприклад, ставиться розділовий символ — двокрапка <:> чи дві крапки підряд <..>.

Приклад 14.1.

• Адреса комірки, утвореної на перетинанні стовпця G і рядка 3, буде виражатися посиланням G3.

• Адреса блоку, утвореного у вигляді частини рядка 1, буде А!..Н1.

• Адреса блоку, утворена у вигляді стовпця В, буде В!..B10.

• Адреса блоку, утворена у виді прямокутника, буде D4..F5.

Блок використовуваних комірок може бути зазначений двома шляхами: або безпосереднім набором із клавіатури початкової і кінцевої адрес комірок, що формують діапазон, або виділенням відповідної частини таблиці за допомогою клавіш керування курсором. Зручніше задавати діапазон виділенням комірок.

Типовими установками, прийнятими за замовчуванням на рівні всіх комірок таблиці, є: ширина комірки в 9 розрядів, ліве вирівнювання для символьних даних і основний формат для цифрових даних з вирівнюванням вправо.

Блок комірок — група послідовних комірок. Блок комірок може складатися з однієї комірки, рядка (чи її частини), стовпця (чи його частини), а також послідовності чи рядків стовпців (чи їх частин).

Типова структура інтерфейсу

При роботі з електронною таблицею на екран виводяться робоче поле таблиці і панель керування. Панель керування звичайно включає: Головне меню, допоміжну область керування, рядок введення і рядок підказки. Розташування цих областей на екрані може бути довільним і залежить від особливостей конкретного табличного процесора.

Рядок головного меню містить імена меню основних режимів програми. Вибравши один з них, користувач одержує доступ до спадаючого меню, що містить перелік команд, які до нього входять. Після вибору деяких команд спадаючого меню з'являються додаткові підменю.

Рядок Стовпець

Комірка з адресою СЗ

Блок комірок з адресою D4..F5

Рядок підказки

Вид електронної таблиці на екрані

Команди головного меню Допоміжна область керування Рядок уведення

Допоміжна область керування включає:

• рядок стану;

• панелі інструментів;

• вертикальну і горизонтальну лінійки прокручування.

В рядку стану (статусному рядку) користувач знайде зведення про поточний режимі роботи програми, ім’я файлу поточної електронної таблиці, номер поточного вікна і т.п. Панель інструментів (піктографічне меню) містить визначену кількість кнопок (піктограм), призначених для швидкої активізації виконання визначених команд меню і функцій програми. Щоб викликати на екран ті області таблиці, що на ньому в даний момент не відображені, використовуються вертикальна і горизонтальна лінійки прокрутки. Бігунки лінійок прокручування показують відносну позицію активної комірки в таблиці і використовуються для швидкого переміщення по ній. У деяких табличних процесорах на екрані утворюються спеціальні зони швидкого виклику. При натиску миші в такій зоні викликається відповідна функція. Наприклад, при натиску миші на координатній лінійці викликається діалог завдання параметрів сторінки.

Рядок введення відображає дані, що вводяться в комірка. У ній користувач може переглядати чи редагувати вміст поточної комірки. Особливість рядка введення — можливість бачити формулу, що міститься в поточній комірці, чи функцію, а не її результат. Рядок введення зручно використовувати для перегляду чи редагування текстових даних.

Рядок підказки призначений для видачі повідомлень користувачу щодо його можливих дій у даний момент.

Приведена структура інтерфейсу є типовою для табличних процесорів, призначених для роботи в середовищі Windows. Для табличних процесорів, що працюють у DOS, найчастіше відсутні командні кнопки панелей інструментів і лінійки прокручування.

Робоче поле — простір електронної таблиці, що складається з комірок, назв стовпців і рядків.

Панель керування — частина екрана, що дає користувачу інформацію про активні комірки і їх вміст, меню і режими роботи.

Поточна комірка і екран

Поточною (активною) називається комірка електронної таблиці, у якій у даний момент знаходиться курсор. Адреса і вміст поточної комірки виводяться в рядку введення електронної таблиці. Переміщення курсору як по рядку введення, так і по екрану здійснюється за допомогою клавіш руху курсору.

Можливості екрана монітора не дозволяють показати всю електронну таблицю. Ми можемо розглядати різні частини електронної таблиці, переміщаючи по ній за допомогою клавіш керування курсором. При такому переміщенні по таблиці нові рядки (стовпці) автоматично з'являються на екрані замість тих, від яких ми ідемо. Частина електронної таблиці, що ми бачимо на екрані монітора, називається поточним (активним) екраном.

Вікно, робоча книга, лист

Основні об'єкти обробки інформації — електронні таблиці — розміщуються табличним процесором у самостійних вікнах, і відкриття закриття цих таблиць є, по суті, відкриття чи закриття вікон, у яких вони розміщені. Табличний процесор дає можливість відкривати одночасно безліч вікон, організовувати тим самим "багатовіконний режим" роботи. Існують спеціальні команди , що дозволяють змінювати взаємне розташування і розміри вікон на екрані. Вікна, які в даний момент ми бачимо на екрані, називаються поточними (активними).

Робоча книга являє собою документ, що містить декілька аркушів, у які можуть входити таблиці, діаграми, макроси. Ви можете створити книгу для спільного збереження в пам'яті цікавлячих вас аркушів і вказати, яку кількість аркушів вона повинна містити. Всі аркуші робочої книги зберігаються в одному файлі. Помітимо, що термін "робоча книга" не є стандартним. Так, наприклад, табличний процесор Framework замість нього використовує поняття Frame (рамка).

ДАНІ, ЗБЕРЕЖЕНІ В КОМІРКАХ ЕЛЕКТРОННОЇ ТАБЛИЦІ

Типи вхідних даних

У кожену комірку користувач може ввести дані одного з наступних можливих видів: символьні, числові, формули і функції, а також дати.

• Символьні (текстові) дані мають описовий характер. Вони можуть містити в собі алфавітні, числові і спеціальні символи.

Приклад. Символьні дані: