Збудник сибірки (bacillus anthracis)

Сибірка — це гостре інфекційне захворювання людей і тва­рин, що характеризується утворенням специфічних карбун­кулів, іноді ураженням легень або кишок. Має важкий пере­біг, летальність висока. Збудником сибірки є Bacillus anthracis, що належить до родини Bacillaceae. Це споротворні палички (рід Bacillus).

Морфологія. Це крупні (до 5 —8 мкм) грампозитивні па­лички. У живих мікроорганізмів кінці злегка заокруглені, у вбитих — наче обрубані. У мазках розміщуються парами або ланцюгами (стрептобацили), що нагадують бамбукову палицю. Джгутиків не мають. Поза макроорганізмом утворю­ють спору, розміщену центрально. В організмі та на живиль­них середовищах, що містять кров або сироватку, утворюють капсулу

Культуральні властивості. Збудник сибірки — аероб або факультативний анаероб, невибагливий до живильних середовищ. На МПА утворює шорсткі колонії (Я-форма) з нерівними краями, які нагадують кучері або "левову гриву". На агарі з пеніциліном ростуть у вигляді намиста ("перлинне намисто"). Збудники утворюють Ь-форми, розпадаються на окремі кульки, що розміщуються ланцюжком.

На дні пробірки з МПБ з'являється осад, який нагадує жмут вати, а сам бульйон прозорий. Біохімічно дуже активні. Роз­щеплюють вуглеводи (глюкозу, сахарозу, мальтозу), утворюючи кислоту без газу. Утворюють сірководень, спричинюють зсі­дання молока.При посіві в желатин бацили розріджують його, тому рос­туть у вигляді ялинки, перевернутої верхівкою донизу.

Резистентність. Вегетативні форми нестійкі, спори над­звичайно стійкі. Десятки років зберігаються в грунті, шерс­ті та шкурах тварин, у засоленому м'ясі. Під час кип'ятіння руйнуються через 45—60 хв, автоклавування за температури 110 °С — через 5—10 хв. Сухий жар (140 °С) витримують до З год, 5 — 10 % розчин хлораміну та 5 % розчин карболової ки­слоти вбивають їх лише через кілька годин.

Джерело інфекції — тварини (корови, вівці, олені, сви­ні). Людина заражується від хворих тварин при безпосеред­ньому контакті з ними, а також через забруднені предмети, вироби із зараженої сировини (хутряні, шкіряні, вироби з во­вни), при вживанні м'яса хворої тварини. Випадки зараження від хворої людини трапляються вкрай рідко.

Патогенез. Інкубаційний період триває від кількох годин до 6—8 діб.

Вхідні ворота інфекції — найчастіше шкіра (розвива­ється шкірна форма захворювання, утворюється карбункул), іноді слизові оболонки травного каналу (кишкова форма, що проявляється інтоксикацією, нудотою, блюванням, проносом; у випорожненнях виявляють домішки крові) або дихальних шляхів (легенева форма — зустрічається дуже рідко, розвива­ється важка бронхопневмонія, що характеризується виділен­ням спочатку слизового мокротиння, а потім кров'янистого). Смерть настає на 2 — 3-й день. Іноді захворювання може мати вкрай важкий перебіг (септична форма). Сепсис може вини­кати первинно або як ускладнення іншої форми захворюван­ня. При цьому виявляють велику кількість збудника в крові, лікворі та деяких внутрішніх органах.

Імунітет стійкий.

Діагностика. Матеріал для дослідження беруть залежно від фор­ми хвороби: а) при шкірній — вміст карбункулу або виразки; б) при кишковій — випорожнення та сеча; в) при легеневій — мокротиння; г) при септичній — кров. Досліджують також грунт, воду, харчові продукти, сировину тваринного походження.

Методи лабораторної діагностики. Бактеріологіч­ний метод — основний, але використовують також бактеріо- скопічний, біологічний, серологічний (реакцію термопреци- пітації Асколі використовують, коли не вдається виділити чисту культуру), алергічний (у хворого розвивається сенси­білізація організму, для її виявлення проводять внутрішньо- шкірну пробу з антраксином). Специфічна профілактика. Застосовують живу спо­рову безкапсульну вакцину з вірулентних штамів (вакцина СТІ). Вакцинують тварин, людей із групи ризику. У разі контакту з інфікованим матеріалом уводять протисибірковий імуногло- булін і антибіотики.

Лікування. Уводять протисибірковий імуноглобулін, ан­тибіотики