Трепонеми (збудник сифілісу)

Сифіліс — це венеричне захворювання, яке має циклічний перебіг. Збудником його є бліда трепонема.Патогенні для людини бліді трепонеми ніколи не вдавалося культивувати на штучних живильних середовищах, курячих ембріонах або культурах тканин. Збудник не утворює екзотоксинів.

Резистентність. Нестійкі до високих температур. За тем­ператури 45 — 55 °С гинуть через 15 хв. До низьких температур стійкі. Чутливі до дезінфекційних розчинів, пеніциліну.

Джерело інфекції — хворий. Шлях передачі — прямий контакт (статевий). Іноді інфекція передається через предмети загального вжитку. Мож­ливе трансплацентарне зараження (природжений сифіліс).

Вхідні ворота — слизові оболонки статевих органів, ро­тової порожнини

Інкубаційний період триває 3 тиж (іноді до 3 міс).

У патогенезі сифілісу виділяють такі періоди:

• первинний, що триває 6 — 7 тиж. На місці проникнення збудника виникає виразка — твердий шанкр, який потім руб­цюється. Збільшуються регіонарні лімфатичні вузли;

• вторинний, тривалість якого становить 3 — 4 роки. Спостері­гається генералізація процесу, уражуються внутрішні органи. Виникає розеольозний чи папульозний висип, який періодич­но зникає;

• третинний, що триває кілька років. Утворюються гуми, які можуть розпадатися. Розвиваються ураження ЦНС.

Методи лабораторної діагностики:

• мікроскопічний (для ранньої діагностики). Збудник вивчають у препаратах, забарвлених за Буррі та Романовським—Гімзою. Мікроскопія в темному полі або фазово-контрастна дозволяє виявити рухли­вість збудника;

• серологічний — РІФ, реакція мікропреципітації (РМП). їх використовують під час проведення профілактичних обстежень. Якщо РМП позитивна, ставлять РЗК, реакцію Вассерманна, реакцію іммобілізації трепонем (PIT).

Особливості забору матеріалу. Патологічний мате­ріал досліджують до початку антибіотикотерапії з урахуван­ням періоду захворювання. У первинний період беруть вміст твердого шанкру, виразку очищають ватою або марлею, змо­ченою в ізотонічному розчині натрію хлориду. Забір матеріа­лу здійснюють бактеріальною петлею або піпеткою. Працюва­ти необхідно в гумових рукавичках.

У вторинний період беруть піпеткою вміст розеол чи папул. Роблять мазок, досліджують його під мікроскопом. У третин­ний період досліджують кров. Її беруть натще (5 мл), у холод­ну пробірку. Проводять серологічні дослідження.

Борелії (збудники поворотного тифу)

Збудниками поворотного тифу є близько 20 видів борелій. Спірохета Обермейєра (В. recurrentis) — збудник епідемічного вошивого тифу. Інші борелії є збудниками ендемічного кліщо­вого тифу. В Україні зустрічається збудник кліщового ендемі­чного тифу — В. caucasica.

Морфологія. Добре забарвлюються анілі­новими барвниками, грам негативні

Культивування. Культивуються на рідких спеціальних середовищах, що містять кров, сироватку або тка­нини тваринного походження, також у курячих ембріонах.

Епідеміологія Зараження відбувається під час втиран­ня гемолімфи роздавленої воші в рану, яка виникла при укусі воші.

Патогенез. Збудник проникає в кров, розмножу­ється у фагоцитах. Виникає пропасниця, що триває 3 — 7 діб. Потім настає період ремісії. Таких нападів може бути декілька.При кліщовому тифі збудник знаходиться в крові постійно, а при епідемічному — тільки під час пропасниці. Крім того, для кліщового тифу характерний первинний афект на місці укусу кліща.

Лабораторна діагностика. Матеріал для дослідження — кров. Основний метод діагнос­тики — мікроскопічний. Мазки за Романовським забарв­люються у синьо-фіолетовий колір. Використовують серо­логічний метод (РЗК).

Специфічна профілактика не розроблена, неспе­цифічна — це боротьба з педикульозом і запобігання уку­сам кліщів.