1. Класифікація автомобільного транспорту.

Засоби автомобільного транспорту класифікують за наступними ознаками:

за конструктивним виконанням та розміщенням кузова:

- автосамоскиди;

- автопоїзда;

за вантажопідйомністю:

- мала (до 20 т);

- середня (20-40 т);

- велика (40-75 т);

- над велика (більше 75 т);

за родом вантажу, що транспортується;

за видом використання енергії:

- з автономним тепловим двигуном;

- двигун – колесо (з електромеханічною передачею);

за способом розвантаження:

- назад;

- на один або два боки.

На кар’єрах України найбільше використання знайшли автосамоскиди Білоруського автозаводу – «БелАЗ», автосамоскиди Кременчуцького заводу – «КрАЗ» , та зарубіжні автосамоскиди: Caterpillar (США), Komatsu (Японія), Liebherr (Німеччина), Volvo (Швеція).

1. Конструкція та основні вузли автомобіля

Автосамоскид складається з двигуна, шасі та кузова. ( Рис. 13 )

Рисунок 13. Конструкція автосамоскиду:

1. Двигун; 2- шасі; 3-механізм підйому кузова; 4- кузов.

Двигун – це джерело механічної енергії, що приводить автомобіль в рух. В автомашинах застосовують в якості тягових та приводних двигунів тепло- та електричні двигуни (постійного струму з послідовним збудженням або асинхронні змінного струму з короткозамкненим ротором).

У карбюраторних двигунах робоча суміш (пальне з повітрям) готується за допомогою карбюратора. Суміш надходить у циліндр і запалюється іскрою від електричної свічі. У дизельних двигунів в циліндри надходить не готова робоча суміш, а окремо повітря й тонко розпилене паливо, яке займається під впливом високої температури стисненого в циліндрах повітря. Внаслідок використання

високих ступенів стискання дизельні двигуни витрачають палива на одиницю потужності набагато менше карбюраторних. Дизельне паливо дешевше, за пальне для карбюраторних двигунів. На кар’єрах в основному застосовують автосамоскиди з дизельними двигунами.

Для потужних кар'єрних автосамоскидів використовуються високооборотні чотирьохтактні 6-, 8- і 12-циліндрові V-подібні двигуни потужністю від 250 до 1700 кВт з частотою обертання 1500-2000 об/хв.

Основними елементами двигуна внутрішнього згорання є картер, блоки циліндрів, кривошипно-шатуновий механізм (колінчастий вал, шатуни, поршні), механізм газорозподілу (клапани, розподільні вали). На рис.14 зображена конструкція дизельного двигуна автосамоскиду та його робоча схема (рис. 15).

Рисунок 14. Конструкція дизельного двигуна

1-картер; 2-колінчатий вал; 3-шатун;

4- поршень; 5-кільця компресійні;

6-камера згоряння; 7-клапан; 8-циліндр.

Рисунок 15. Робоча схема дизельного двигуна.

1 – впуск

2 – стиск

3 – робочий хід

4 - випуск

Е

Ефективна робота двигуна забезпечується системами: живлення паливом (паливні баки, насоси, фільтри, форсунки); живлення двигуна повітрям; мастила двигуна (масляні баки, насоси, фільтри, радіатор); охолоджування двигуна (водяний насос, радіатор, вентилятори); пуску двигуна (електростартер, устаткування для запуску двигуна стислим повітрям).

Шасі об’єднує всі частини і механізми для передачі крутного моменту від двигуна до ведучих колес (трансмісія), ходову частину і механізм керування.

Режим роботи технологічного автотранспорту характеризується різкими змінами навантаження двигуна. Найбільш повне використання потужності досягається застосуванням трансмісії, забезпечуючої широкий діапазон

регулювання.

Трансмісія автосамоскидів – це механізм, який служить для передачі крутного моменту від двигуна до ведучих колес. Вона повинна відповідати наступним вимогам: забезпечувати рух навантаженої машини на затяжних підйомах і спусках з високими швидкостями, а також плавне зрушення з місця та плавне гальмування; сприяти підвищенню довговічності двигуна і силової передачі внаслідок згладжування ударів і коливань; полегшувати керування автомобілем.

Для великовантажних автосамоскидів отримали застосування трансмісії двох типів: механічна і електромеханічна (рис. 16).

а) б)

Рисунок 16. Трансмісії автомобілів: а) механічна; б) електромеханічна.

1-двигун дизельний; 2-зчеплення; 3-коробка передач; 4-вал карданний;

5-диференціал; 6-піввісь; 7-привідне колесо; 8-генератор; 9-двигун-колесо; 10-електродвигун; 11-редуктор; 12-пристрій керування системою.

Механічна трансмісія складається з редуктора (2), двигуна (1), коробки передач (3), карданного вала (4), що передає крутний момент через диференціал (5) та задній міст на приводні колеса (7).

Електромеханічна трансмісія складається з двигуна (1), генератора (8), пристрою керування і управління (12), паралельно або послідовно увімкнених тягових електродвигунів (10), які через редуктори (11) приводять в рух привідні колеса (9). При електромеханічній трансмісії застосовуються системи як постійного, так і постійно-змінного струму.

Одним із основних елементів електромеханічної трансмісії являється електродвигун-колесо (рис. 17). Воно є кінцевою ланкою електричної трансмісії автосамоскида. Два двигун-колеса, які мають незалежну підвіску, виконують функцію заднього мосту автомобіля.

Рисунок 17. Двигун-колесо:

1-вісь; 2-електричний двигун;

3-редуктор; 4-шина.

Ходова частина автосамоскида складається із наступних вузлів: рами, підвіски, колес з шинами.

Рама служить основою, на якій закріплені всі частини автомобіля і його кузов. Рами кар’єрних автосамоскидів виготовляються підвищеної міцності, так як вони піддаються значним ударним навантаженням при навантаженні гірської маси екскаваторами.

Підвіска автосамоскида в загальному випадку являє собою систему амортизуючи елементів, розміщених між колесами і всією надбудовою автомобіля. Призначається підвіска для пом’якшення ударів при русі і для забезпечення плавності ходу шляхом гасіння виникаючих коливань.

Колісна формула – це умовна характеристика ходової частини автомобіля, в якій перша цифра відповідає загальній кількості передніх коліс, а друга – числу ведучих. Вона буває: 2 4, 2 6, 2 8, 4 4, 4 6.

Шини можуть бути як камерними, так і безкамерними. В першому випадку в комплект входять камера і покришка. В безкамерних шинах між покришкою і ободом встановлюється ущільнене кільце, яке забезпечує необхідну герметичність. Для великовантажних автосамоскидів основне застосування отримують безкамерні. Основою покришки являється щільний каркас із декількох шарів високо щільного корда. Зверху каркаса покришка має товстий шар резини (протектор). Для кращого зчеплення колеса з дорогою протектор виконують з рисунками різної форми (рис. 18).

Рисунок 18. Шини.

1-шосейні;

2-регіональні;

3-зимові;

4-міські;

5-будівельні;

6-позашляхові.

Рис.7 Шини.