7. Економічні ідеї фізіократів.

Ф — французькі економісти 2 половини ХVІІІ ст., представники клас політ екон. Назва цієї наук школи походить від грецьких слів «фізіс» — природа і «кратос» — влада. Поява школи фізіократів зумовлена соціально-економічними умовами тогочасної Франції-- розвивався капіталізм на його мануфактурній стадії. У другій половині ХVІІІ ст. країна наближалась до революції. А в економічній політиці Франції неподільно панував м. На відміну від м ф були прихильниками ек лібералізму. Утворилась школа ф наприк 50-х років ХVІІІ ст. Її предст були: Франсуа Кене, Дюпон де Немур, маркіз Мірабо, Мерсьє де Ла Рів’єр, Жак Тюрго та ін. Визнаним главою школи фізіократів був Ф.Кене. Наприкінці 70-х років вона припинила своє існування. Однією з причин цього була неможливість здійснення програм фізіократів за умов абсолютизму.

«Чистий продукт» у фізіократів ототожнюється із земельною рентою, яку одержують землевласники. Саме тому ф виступали за проведення податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним — поземельним. До продуктивного класу Кене зараховує землеробів, тобто тих, хто створює «чистий продукт». До класу власників Кене включає короля, землевласників і духівництво. Цей клас живе за рахунок «чистого продукту», який йому виплачує продуктивний клас. Призначення цього класу полягає у привласненні, споживанні «чистого продукту». Непродуктивний «безплідний» клас складається з громадян, які зайняті всіма іншими видами праці. Капітал у Кене — не гроші, а ті засоби виробництва, які можна придбати за гроші. Кене вперше розмежовує складові частини капіталу: щорічні витрати (насіння, засоби існування робітників), або «щорічні аванси», і витрати на кілька років (сільськогосподарський інвентар, худоба) — «первісні аванси». Гроші. Фізіократи не приділяють належної уваги аналізу сутності грошей. Гроші в Кене — лише засіб, що полегшує обмін, а тому Кене виступає проти нагромадження грошей, оскільки це — безплідне багатство.

8. Економічне вчення а. Сміта.

Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях і в працях його послідовника Д. Рікардо класична політична економія досягла найвищого розвитку. Основна праця «Дослідження про природу і причини багатства народів» 1776 р. Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індук­тивним. Сміт створив вчення про сусп. поділ праці. Він пов'язаний у Сміта з обміном, хоч як на його думку не поділ праці породжує обмін, а схильність до обміну породила поділ праці. Від трактуванні праці і обміну переходить до зясування суті грошей, до аналізу іст процесу їх виникн. Сміт вказує на товарну природу грошей. Сміт помічає взаємозв’язок між зміною к-ті грошей, що перебувають в обігу, їх вартістю та рівнем товарних цін. Центральне місце в економічній системі Сміта займає концепція вартості. А.Сміт був одним із засновників теорії трудової вартості. Суть цієї теорії полягає у тому, що єдиним як джерелом так і мірилом вартості є праця. Сміт формулює тезу, яка в історії отримала назву «догма Сміта», суть якої полягає у тому, що вартість суспільного продукту = сумі річних доходів. Сміт глибоко аналізує капітал під яким він розуміє запас продукції, що приносить прибуток. Сміт глибоко досліджує розподільчі відносини в тому числі заробітну плату, капітал, ренту, процент. Він по-новому підходить до трактування продуктивної праці. За Смітом продуктивною є праця яка створює конкретне матеріальне благо. Сміт сформулював основні принципи оподаткування: 1) всі громадяни повинні брати участь у підтримці держави залежно від їх доходів; 2) податок повинен бути точно визначеним, час сплати, порядок повинні бути доступними для всіх; 3) податок повинен у такий час і такий спосіб, який є зручним для платника; 4) кожен податок повинен бути встановлений таким чином, щоб він вилучав із кишень громадян якомога менш понад те, що поступає до каси держави.