18. Історична школа пе

Вільгельм Рошер (1817 – 1894), Бруно Гільдебранд (1812 – 1872) та Карл Кніс (1821 - 1898).--проблема класичної науки полягає в тому, що абстрактні узагальнення не співпадають абсолюто з економічними явищами, передаючи лише суттєве не можуть бути використаними на практиці. Тому вивчення конкретної економіки повинно будуватися на історичному співставленні і вивченні закономірностей еволюції конкретної нації. Лідером історичної школи був Вільгельм Рошер (1817—1894).Він автор книг і статей з питань хлібної торгівлі, колоніальної системи, лісової та с/г економіки. Бруно Гільдебранд — автор багатьох книжок із політики, соціології, бізнесу, статистики.Історія у Гільдебранда — це не лише засіб доповнення економічних теорій, а зброя повного оновлення науки. На його думку, «політична економія має бути наукою про закони економічного розвитку націй»¹.

Карл Кніс (1821—1898). «Політична економія з погляду історичного методу».Кніс виходить з того, що рівень економічної могутності суспільства і теоретичні концепції, які відображають стан цього суспільства, є результатами певної передісторії розвитку. Рівень, якого досягло воно на даний момент, є перехідною фазою до його наступного прогресу. Оцінити можна лише рівень розвитку культури.

Досягненням історичної школи було те, що вчені цієї школи широко користувалися історичним та статистичним матеріалом, а також висновками конкретних економічних досліджень.

19. Утопічні ідеї

Утопічні ідеї – це втілення мрії про справедливе суспільство. Воно не базується на економічній дійсності, а змальовують модель “справедливого суспільства” майбутнього.

Утопічні ідеї мають тисячолітню історію. У досить визначеній формі вони представлені в релігійних ученнях Платона, а саме в працях “Політей” та “Законах” де він описує модель ідеальної держави, побудованої на суспільному інтересі та рівності.

Томас Мор 1516 року Мор опублікував свою знамениту книжку “Утопія”, де виступив як критик капіталізму. У процесах первісного нагромадження капіталу він вбачав причину суспільних суперечностей і виступав проти приватної власності. Йому належить модель справедливого суспільства, яка побудована на суспільній власності, зрівняльному розподілі благ за розумними потребами, суспільному контролі рівності, планово-організованій і обов(язковій для всіх праці.  Томазо Кампанелло “Місто сонця” -- проект ідеальної утопічної держави – Міста Сонця, де є загальнонародна власність на майно (крім індивідуального житла) та господарство натурального типу. Але ні Мор, ні Кампанелла не ставили собі за мету знайти шлях до побудови такого суспільства. Вони тільки описували справедливе суспільство.  В утопічних ідеях англійця Джерарда Вінстеллі в книзі “Закон Свободи” зявляються мотиви – мотиви “економічної свободи”. Він захищає приватну власність, вважаючи, що причиною негативних явищ у суспільстві є нееквівалентний обмін. Пропонує позбутися торговців, здійснити натуральний обмін і розподіл під контролем суспільства.  “Кодекс природи” Мареллі побудований на понятті насильства. Насильство має бути спрямоване проти приватної власності. Той хто заважає знищенню приватної власності, має бути знищений.  Утопічні ідеї було впроваджено на практиці в Парагваї (17 ст.) де 30 років існувала комуністична держава ієзуїтів, яка розпалася через існування стимулів до праці.  Отже, Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його атвори намагались вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції – державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу. Вони вірили, що суспільство можна вдосконалити, впливаючи на людську свідомість, використавши силу держави. 

20. Сен-Симон

Сен-Сімон, як і інші утопісти вирішує питання докорінної перебудови суспільства. суспільство - це цілісна система політики, економіки і знання, яка у своєму історичному розвитку проходить три формації: рабовласницьку, феодальну та індустріальну. Економіка і політика з одного боку і знання з іншого розвиваються паралельно.  Капіталістичне суспільство Сен-Сімон розглядає як проміжну стадію між феодалізмом та індустралізмом. Усе сучасне йому суспільство він поділяє на два класи: на індустріалістів (елемент майбутнього) і власників (непродуктивний клас, елемент феодалізму). Економічною формою нового суспільства, що вирішить проблему узгодження трьох складових суспільного розвитку стане асоціація. Формування асоціації відбувається створенням промислових угрупувань на базі існуючих капіталів та виробництв. Це буде об(єднання промисловців, торговців, банкірів, фермерів, робітників і вчених. Завдяки асоціації приватна власність трасформується в колективну (поступову).  Асоціація замінить форму розподілу. Капітал, власність підприємця – члена асоціації, є основою функціонування індустріальної системи. Коли асоціація набере планетарного масштабу, розподіл взагалі здійснюватиметься за потребами. Економічний уряд прийде на зміну політичному, відбуватиметься правління речами, замість управління людьми. Як працею, так і капіталом розпоряджатиметься асоціація в особі створених нею колегій та рад. Досягнення мети є, за Сен-Сімоном можливим лише тоді, коли за справу візьметься держава і поряд організатора асоціації виконуватиме функцію духовного перевиховання членів суспільства. На думку Сен-Сімона, лише свідома діяльність забезпечує порядок і добробут суспільства.