34. Ек. Ідеї ф. Хайєка та л. Мізеса

Вихідною точкою концепції Хайєка є вчення про спонтанний характер ринкового порядку. Ринковий порядок, на думку Хайєка, принципово відрізняється від порядку функціонування природних і технологічних систем, оскільки знання про нього неможливо отримати від уявлень, бажань і мотивів поведінки самих учасників цього процесу. Ці знання суто індивідуальні та суб’єктивні, а тому заздалегідь передбачати результат і цілеспрямовано впливати на господарські процеси практично неможливо. Тільки ринок спонтанно узагальнює розрізнену інформацію за допомогою системи цін, які відіграють роль сигналів, що спонукають до дії окремих індивідів і координують їх дії.

Найкращим методом регулювання економіки, на думку Хайєка, є невидима рука А. Сміта. Для підтримки економічного порядку, за Хайєком, є відмова від привласнення чужої власності і виконання добровільно взятих на себе зобов’язань. Функціонування вільного ринку може бути ефективним, якщо нема перешкод – тоді матимуть місце конкурентні дії. Гарантією економічниої свободи і ринку є приватна власність. За Хайєком, у суспільстві обов’язковою є нерівність. Він відкидає макроекономіку та економетрику. На думку Хайєка “Гроші – це такий самий товар, як і решта, і нехай держава відмовиться від монополії грошей і кожне підприємство створює емісію грошей, і нехай виживе сильніша валюта”.

Л. фон Мізес. Послідовно і активно захищає принцип ек. Свободи. У Мізеса ринкова економіка ототожнюється з капіталістичною. Головним принципом і висхідним пунктом формування економічної стратегії держави вважав індивіда з його потребами і засобами їх задоволення. Він різко протиставляє капіталістичні і соціалістичні економіки і не визнає змішаної. Він розробив теорію циклів підприємницької діяльності (бізнес-циклів) і концепцію неможливості раціонального ведення господарства і здійснення економічного розрахунку в умовах планово-централізованої економіки. Л. Мізес піддав гострій критиці політику державного інтервенціонізму як державного втручання в господарське життя. Капіталістична ринкова економіка забезпечує підпорядкування виробника споживачу. Важливе місце в теоретичній спадщині Мізеса займають проблеми інфляції. Мізес є фундатором концепції логічної і практичної неможливості соціалізму.

35.В. Ойкен і його концепція «ідеальних типів господарських систем»

Ойкен використовує термін «національна економія» у противагу політекономії, виходячи з того, що єдиної політичної економічної теорії не може бути, економічні процеси в переважній більшості мають національну характеристику у різних країнах. Це видно як на основі дослідження далекого минулого, так і епохи історичних експериментів після 1914 р., а ці експерименти мають чітко позначену національну особливість. Ойкен критикує зомбартовське основне положення про господарську систему. За цією концепцією розвиток йде від натурального господарства до ремісничого, до сучасного капіталізму. Господарські системи, на думку Ойкена, ніколи не існують у чистому вигляді. Вони являють собою комбінацію різноманітних господарських форм. Від того, які форми переважають у системі, залежить її тип, об’єктом дослідження можуть бути лише «ідеальні типи», «очищені» від несуттєвого. Не приймає Ойкен і концепції тих економістів які розглядають універсально-історичний зв'язок усіх сфер життя, затверджуючи, що немає основ вивчати окремі економічні питання. Висновок Ойкена: елементом-системоносієм економічної системи є господарський порядок, він не пов’язаний з господарськими сходинками. Він – індивідуальне явище. Саме вивести теорію з реальної дійсності складає його методологічне кредо. Ойкен вводить в ек. аналіз поняття про 2 ідеальні типи госп-ства: центрально-кероване і ринкове (мінове). Він класифікував їх, виходячи зі способу управління господарським процесом, форм координації діяльності окремих господарських одиниць, і підкреслював, що ринкове господарство управляється ринком, є господарством відносин обміну, а центрально-кероване виключає вільний ринковий обмін і управляється центральним керуючим органом.