42. Теорії «індустріального суспільства»

Науково-технічна революція справила великий вплив на всю політичної економії. Своєрідно відобразив її інституціоналізм, породивши новий, так званий соціальний напрям інституціоналізму.

Родоначальником концепції «індустріального су­спільства» вважають американського економіста П. Дракера. Основу індустріального суспільства створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Дракер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталістичне й соціалістичне.

Ростоу виділяє п’ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.

1)«Традиційне суспільство» характеризується примітивною ручною технікою, ручною працею

2)На другій стадії створюються передумови для піднесення: виникають банки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.

3) Третя стадія визначається тим, що сили економічного прогресу починають домінувати в суспільстві.

4) Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу господарської діяльності. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».

5) Рисою п’ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування.

Жак Еллюль — розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільства» у нього є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона автономна і щодо економіки та політики.

Дж. Гелбрейт. Всю економічну систему капіталізму зв’язує з технічним прогресом. Він виділяє дві форми капіталістичної економіки: великі корпорації і дрібне виробництво. Частину економіки, яка представлена великими корпораціями, Гелбрейт називає «індустріальною системою»,

Індустріальна система визначається високорозвиненою технікою. Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: «підприємницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації» господарем і керівником був окремий капіталіст, основною метою була максимізація прибутку. Перехід від «підприємницької корпорації» до «зрілої корпорація» зумовлений технічним прогресом. «Зріла корпорація» — це колективна організація,

Важливою рисою «індустріальної системи» Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки.

Концепція «постіндустріального суспільства».

Термін «постіндустріалізм» запроваджено соціологом А. Пенті, який визначає, як «стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму».

Інший економіст Данієля Белла розвинув дану теорію.

На думку Белла, перехід від «індустріального» до «постіндустріального суспільства» зумовлюється вже не стільки матеріальними факторами, скільки соціальними інститутами. Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п’ятьма ознаками: 1) перехід до виробництва послуг; 2) переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків; 3) провідна роль теоретичних знань, 4) орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології; 5) прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології В основу класового поділу суспільства Белл покладає принцип знань і

Центральна ознака «постіндустріального суспільства», за Беллом — це панування науки, наукових знань.