32. Поширення кейсіанства і його особл. В різних країнах

Кейнсіанство зайняло провідне місце в ПЕ в багатьох країнах розвинутого капіталізму, особливо у США та Англії, і тривалий час зберігало свої позиції. Послідовники Кейнса висунули 3 проблеми, які мають відносно самостійний хар-р: пробл. динам.рівноваги, проблему тривалих відхилень від стану динам.рівноваги та проблему короткотривалих відхилень. Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, називають неокейнсіанством. У США ідеї Кейнса розвивали ще у 30-ті рр. його американські послідовники і передовсім економісти Гарвард. університету Е.Хансен(1887-1976) та С. Харріс(1897-1974). Х-ною рисою ек.теорій післякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших ек.проблем чільне місце надається інвестиціям. Послідовники К.виходять з того, що причина циклічності, а водночас і причина періодичних криз та безробіття полягає у «коливаннях динаміки інвестицій». Розроблена К. концепція мультиплікатора у застосуванні до нац. доходу зв’язує приріст нац.доходу з приростом інвес. Неокейнс.теоретики циклу доповнили концепцію мультипл. так званою концепцією акселератора. Велике значення у неокейн. теорії циклу має поділ капіталовкладень на автономні та похідні. Амер.неокейсіанці вважали держ.бюджет головним механізмом регулювання ек. Вони назвали його «вбудованим стабілізатором» покликаним авт.реагувати на цикл.коливання і пом’якшувати їх. У Франції кейсіанство одержало розповсюдження на поч.серед. 40-х рр. Франсуа Перру розробив теорію розробив теорію «індикативного» планування. Координуючою силою виступає держава, метою є досягнення узгоджених дій та забезпечення гармонійного росту Національний план являє собою «упорядкований синтез планів п-ств». Теорія індикативного сектору знайшла практичне втілення у Франції, де з 1947р. розроблялись і впроваджувались 5р.плани. практика інд.планування одерж.розповсюд.також в деяких інших країнах. Посткейсіан. – ліве, радикальне, реформістське крило кейсіанства. Воно сформ.в післявоєн.період.основн.представн.є анг.ек.:Дж.В.Робінсон, Н.Калдор,П.Сраффа та ам.ек.:С.Вайнтрауб, А.Ейхнер. Центральне місце в посткейнсіан.теоріях займає проблема росту і розподілу. Вони намагались встановити зв'язок між розподілом нац.доходу і темпами його росту.

33. Теорії монополії та конкуренції. Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер.

В межах неокласичної традиції виникає окремий напрямок, представники якого намагаються довести, що конкуренція притаманна також і монополістичній стадії розвитку економіки. Д. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер здійснюють перегляд неокласичної концепції ринку, формулюють теорії монополістичної конкуренції, за допомогою яких доводять, що сили ринкового самоврегулювання торують собі шлях за будь-яких умов. У межах неокласичного напряму формулюються різноманітні ліберальні концепції суспільно-економічного розвитку, інколи настільки протилежні за змістом, що можна було говорити про виникнення нових шкіл. Але основний принцип — орієнтація на потенціал ринкової системи та ринкових механізмів — об’єднує всі напрями і школи. На його думку, беручи до уваги цю обставину, слід замислитись над новими характеристиками конкурентної боротьби за умов поширення монополій на ринку. За це завдання взялися два молоді економісти — англійка Дж. Робінсон (1903—1983) і американець Е. Чемберлін. Обидва економісти розробляли практично ту саму проблему, щоправда, трохи з різних позицій, Робінсон у своїй праці роз­глядає монополію (або олігополію) підприємства (фірми), а Чембер­лін приділяє головну увагу монополії продукту (товару) але дійшли близьких за змістом і значенням висновків. Дж. Робінсон формулює теорію недосконалої конкуренції, згідно з якою монополія впливає лише на ринкове співвідношення попиту і пропозиції, створює можливість впливу на ціни з метою регулювання рівноваги, але не в силі зупинити дію ринкових механізмів. Е. Чемберлін формулює теорію монополістичної конкуренції, стверджуючи, що внаслідок розвитку монополій відбувається диференціація продуктів та ринків, тому цінова конкуренція отримує нові стимули.

І теорія недосконалої конкуренції Робінсон, і теорія монополістичної конкуренції Чемберліна є своєрідною реакцією на розвиток монополістичної структури ринку. Але їхні праці доводять, що, як і раніше, у центрі економічної рівноваги залишаються ціна, витрати виробництва, прибуток, попит та пропозиція, мотиви підприємницької діяльності. Тобто теорії конкуренції за умов монополізації виробництва, які вони сформулювали, є теоріями розвитку ринку, оскіль­ки ці дослідники вважають монополію суто ринковою ситуацією, з цих позицій аналізуючи її недоліки та переваги