- •1.Предмет Історія економічних вчень
- •3.Економічна думка античного світу.
- •4.Економічна думка Київської Русі
- •5 Меркантилізм
- •6. Уільям Петті
- •7. Економічні ідеї фізіократів.
- •8. Економічне вчення а. Сміта.
- •9. Концепція «невидимої руки» а.Сміта
- •10 Економічна теорія д. Рікардо
- •12 Політична економія ж. Б. Сея
- •13. Томас Роберт Мальтус
- •14. Генрі Чарльз Кері
- •15. Теорія відтворення криз с.Сісмонді.
- •16.П. Ж. Прудона
- •18. Історична школа пе
- •19. Утопічні ідеї
- •21. Шарль Фур’є
- •23. Марксистська економічна теорія
- •24. Розвиток в.І.Леніним марксистської політичної економії
- •25 Економічні ідеї західноєвропейської соціал-демократії
- •26 Австрійська школа граничної коисності
- •27 Економічна теорія а. Маршала
- •28. Американська школа маржиналізму. Джон Бейтс Кларк
- •29. Теоретичні моделі л. Вальраса та в. Парета.
- •32. Поширення кейсіанства і його особл. В різних країнах
- •33. Теорії монополії та конкуренції. Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер.
- •34. Ек. Ідеї ф. Хайєка та л. Мізеса
- •35.В. Ойкен і його концепція «ідеальних типів господарських систем»
- •36. Концепція монетаризму.
- •37. «Економіка пропозиції». Теорія «раціаональних очікувань».
- •38. Неокласичний синтез Самуельсона.
- •39. Американський інституціоналізм початку хх ст. Та його основні напрями.
- •40. Теорія «конвергенції».
- •41. Теорії трансформації капіталізму
- •42. Теорії «індустріального суспільства»
- •46. Основні школи та напрямки в економічній теорії хіх ст.
- •47. Внесок української економічної думки в світову науку
- •48. Економічне вчення м. І. Туган-Барановського
- •43 Теорія трансакційних витрат. Економічна теорія прав власності
- •43/2Теорія трансакційних витрат. Економвчна теорія прав власності
- •44 Радянська економічна думка
- •45 Економічна думка в Україні напередодні і в період здійснення реформи 1861 року
36. Концепція монетаризму.
На підставі свого переконання, що цикли мають грошовий характер, неокласики пропонували обмежити державне регулювання економіки контролюванням грошової маси, емісії грошей, кількості грошей, що перебувають в обігу і в запасах, а також забезпечити збалансування державного бюджету та встановити високий банківський процент. На думку представників неоліберальної опозиції кейнсіанству, контроль за грошовою масою має підпорядковуватись основному закону грошового обігу. В основі його дії лежить кількісна теорія грошей, започаткована А. Смітом і остаточно сформульована Д. Рікардо. Метод теоретичних досліджень Фрідмена можна назвати суб’єктивно-позитивістським, заснованим на емпіричних та статистичних узагальненнях.
Позитивізм теорії Мілтона Фрідмена полягає в тім, що її цілком орієнтовано на практичне застосування.
Суб’єктивізм Фрідмена (як одна з ознак належності до неокласичного напрямку в економічній теорії) проявляється в тім, що він ураховує дію психологічного фактора (мотивів поведінки людини) в різних економічних ситуаціях, наприклад у ситуації «інфляційного очікування». Психологічні фактори, на його думку, — це рівноправні складові врівноважування економічної системи.
Багато положень його теорії було викладено у вигляді гіпотез, які доводяться на базі припущень, порівнянь та аналізу статичного в економічних явищах. Він використовує абстрактні визначення, дані ще класичною політекономією. Його монетаризм — це, власне, сукупність кількох неокласичних теорій, які мають самостійне значення, але об’єднуються кількісною теорією грошей, яку Фрідмен розглядав не як теорію, а як загальний принцип аналізу. Свою концепцію він характеризує як «теоретичний підхід, що стверджує важливість грошей»1. Ідея економічної свободи реалізується, на думку Фрідмена, невтручанням держави в економіку та зменшенням тієї частки національного продукту, що становить доходи держави і є матеріальною основою державних «вмонтованих стабілізаторів».
Державне втручання в економіку, підкреслює Фрідмен, блокує дію стихійних регуляторів, що сприяють встановленню рівноваги. Отже, основний принцип монетаризму полягає в тім, що альтернативи ринковому механізму не існує.
37. «Економіка пропозиції». Теорія «раціаональних очікувань».
Якщо Фрідмен у 1976 одержав Ноб. премію за спростування Кейнса і свій монетаризм, те в 1995 її одержав Лукас за спростування їх обох. Його напрямок наз. "нова класична школаекономікс". Фрідмен вважав, що суб'єкти економіки, напр, фірми, пристосовуються до ек. ситуації, спираючи на минулий досвід: це "адекватні чекання". Наслідок: при швидкій адаптації ринкового поводження, викликане цими чеканнями, швидко нейтралізують кожну державну політику стабілізації. Але неокласичний принцип адекватної реакції невірний, тому що інформація суб'єкта про події в ек. завжди неповна. Лукас побудував мат. модель, що враховує як вплив на очікування всієї наявної інформації, так і зворотний зв'язок: вплив очікувань на майбутні ек. події. Формалізував важливу в класичній теорії ідею оптимального ек. поводження суб’єкта. Теорія раціональних очікувань заперечує політику держ. регулювання:
1) усе нівелюється поводженням ек. агентів;
2) народжує результати, зворотні прогнозованим;
3) Держ. рішення стосуються макрорівня, ігноруючи мікро, а саме там приймаються рішення об’єктивного поводження в конкретній ситуації.
Економіка пропозиції: в основі не підприємство, а індивідуум: індивідуальний капітал і індивідуальна праця, що вкладають з визначеною метою. Основне в теорії «економіки пропозиції»: маніпуляції фіскальною політикою, система прогресивного оподатковування не стимулює заощаджень і інвестицій, перерозподіляє нац. доход на користь споживання і стають причиною приховування доходів, тіньовий ек., бартеру, схованої зайнятості, тому негативна.