12. Класифікація запасів.

Згідно із стандартом № 9 запаси – це активи, які утримуються п-ством для подальшого продажу за умов звичайної діяльності, знаходяться в процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукту вир-ва, утримується для споживання, виконання робіт, надання послуг, а також для управління п-ством. Запаси визнаються активами, якщо існує вірогідність того, що п-ство отримає в майбутньому ек-ні вигоди, з їх використанням, а також їхні вартість може бути достовірно визначена. Класифікація запасів: 1) відповідно до виду підприємницької діяльності: а) запаси виробничої діяльності – сировина й матеріали, незавершене вир-во, готова продукція, що виготовлена п-ством та призначена для продажу; б) запаси комерційної діяльності – готова продукція виробничої сфери, що купується комерційними п-ствами з метою продажу; в) запаси грошово-кредитної діяльності – гроши та грошові документи; г) запаси сільськогосподарської діяльності – тварини, насіння, корми; д) запаси в усіх сферах діяльності – МШП. 2) за формою: а) виробничі; б) тварини – вирощувані та від годівлі; в) готова продукція; г) напівфабрикати. 3) згідно з бух. стандартами: а) сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; б) незавершене вир-во; в) готова продукція; г) товари; д) МШП; е) молодняк тварин і продукція сг.

13. Первинна вартість запасів та її складові. Документальне оформлення обліку наявності та руху виробничих запасів.

Придбані або виготовлені запаси оцінюються за ПВ або ЧВ реалізації. ПВ запасів включає: 1) суми сплачені за договорами поставки; 2) суми сплачені за посередницькі послуги, пов’язані з придбанням; 3) мито, митні збори, акцизний податок, інші податки та збори, що не повертаються; 4) транспортно-заготівельні витрати. Не включаються: 1) понаднормові витрати та нестачі, процент за користування показниками, витрати на збут, інші витрати безпосередньо не пов’язані із придбанням запасів. ПВ встановлюється відповідно до джерел надходження запасів, а саме: 1) запаси виготовлені самим п-ством оцінюються за собівартістю; 2) запаси одержані безоплатно оцінюються за справедливою (ринковою) вартістю; 3) запаси придбані в обмін на неподільні запаси оцінюються за справедливою вартістю переданих запасів; 4) запаси внесені до статутного капіталу оцінюються за справедливою вартістю погодженою засновниками. Кореспонденції рах. обліку надходження запасів: 1. Надходження запасів від постачальника – Дт 20, 22, 28, Кт 631. 2. Одержання послуг (приймання робіт) Дт 23 Кт 631. 3. Здійснення передплати постачальнику за ще не відвантажені запаси Дт 371 Кт 311. 4. Зарахування передплати постачальнику в разі поставки Дт 631 Кт 371. 5. Списання витрат пов’язаних із придбанням послуг на фін. результат Дт 791 Кт 23. 6. Дооцінка вартості запасів на транспортно-заготівельних витрат Дт 20, 22, 28 Кт 651. 7. Оплата за запаси готівкою або поточного рах. Дт 631 Кт 301, 311.

14. Методика оцінювання вибуття запасів – ідентифікаційна, середньозважена собівартість, фіфо, ліфо, нормативні затрати та ціни продажу.

Оскільки запаси вибувають не рівномірно для їх оцінки використовуються наступні види облікової вартості: 1) ідентифікаційна собівартість – викор. Для оцінки запасів, що вибувають для спец замовлень. 2) середньозважена собівартість – визначається шляхом ділення сумарної вартості запасів на початок звіт періоду і вартості одержаних в звіт період запасів на сумарну к-сть запасів на початок періоду і одержаних к-сть запасів протягом місяця. 3) ФІФО – базується на припущенні, що запаси використані в тій послідовністі, що надійшли на вир-во, тобто ті, що першими вибувають у вир-во оцінюються за вартістю перших за часом надходження запасів. 4) ЛІФО – запаси, що першими відпускаються у вир-во оцінюються за вартістю останніх за часом надходження запасів. 5) метод нормативних затрат – на кожну од. продукції встановлюються норми витрат встановлені на п-стві з урахуванням діючих цін, які регулярно перевіряються та перераховуються. 6) ціни продажу – викор. п-ством роздрібної торгівлі з урахуванням торгівельної націнки на товари.