8. Економічна думка Стародавнього Єгипту.

Одні з перших відомих нам пам'яток економічної думки нале¬жать до епохи Стародавнього Єгипту, У них знайшли відображен¬ня численні питання організації та управління державним господар¬ством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Про економічну думку Стародавнього Єгипту можна довідатися насамперед з творів державних чиновни¬ків (писарів). У Стародавньому Єгипті здійснювався ретельний облік трудових та матеріальних ресурсів. Адміністративно-господарські документи характеризують організацію та управління державним (царсько-храмовим) госпо¬дарством, організацію праці царських ремісників (майстрів) та зем¬леробів — безпосередніх виробників матеріальних благ у староєгипетському суспільстві. Важливе місце у давньоєгипетській літературі належить повчан¬ням — творам дидактичного характеру, в яких розглядаються пи¬тання управління державним господарством на найрізноманітніших його рівняхЗаслуговують на увагу такі пам'ятки економічної думки Старо¬давнього Єгипту, як «Проречення Іпусера» (відома копія початку XVIII ст. до н.е.) та «Пророцтво Неферті». Вони розповідають про соціальний переворот, що стався у XXIII—XXI ст. до н.е., описують розпад централізованої системи управління, розкрадання податко¬вих декларацій, знищення сувоїв законів судової палати та ін.

9.Визначіть спільні риси та відміності господарства Межиріяя, Єгипту, Стародавньої Індії та Китаю.

Вигідне стратегічне та географічне положення Єгипту сприяло його

політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство.

на високоурожайних, поливних землях долини Нілу. Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Заболочена, непридатна для життя долина Нілу в III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину

державу.Межиріччя (Месопотамія). Як і в Єгипті, тут Тигр і Євфрат, розливаючись, щедро удобрювали поля. Місцеві жителі здавна займалися хліборобством, збирали високі врожаї. Для цього зводили могутні греблі та інші іригаційні споруди. Найпоширенішими сільськогосподарськими культурами тут були ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, фігові, фінікові дерева, яблуні. Зростання сільськогосподарського виробництва стимулювало розвиток ремесел та торгівлі. Основне населення – селяни, які, втративши власність на землю, працювали за частку врожаю на храмові господарства. З ремісничих професій поширеними були каменярі, теслярі, ковалі, пекарі, металурги. Найрозвиненішими державами Межиріччя в IV – III тис. до н. е. були Шумер, Аккад, Ур, Ніппур, Урук,

Ассірія. У кінці III тис. до н. е. в Месопотамії утворилося могутнє централізоване Вавилонське царство. Найбільшого розквіту воно досягло за царя Хаммурапі Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої Індії та Китаю. Вже в IV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошуване землеробство, розвивалося тваринництво. Виникли ремісничі міста, торгівля. Знаряддя праці виготовлялися як з металу (міді, бронзи), так і з каменю. Гончарі славилися своїми глиняними

виробами, ткачі – бавовняними тканинами