15. Яке значення мали реформи Сервія Туллія?

Шостий рекс Риму Сервій Туллій (578-534 рр. до н.е.) своїми реформами у 6 ст. до н.е. зняв загрозу військового конфлікту між плебеями і патриціями та завершив процес перетворення римської родової общини у державу. Перш за все (перша частина реформ), Сервій Туллій розподілив усе вільне чоловіче населення Риму - і патриціїв, і плебеїв - на 5 класів залежно від майнового цензу. Кожен з класів отримав право виставити певну кількість військових одиниць - центурій з відповідним озброєнням. По-друге (друга частина реформ), Сервій Туллій провів територіальний поділ населення.

Завдяки реформам Сервія Туллія був завершений розклад первіснообщинного ладу та відбувся перехід Риму від військової демократії до держави.Все населення Риму було розділено не за родовою ознакою, а за майновою. В результаті було збережено мир, а плебеї разом з патриціями отримали доступ до влади. Одночасно у патриціїв були залишені їхні родові органи влади і управління, завдяки чому Сервій Туллій забезпечив підтримку своїм реформам і з їхнього боку. В результаті і патриції залишилися при своїх інтересах, і плебеї отримали необхідні їм права. В результаті реформ у Римі було започатковано типову класову державу з майновою нерівністю і владою тих, хто мав гроші. Так, очевидно, що при вирішенні на центуріальних комісіях будь- якого питання вирішальне значення мав лише перший клас, оскільки виставляв більше половини всієї кількості центурій. Тобто найбагатші отримали всю повноту влади.В ході реформ було поділено територію Риму, завдяки чому населення відтепер селилося не за родовим, а за територіальним принципом. Це давало змогу чиновникам ефективно стягувати з населення податки для потреб держави, контролювати переміщення громадян та формувати з них армію. Територіальний поділ Риму завершив процес формування його державності.

14. Охарактеризуйте товарообмін і процес формування грошової системи у античній Греції.

Широкого розвитку набули в грецьких мiстах грошовий обiг i товарне виробництво. Його центрами були Мiлет, Коринф, Халiкс (о. Евбея), о. Егiна. Останнiй став центром торгiвлi зi Сходом. Пiсля пелопонеських вiйн (431—404 pp. до н. е.) центральне мiсце у грецькiй торгiвлi займали Афiни. Пiрей став центром середземноморської торгiвлi, транзитною базою мiж рiзними регiонами. Раби були одним з найважливiших видiв афiнського iмпорту.

Зовнiшня, морська торгiвля, на вiдмiну вiд внутрiшньої, набула значного розвитку. Товари у паках на ослах i мулах доставлялися з великими труднощами. Вiдсутнiсть дорiг, пересiчена мiсцевiсть звели мiжгрецьку сухопутну торгiвлю нанiвець. Набули поширення ярмарки, якi влаштовували на ринкових площах мiст. Зовнiшня торгiвля перебувала в руках купцiв, якi були одночасно власниками кораблiв та їхнiми капiтанами. Держава намагалася регулювати цiни, але торгiвля здебiльшого була вiльною.

Оскiльки розвивалося товарне виробництво, економiка Грецiї змiцнювалася. Грошовий обмiн провадили лихварi, якi мали обмiннi магазини — трапези. У Грецiї було стiльки видiв монет, скiльки i мiст-полiсiв. Це ускладнювало обмiн i торгiвлю. Тому трапезити застосовували багатоготiвковi розрахунки. Поступово вони перетворювалися на банкiрiв, якi приймали вклади i видавали їх на товари, якi купував вкладник. Банкiри були також посередниками при торгових операцiях. Подiбнi банкiвськi операцiї здiйснювали i храми, куди надходили багатства у виглядi пожертвувань вiруючих.

11. В чому полягають особливості еллінської господарської системи та античного рабства. Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів. Джерелами рабства були постійні війни, які проводила Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство. Праця рабів використовувалась в різних сферах матеріального виробництва. Більшість рабів працювали в копальнях, каменоломнях, на будівництвах доріг. У Греції були й привілейовані раби - учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Рабами були деяк філософи, поети. Рабів використовували як прислугу в домашньому господарстві знатних людей, не значна клькість їх була зайнята в сільському господарстві. Лише деяким із рабів(купцям, ремісникам) дозволялося мати сім*ї. Есплуатація рабів сприяла досягненню високого економічного і кльтурного розвитку держави. Отже, в античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основною продуктивною силою суспільного виробництва. Однак поступово продуктивність невільничої праці падала. З*явилися цілі покоління людей, які народились, жили і працювали в умовах рабства. Так люди не хотіли і не могли ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, оли Греція почала зазнавати поразок у війнах , внаслідок чого припинився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між Грецькими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабовласниками паралізували економчне життя країни. У 338 р. Грецію завоювала Македонія, а в 2 ст. до н. е. Балканський півострів став легкою здобиччю Римської держави. У VIII-VI ст. до н.е. в Греції сталися зміни у господарстві: подальший прогрес у землеробстві призвів до відокремлення ремісництва від сільського господарства та розвитку торгівлі; торговий обмін зумовив появу грошей, торгового капіталу, класу купців.

Греки навчилися виплавляти залізо та інші метали. Значно розвинулися будівництво жител, ткацтво, суднобудування, кераміка, яку виготовляли у спеціальних майстернях по всій Греції. Повільніше розвивалося сільське господарство, в якому переважало двопілля. Розвиток ремесел привів до спеціалізації виробників..

12. Визначіть основні галузі господарства та особливості розвитку у Стародавній Греції.

У VIII-VI ст. до н.е. в Греції сталися зміни у господарстві: подальший прогрес у землеробстві призвів до відокремлення ремісництва від сільського господарства та розвитку торгівлі; торговий обмін зумовив появу грошей, торгового капіталу, класу купців.

Греки навчилися виплавляти залізо та інші метали. Значно розвинулися будівництво жител, ткацтво, суднобудування, кераміка, яку виготовляли у спеціальних майстернях по всій Греції. Розбудовувалися міста. У цих містах процвітало ремесло і будівельна справа. У VII—VI ст. до н.е. нові споруди зводилися з каменю, а не з дерева, як раніше.

Повільніше розвивалося сільське господарство, в якому переважало двопілля. Розвиток ремесел привів до спеціалізації виробників. З'явилися художники, різьбярі, малярі, ливарники і т. д. Спеціалізація стала характерною ознакою розвитку господарства. У результаті відокремлення ремесел від сільського господарства, диференціації виробництва виникла потреба в обміні товарами. Такий стан справ зумовив інтенсифікацію мореплавства, посилення суднобудування. Бурхливий розвиток ремесел, торгівлі, сільського господарства змінив економічний базис Греції, її суспільний устрій. Дедалі ширше в сільському господарстві й ремеслах використовувалася праця рабів. Суспільство розпалося на два стани — вільних громадян і невільників. VIII-VI ст. до н.е. - це період формування грецьких рабовласницьких міст-полісів, або держав. Центром полісу було місто, оточене муром. Йому належали всі довколишні долини чи острови. На випадок війни все населення знаходило притулок у місті. Саме там проходили збори, релігійні відправи, суди, діяв ринок. Однак земля, угіддя, природні багатства, які спочатку належали общині, згодом перейшли до рук родової аристократії. Серед вільного населення були багаті, менш заможні і зовсім бідні. Між аристократією і демосом точилася боротьба. її наслідки були різними.