17)Законодавча діяльність уцр

Розвиток з-нодавчої діяльності ЦР проходив в 2 етапи……1)розпочався рішенням національного з*їзду в квітні 1917р. мав здебільшого політико-декларативний х-тер. Його основним здобутком стали широко відомі сьогодні універсали, яким вдалося відіграти важливу роль в житті УНР.

Після проголошення 1-го Унів-лу лідери ЦР одразу розпочали роботу над проектом Укр. Конституції. 24 червня 1917р. ЦР затвердила «Інструкцію, на основі якої збирається комісія по підготовці Статуту автономної У-ни». Здобутком 1-го етапу законотворення можна безперечно вважати й декларації Ген. Секретаріату, які були власне планами законопроектних робіт. Вся з-нотворча діяльність підпорядковувалася такому плану: робота над Конституцією і паралельна поступова розробка з-нів необхідних для утворення в Укр. «автономного ладу».

25 листопада ЦР ухвалила З-н про порядок, видання нових з-нів, згідно з якими до сформування Рос. Республіки і утворення її Конституції включає: неподільне право видавати з-ни для УНР належить ЦР». Цей закон не припиняв дії «всіх законів и постанов», що мали чинність на території УНР і не були скасовані Універсалами. Водночас розпочався процес формування власної правової с-ми. Найвагомішим став закон ЦР «Про вибори до установчих зборів УНР». Цей найбільший за обсягом з-н(183 статті)докладно регламентував порядок підготовки і проведення виборів.

Досить не однозначно розвивалася з-нодавча діял-ть ЦР в економічній сфері. Певні кроки ЦР встигла зробити у галузі соціального з-нодавства, ухваливши закон «Про 8-ми годинний робочий день».

Чинники, що негативно вплинули на з-нодавчу діяльність:

Брак часу

Професіоналізм

Політичні та ідеологічні пристрасті.

18)Земельна реформа унр

Земельне право доби УНР є прикладом осноположних ідей. 3-тім Унів-лом була скасована приватна власність на землю. 4-й Унів-ал проголосив необхідність прийняття окремого земельного з-ну і передачу землі трудовому народу без викупу. 18.01.1918р. ЦР ухвалила тимчасовий земельний з-н, в основу якого покладено ліквідацію приватної власності на землю, ліси, води, і надра.

Користування землею проголошувалося безоплатним. Право користування землею могло переходити у спадщину. Земля згідно з цим з-ном була соціалізована. Таке вирішення земельної проблеми не додало авторитету ЦР. Обуреними були досить численні в укр.. селі верстви середнього та заможного селянства, які втратили право власності на свої землі.

Щоб якось виправити свою недолугу політику перед середнім і заможним селянством ЦР 29.04.1918р. прийняла поправку до земельного з-ну за якою ділянки розміром до 30 десятин не підлягали переділу, але було вже запізно.

19)З-н уцр «про національно- персональну автономію»від 09.01.1918р.

09.01.1918р. УЦР ухвалила з-н про національно-персональну автономію національних меншин, про що мали укладатись спеціальні національні кадастри або іменні списки відповідних національностей, а остаточне вирішення проблем нац.меншин , зокрема визначення компетенції Національних союзів, яким належало право представництва певної нації, що проживає на території УНР перед державними і громадськими установами, покладалось на УУЗ. Попри визнання деякими ученими цього з-ну «проявом великодушності укр. політичних лідерів,подією,що не мала прецеденту в історії людства»(Т.Гунчак), він викликав неоднозначну реакцію у тодішньому суспільстві. Проблема полягала у тому, що серед усіх «запланованих» нац.меншин лише поляки прагнули організуватись для захисту своїх нац.. інтересів;а ситуація з російськомовним населенням виявилась неможливою до вирішення, так, як російська народність в УНР не проживала відокремленими колоніями, а водночас у східноукраїнських, а особливо промислових містах більшість становили зросійщен українці і частково природні росіяни(урядовці,військові ,купці, робітники), і всі вони зжились з рос.культурою, виховувались у ній , були пройняті загальноросійським патріотизмом , тож не бажали визнавати себе на Укр-ні за якусь «національну меншість», а поза усім цим, кожен з них міг на завтра національно усвідомитись і стати уже українцем, і навпаки, соціаліст-українець ставши більшовиком, вже виступав проти укр.руху.

Внаслідок цих причин,як підсумовує Дм. Дорошенко, з-н про нац..-но-персональну автономію, яким так пишались лідери УЦР, вважаючи його зразком побудови міжнаціональних відносин, насправді не викликав жодного розуміння і вдячності з боку національних меншин, яких був покликаний «ощасливити».