§ 1.3.3. Облік нетекстових видань і творів друку

“Літопис образотворчих видань” з’явився спочатку у 1937 р. як “Літопис друку УРСР. Твори образотворчого мистецтва” (виходив до 1941 р.); потім з 1954 р. як “Літопис образотворчого мистецтва”; з 1968 р. — “Літопис друкованих творів образотворчого мистецтва”; з 1978 р. — сучасна назва. Виходив двічі на рік; з 1987 до 1992 р. — щоквартально, в 1996 р. — один раз на рік, з 1997 р. — 2 рази на рік.

Обліковує образотворчі плакати, портрети, образотворчі листівки, альбоми, книжки-картинки для дітей, табель-календарі і т.п. У спеціальному розділі подається інформація про ілюстративний матеріал із журналів та періодичних збірників.

Бібліографічне групування здійснюється за видами видань.

Допоміжними покажчиками є три окремі іменні покажчики: а) художників, б) авторів текстів, в) персоналій; а також: покажчик назв альбомів та комплектів листівок; покажчик музеїв, у яких зберігаються твори мистецтва, репродукції яких відображені; покажчик серій; покажчик журналів та періодичних збірників, ілюстративний матеріал з яких відображено в “Літопису образотворчих видань”.

“Літопис нот” з’явився в 1954 р. як “Літопис музичної літератури”, з 1970 р. — сучасна назва. З 1987 р. виходив щоквартально до 1990 р., з 1996 р. — 1 раз на рік. Обліковує як окремі видання нот, так і ноти, опубліковані в журналах та газетах.

Бібліографічне групування здійснюється за видами музики та засобами виконання.

Бібліографічний опис збірників супроводжується розкриттям змісту (переліком музичних творів, ноти яких надруковані). Крім назв пісень вказують перші слова, з яких починається пісня.

Допоміжні покажчики: 1) іменний (композиторів, авторів текстів і персоналій); 2) назв збірників; 3) назв і перших слів тексту вокальних творів; 4) покажчик серійних видань; 5) покажчик видань, у яких вміщено ноти (журналів, газет).

Облік картографічних видань до 1990 р. здійснювався тільки у всесоюзному покажчику “Картографическая летопись”. З 1997 р. видається “Літопис картографічних видань” України. Виходить раз на рік. Містить інформацію про окремо видані карти, схеми, плани, атласи та карти, надруковані як частина інших видань. Бібліографічний опис здійснюється за ГОСТом 7.18-79 “Библиографическое описание картографических произведений” та “Правилами составления библиографического описания: Ч.3. Картографические произведения” (М., 1990). Застосовуються скорочення слів, передбачені стандартами, а також спеціальні скорочення слів та словосполучень. Опис атласів супроводжується переліком карт, що входять у їх зміст.

Бібліографічні записи групуються на основі третього видання “Универсальной десятичной классификации” (М., 1979—1987) із урахуванням внесених змін та доповнень. Головні розділи: “912.43 Карти” та “912.44 Атласи”. Вони поділяються на підрозділи за змістовно-територіальною ознакою (відповідно до того, яка територія відображена на карті). Окремо виділяють “Топографічні карти” та “Історичні атласи”.

Допоміжні покажчики: 1) іменний (за прізвищами упорядників, редакторів, картографів та ін.); 2) географічний (за назвами географічних об’єктів, що відображаються на картах, в алфавітному порядку); 3) предметно-тематичний (відображає зміст, тематичну спрямованість карт); 4) покажчик назв карт і атласів; 5) покажчик назв книг, у яких надруковано карти.