Розділ 3 науково-допоміжна бібліографія

§ 3.1. Суспільне призначення науково-допоміжної бібліографії

Науково-допоміжна бібліографія є одним із видів бібліографії, що виділяються за ознакою її суспільного призначення як сукупності цільового та читацького призначення. За цільовим призначенням це — бібліографія, призначенням якої є сприяння науковій та професійно-виробничій діяльності (за ГОСТом 7.0—77). Науково-допоміжна бібліографія покликана обслуговувати такі сфери суспільного життя як наука та виробництво. Читацьке призначення цього виду бібліографії — спеціалісти різних галузей знань і практичної діяльності, коли вони звертаються до бібліографії з професійними запитами.

Якщо поділити бібліографію за суспільним призначенням на загальну та спеціальну, науково-допоміжна бібліографія має розглядатися як різновид спеціальної бібліографії. Вона відрізняється визначеністю, конкретністю цільового та читацького призначення. У науково-допоміжній бібліографії, крім пошукової та комунікативної, обов’язково реалізується оціночна функція бібліографічної інформації (БІ). Оцінка документів, які є об’єктом бібліографування, здійснюється тут з позицій споживачів, із врахуванням їхніх інформаційних потреб, запитів та інтересів.

Тому в науково-допоміжній бібліографії значна увага приділяється вивченню інформаційних потреб та класифікуванню споживачів інформації (або читачів), які всі належать до категорії спеціалістів. Це необхідно для того, щоб забезпечити повноту і точність задоволення потреб та запитів споживачів інформації.

Класифікація читачів-спеціалістів багато в чому залежить від того, у якій галузі знання, наукової та практичної діяльності вони працюють. Тому більш конкретно питання класифікації читачів-спеціалістів вивчається у галузевих бібліографічних дисциплінах (наприклад, у бібліографії суспільствознавства, техніки, сільського господарства, мистецтва та інших). Але існують деякі загальні ознаки (критерії), які враховуються в будь-якій класифікації читачів-спеціалістів. Основними серед них є: а) місце у виробничій діяльності; б) наукова підготовка спеціалістів.

Із врахуванням цих ознак виділяють такі групи читачів-спеціалістів:

1. наукові працівники, аспіранти, викладачі вищих навчальних закладів;

2. працівники виробничої сфери (у тому числі вчителі, лікарі, інженери та ін.);

3. працівники, які займаються проектно-конструкторською діяльністю;

4. творчі працівники літератури та мистецтва;

5. працівники інформаційних служб.

Перелічені групи читачів-спеціалістів можуть виділятися тільки умовно, при необхідності охопити разом усі категорії спеціалістів. Але на практиці бібліографія має справу зі спеціалістами певної окремої галузі знання та виробництва. І тоді групи спеціалістів визначаються більш конкретно, відповідно до специфіки галузі.

Ставлення читачів-спеціалістів до БІ має деякі яскраво виявлені особливості.

По-перше, запити спеціалістів (у процесі професійної діяльності) завжди пов’язані з конкретною науковою або виробничою потребою. Тому дуже велике значення в бібліографічному забезпеченні спеціалістів має попереднє вивчення наукових та виробничих проблем і завдань, що їх досліджують або виконують спеціалісти.

По-друге, інтереси спеціалістів відзначаються вузькою спеціалізацією. Спеціалісти дуже обурюються не тільки втратами інформації, але й інформаційним шумом, тобто видачею нерелевантної інформації (що не відповідає запиту).

По-третє, в той же самий час спеціалісти мають інтерес до літератури із суміжних галузей знань, але з погляду її пристосування до своєї спеціальності.

По-четверте, однією з основних вимог спеціалістів до інформації є вимога оперативності. Вона має два аспекти. Перший: спеціалісту потрібна інформація про найновіші документи. Другий: якщо спеціалісту потрібна БІ, вона має бути надана якнайшвидше, тобто в той час, коли вона потрібна. Запізнення з поданням інформації може зробити її непотрібною.

По-п’яте, джерело інформації для спеціаліста не має значення. Тому в довідково-інформаційних фондах (ДІФах) або в інформаційно-пошукових системах (ІПС), призначених для спеціалістів, у тому числі в бібліографічних покажчиках науково-допоміжного призначення, мають відбиватися будь-які види документів, без обмеження формальними ознаками.

По-шосте, особливу увагу спеціалісти виявляють до так званих неопублікованих документів (звітів про науково-дослідну та дослідно-конструкторську роботу), спеціальних видів технічної літератури (стандартів, патентів та ін.), джерел наукових досліджень в галузі суспільних наук (мемуарів, листів і т.п.).

По-сьоме, слід відмітити у спеціалістів інтерес до зарубіжної літератури, яка відбиває світовий рівень розвитку науки.

Всі ці особливості інформаційних потреб спеціалістів враховуються в процесі організації науково-допоміжної бібліографії, у створенні науково-допоміжних бібліографічних посібників.

Науково-допоміжна бібліографія щільно пов’язана з конкретними галузями знання та практичної діяльності. Тому з погляду змісту документів, що відбиваються, а також сфери обслуговування науково-допоміжна бібліографія існує, головним чином, як галузева.

Для науково-допоміжної бібліографії, на відміну від державної (облікової) бібліографії, характерно також те, що вона займається не тільки створенням БІ, але й її доведенням до споживачів, тобто бібліографічним обслуговуванням. Існує розгорнута система науково-інформаційних установ (у тому числі бібліотек), діяльність яких пов’язана з науково-допоміжною бібліографією.