Бібліографічних посібників України

№ під­­сис­теми	Назва підсистеми поточного державного бібліографічного обліку	Назва поточного державного бібліографічного покажчика України
1	Облік текстових неперіодичних видань (книг та брошур)	“Літопис книг” (1924— ) “Літопис авторефератів дисертацій” (1999— )
2	Облік серіальних видань (періодичних та продовжуваних)	“Літопис періодичних видань” (1973—1989, 1996— ) “Друковані та електронні засоби масової інформації України” (1998— )
3	Облік нетекстових видань і творів друку	“Літопис образотворчих видань” (1937—1941, 1954—1992, 1996— ) “Літопис нот” (1954—1990, 1996— ) “Літопис картографічних видань” (1996— )
4	Облік текстових творів, надрукованих у періодичних виданнях (статей, рецензій)	“Літопис журнальних статей” (1936— ) “Літопис газетних статей” (1937— ) “Літопис рецензій” (1935—1990, 1996— )

§ 1.3.1. Облік текстових неперіодичних видань (книг та брошур)

Здійснюється в “Літопису книг”, який видається з 1924 р., спочатку під назвою “Літопис українського друку”. Періодичність останнім часом — один раз на місяць. Обліковує книги та брошури, видані на території України, та автореферати дисертацій, захищених в наукових установах України (до 1998 р. включно).

Бібліографічна характеристика в “Літопису книг” — це бібліографічний опис за державним стандартом ГОСТ 7.1-84. Особливості: у 1992—1993 рр. всі видання описували українською мовою, а мова видання вказувалася в примітках. З 1994 р. всі видання описуються мовою оригіналу. Крім загальноприйнятих відомостей вказується: номер бібліографічного запису (всі записи мають спільну нумерацію протягом року). Вказується також номер реєстрації видання у Книжковій палаті; видання, що вийшли вперше, позначаються літерою “п”; спосіб друкування позначається: “вс” — високий друк; “оф” — офсетний друк. Після бібліографічного опису вміщується індекс класифікації видання для систематичного каталогу. З 1993 р. систематизація здійснюється за Універсальною десятковою класифікацією (УДК).

Бібліографічне групування — систематичне. До 1992 р. книги та брошури були згруповані в 50 основних розділах згідно з “Єдиною схемою класифікації літератури у видавництвах, книжковій торгівлі та державній бібліографії”; з 1993 р. — групування за УДК (від 0 розділу до 91-го). У кожному розділі є підрозділи та рубрики, що мають свою нумерацію.

Автореферати дисертацій (до 1998 р.) виділялися в окремий розділ, у якому були підрозділи, що визначалися за особливою схемою класифікації: за групами наук (філософські, історичні, економічні, юридичні, фізико-математичні, хімічні, біологічні, технічні, сільськогосподарські, медичні, педагогічні, філологічні, мистецтвознавство), а всередині кожного підрозділу —поділки: “На ступінь доктора наук”, “На ступінь кандидата наук”.

З 1999 р. облік авторефератів дисертацій здійснюється в окремому виданні — “Літопису авторефератів дисертацій”.

Розташування бібліографічних записів усередині найдрібнішої рубрики в “Літопису книг” алфавітне (за прізвищами авторів та назвами видань).

У кожному номері “Літопису книг” є допоміжні покажчики: 1) мовний; 2) іменний (авторів та персоналій; останні прізвища подано в круглих дужках); 3) предметний (до якого не ввійшли художні твори, автореферати дисертацій, навчальні посібники і програми для середніх шкіл, вищих учбових закладів та вузьковідомча література); 4) покажчик назв (для видань, що описані під назвою); 5) географічний (у якому географічні рубрики мають предметні підрубрики). В останньому номері за рік вміщується “Покажчик серій” за рік.