2. Сучасні стратегічні орієнтації тнк

ТНК у процесі свого розвитку проходить через три основні етапи інтернаціоналізації: 1) початковий;

2) Локальної ринкової експансії;

3) Транснаціональний.

Кожний з яких характеризується не лише специфікою задач зарубіжної діяльності, але й відмінностями в орієнтації вищого менеджменту, детально пояснена Перлмуттером за допомогою моделі EPRG.

Відповідно до цієї моделі домінуючим відношенням управлінського персоналу фірми, що не має міжнародного досвіду, є етноцентризм (E). Таке відношення передбачає розглядання зарубіжних операцій як підпорядкованих діяльності на внутрішньому ринку. При цьому повністю зберігаються критерії оцінки результативності, що використовуються при аналізі роботи фірми всередині країни. Поліцентрична орієнтація (P) підкреслює важливість врахування специфіки соціально-культурного середовища бізнесу у різних країнах і використання розроблених на місцях і адаптованих до локальних умов процедур оцінки і контролю. Регіоцентрична (R) орієнтація фокусується на регіональній організації повноважень і комунікаційних потоків, у той час як геоцентрична, або глобальна (G), орієнтація передбачає співробітництво між штаб-квартирою і філіями для розробки стандартів і процедур, які відповідають як загальним, так і локальним задачам фірми.

Більшість сучасних ТНК прагнуть використовувати концепцію геоцентризму в управлінні своєю зарубіжною діяльністю. Регіоцентрична орієнтація характерна у тих випадках, коли специфіка бізнесу (наприклад, у харчовій промисловості, сфері телекомунікацій, металургії і т.д.) не дозволяє досягти повної стандартизації управлінських процедур.

Етноцентризм - цінності і інтереси материнської компанії є головними в стратегічних рішеннях.

Поліцентризм - стратегічні рішення змінюються від країни до країни, в яких діє компанія.

Регіоцентризм - поєднання власних інтересів фірми з інтересами своїх регіональних відділень.

Геоцентризм - інтегрування рішень в єдину глобальну систему.

Планування міжнародної діяльності пов’язано з оцінкою багатонаціонального зовнішнього середовища, визначенням майбутніх світових можливостей і небезпек, формулюванням глобальних цілей і стратегій підприємства у світлі оцінки зовнішніх умов і внутрішнього обстеження сильних і слабких сторін підприємства. Планування міжнародної діяльності включає формулювання короткострокових і довгострокових цілей і задач, розподіл ресурсів - людей, капіталів, технологій, інформації - в міжнародному плані для досягнення глобальних цілей підприємства. Оскільки здійснення підприємницької діяльності на міжнародних ринках впливає на всі функції компанії, необхідний широкий підхід до формулювання міжнародних цілей.

Варіанти формулювання цілей тнк

1. Прибутковість

1. Рівень прибутків.

2. Оборотність активів, інвестицій, капіталу, продаж.

3. Щорічний приріст прибутку.

4. Щорічний приріст виплат на акцію.

2. Маркетинг

1. Загальний обсяг продаж.

2. Ринкова частка - на світовому, регіональному, національному рівнях.

3. Приріст обсягу продаж.

4. Зростання частки ринку.

5. Інтеграція національних ринків для підвищення ефективності маркетингу.

3. Виробництво

1. Співвідношення між обсягами зарубіжного і внутрішнього виробництва.

2. Ефект масштабу завдяки міжнародній виробничій інтеграції.

3. Контроль якості та рівня затрат.

4. Запровадження ефективних методів виробництва.

4. Фінанси

1. Фінансування зарубіжних філій - за рахунок утримуваного філіями прибутку або місцевих позик.

2. Оподаткування - мінімізація глобальних податкових платежів.

3. Оптимізація структури капіталу.

4. Менеджмент валютних операцій - мінімізація збитків при коливаннях валютних курсів.

5. Технологія

1. Тип технології, запропонованої для передачі за кордон нового чи старого покоління.

2. Адаптація технології до місцевих потреб і обставин.

6. Відносини з місцевим урядом

1. Адаптація планів філій з планами розвитку місцевого уряду.

2. Дотримання місцевих законів, звичаїв, етичних стандартів.

7. Персонал

1. Розвиток менеджерів із глобальною орієнтацією.

2. Розвиток менеджменту в країнах-господарях.

8. НДДКР

1. Впровадження патентоспроможних виробів.

2. Впровадження патентоспроможної технології виробництва.

3. Географічне розташування НДДК лабораторій.

9. Оточуюче середовище

1. Гармонія з оточуючим середовищем.

2. Дотримання місцевого законодавства з охорони оточуючого середовища.