- •Початок людського існування та його еволюція на території України.
- •Трипільська культура
- •Кочові народи на півдні України. Політичний лад і спосіб життя кіммерійців, скіфів та сарматів.
- •Основні теорії походження Київської Русі.
- •Перші київські князі, іх внутрішня і зовнішня політика.
- •Християнізація Русі та її значення.
- •Реформаторська діяльність Володимира Святославовича.
- •Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.
- •Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави.
- •Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •Українська культура Давньоруського періоду.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •Брестська церковна унія 1596 року та її історичне значення.
- •Постать б. Хмельницького в українській історії. Оцінка діяльності.
- •Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •Україна після смерті б. Хмельницького. Гетьмани і. Виговський та ю. Хмельницький.
- •Андрусівське перемир’я 1667року. «Вічний мир» та його наслідки для України.
- •Гетьман і. Мазепа: оцінки діяльності.
- •Конституція п. Орлика та її історичне значення.
- •Українська політика Петра I. Наступ Росії на українську автономію.
- •Українська політика Катерини іі. Ліквідація Гетьманщини.
- •Декабристський рух в Україні.
- •Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст.
- •Польське панування на правобережній Україні у XVIII ст. Гайдамацький рух.
- •Козацько-селянські повстання кін.XVI ст. Та 20-30-х рр. XVII ст., їх наслідки.
- •Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
- •Політика гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного.
- •Кирило-Мефодіївське братство т. Г. Шевченко.
- •Модернізація економіки України в другій половині XIX ст.
- •Аграрна політика п. А. Столипіна в Україні в другій половині XIX ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. XX ст.
- •Український національний рух в роки Першої світової війни.
- •Україна в Першій світовій війні.
- •Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма.
- •I і II Універсали Центральної Ради.
- •IV Універсал. Брестський мир і Україна.
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •Директорія унр, її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •Уроки та наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу.
- •Колективізація Українського села. Голодомор 1932-1933 рр.
- •Сталінська політика індустріалізації.
- •Напад Німеччини на срср. Початковий період Великої Вітчизняної війни.
- •Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •Визволення України від німецьких загарбників.
- •Соціально-економічні перетворення та національно політика в західних областях України в післявоєнні роки. Політична платформа і тактики боротьби оун-упа в 1945-1953 рр.
- •Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х на поч. 50-х рр. Сталінські репресії.
- •Труднощі відбудовчого періоду в Україні 1946-1947 рр. Голод 1946-1953 рр.
- •Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Возз’єднання українських земель.
- •Проблеми розвитку національного господарства України в середині 50-х першій половині 60-х XX ст.
- •Хрущовські реформи, їхні позитивні та негативні наслідки.
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. XX ст. Шістдесятники.
- •Дисидентський рух в Україні.
- •Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80 рр.
- •Перебудовчі процеси в срср. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х – на поч. 90-х рр.
- •Декларація про державний суверенітет. Акт проголошення незалежності України. Вибори першого Президента.
- •Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради України в березні 1998 р. Вибори Президента України в листопаді 1999 р., їх результати.
- •Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Украйні в сучасних умовах.
- •Розвиток культури в Україні в сучасних умовах. Сучасна релігійна ситуація в Україні.
- •Україна на міжнародній арені. Основні напрями зовнішньої політики в сучасних умовах.
Український національний рух в роки Першої світової війни.
Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні з початком Першої світової війни розколовся. Більшість західноукраїнських політиків підтримало у війні Австро-Угорщину. У серпні 1914 р. представники радикальної, соціал-демократичної і націонал-демократичної партій заснували у Львові міжпартійний блок — Головну українську раду (ГУР), очолену Костем Левицьким. ГУР активно включилась у формування українських військових підрозділів. Більшість учасників цих підрозділів були членами військових, громадських, спортивних молодіжних організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт». Був створений «Легіон Українських січових стрільців». Австро-Угорщина використовувала січових стрільців проти російської армії на найтяжчих ділянках фронту (в боях на Ужоцькому перевалі, за гору Маківка, під час брусилівського прориву), внаслідок чого вони зазнавали величезних втрат і кілька разів були розгромлені (після брусилівського прориву в легіоні залишилось лише 150 людей).
За ініціативою емігрантів з Наддніпрянщини Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка, О. Скоропис-Йохтуховського, М. Меленевського була утворена політична організація «Союз визволення України» (СВУ). Його програма передбачала створення незалежної України. Майбутня держава бачилась як конституційна монархія з Демократичним устроєм, повинна була забезпечувати вільний розвиток всіх національностей, мати незалежну українську церкву. Досягти цієї мети передбачалося, спираючись на Німеччину та Австро-Угорщину.
Після відступу російської армії з Галичини 1915 р. ГУР також проголосила метою створення Української держави на землях, що входили до складу Російської імперії.
Що ж стосується західноукраїнських земель, то вони мали стати автономною областю Австро-Угорщини. У зв'язку з новою розстановкою сил 1916 р. Австро-Угорщина і Німеччина домовились про створення Польської держави, до складу якої мали бути включені і західноукраїнські землі. Це перекреслювало плани українців щодо створення власної держави. За цих умов ГУР самоліквідувалася. Українські політики на чолі з Євгеном Петрушевичем взяли курс «орієнтації на власні сили». У травні 1917 р. Є. Петрушевич зробив парламентську заяву, що землі колишнього Галицько-Волинського князівства є українськими землями, отже, не можуть бути частиною Польщі. СВУ розгорнув активну роботу в таборах для військовополонених. З військовополонених були сформовані Сірожупанна і Синєжупанна дивізії.
Що ж стосується Наддніпрянської України, то в її національному русі стався розкол. Насамперед це стосувалось УСДРП, частина представників якої на чолі з Симоном Петлюрою підтримали у війні царську Росію. Інші соціал-демократи на чолі з В. Винниченком засуджували війну, виступали за автономію України, а деякі навіть підтримали противників Росії. На найбільш помірковану позицію стало ТУП, яке пропонувало українцям дотримуватись у війні нейтралітету.
Царський уряд використав початок війни як привід для того, щоб остаточно розправитись з національним рухом у Наддніпрянській Україні. Відновилися заборони «Просвіт», остаточно були закриті українські видання. Професор М. Грушевський та інші українські політики були вислані з України в Росію. Разом із тим царський уряд намагався використати українських діячів у своїх цілях. Вихідці з Галичини москвофільської орієнтації заснували в Києві Карпаторуський визвольний комітет, який закликав галичан урочисто зустрічати російську армію і допомагати їй.
З метою підтримки російської армії був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст. 1916 р. С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого цього Союзу на Західному фронті.
До 1917 р. сили воюючих сторін були вичерпані. Виснажлива війна спричиняла повсюди зростання незадоволення: Патріотичний запал згас. І в Західній і в Наддніпрянській Україні дедалі частіше відбувались антивоєнні виступи, причиною чого стало різке падіння життєвого рівня населення. Набирав сили страйковий рух. Таким чином, на початок 1917 р. в Російській імперії, в тому числі й Україні, визрівав революційний вибух.